Узагальнення теоретичних положень щодо проблеми травматизму, зниження рівня фізичних та психічних втрат серед представників різноманітних професій показує, що у психологічній науці не існує чітких загальновизнаних концептуальних положень щодо шляхів її розв’язання. Більшість досліджень у цій галузі висвітлюють лише проблеми виробничого травматизму, а при аналізі проблеми травматизації та загибелі представників ризико - небезпечних професій, і в першу чергу особового складу правоохоронних структур, здійснюється лише статистична констатація фактів без глибокого соціально-психологічного аналізу чинників, що призвели до цього. Проведення дослідження дає можливість зробити наступні висновки. 1. Психологічний аналіз ситуацій травмування, поранень і загибелі військовослужбовців ДПС України, і в першу чергу серед особового складу Західного регіонального управління ДПС України, в період з 1997 до 2004 року дає можливість нам виділити типові травмонебезпечні ситуації у діяльності прикордонників: ДТП на службовому чи особистому транспорті; затримання однієї або декількох осіб; затримання транспортного засобу; фізична протидія; вогнепальний двобій, необережне поводження зі зброєю; ліквідація наслідків стихійних лих, аварій, катастроф; нестатутні взаємини; несподіваний напад однієї або декількох осіб; виконання інших небезпечних службових завдань тощо. Охарактеризовані небезпечні ситуації зумовлені характером професійної діяльності та індивідуальними особливостями суб'єкта цієї діяльності. 2. У процесі дослідження виявлені й обґрунтовані тенденції та психологічні детермінанти, які дають можливість визначати схильність особового складу ДПС України до службового травматизму під час виконання службових завдань в умовах вітальної загрози: 1) 53% випадків травмувань та загибелі військовослужбовців відбувалися у ситуаціях запланованих дій і в 47% випадків мали місце несподівані або випадкові ситуації. Випадки травматизму особового складу в запланованих діях у складі прикордонного наряду реєструвалися значно частіше (57%), ніж аналогічні випадки з прикордонниками, які діяли самостійно (43%); 2) значна кількість особового складу гине внаслідок поранень, отриманих від вогнепальної зброї. Випадки поранень і травм більшою мірою пов'язані з тілесними ушкодженнями отриманими від фізичної протидії правопорушників; 3) при виконанні службових обов'язків більше гинуть прикордонники, які мають стаж служби більше 5 років. Пораненню і травмуванню схильніші прикордонники зі стажем служби більше 10 років. Виявлена тенденція збільшення випадків загибелі та травматизму, проявляється здебільшого після п'яти років служби в ДПС України і пов’язана з феноменом професійно-психологічної деформації; 4) схильніші до загибелі і травматизму військовослужбовці, які мають середню освіту, менш схильні до службового травматизму військовослужбовці з вищою освітою; 5) прикордонники, які неодружені, більше піддаються службовому травматизму, ніж прикордонники, які мають сім'ї. 3. Спектр психологічних чинників загибелі та травмування особового складу ДПС України дуже різноманітний і включає: 1) психологічну (індивідну) схильність військовослужбовця до нещасних випадків; 2) особистісні властивості та типові переживаючі стани; 3) характер реагування військовослужбовців на стресові ситуації; 4) соціально-психологічні труднощі і проблеми ефективної міжособистісної і професійної комунікації, соціально – психологічноїї сумісності та взаємної адаптації; 5) професійні якості військовослужбовців. Поєднання психологічних аспектів і причин травматизму, поранення і загибелі військовослужбовців ДПС з одного боку, та об'єктивних соціо-професійних чинників і умов діяльності, з другого, характеризує рівень особистої травмосензитивності військовослужбовців ДПС України. 4. Виявлено вираженість посттравматичних стресових розладів у прикордонників, які отримали травми та поранення під час виконання службових обов'язків, а також недостатню реабілітаційно-відновлювальну роботу з ними. 5. Виявлена невідповідність системи роботи з організації забезпечення особистої безпеки прикордонників реальним умовам професійної діяльності та вимогам часу. У зв'язку з цим система особистої безпеки розглядається нами не тільки як сукупність спеціальних заходів матеріально-технічного та управлінського характеру, з обов'язковим оволодінням військовослужбовцями спеціальними знаннями, навичками захисту, а ще й, насамперед, як наявність у військовослужбовців схильності до активної психологічної протидії небезпеці та загрозі життю, сформованості у них психологічної настанови на виживання. 6. Неадекватне застосування прикордонниками табельної зброї зумовлене, крім дії об'єктивних чинників , дією психологічних чинників які пов'язані: з поведінкою правопорушника; нанесенням правопорушнику тілесних ушкоджень; умінням володіти зброєю та обізнаністю з правилами її застосування; наслідками застосування або незастосування зброї. Після застосування прикордонниками зброї з метою ураження вони неминуче переживають певні фази емоційних наслідків травматичної події. Вираженість і характер перебігу психічних реакцій і симптомів у кожній фазі індивідуальний. 7. Одним із найважливіших напрямів попередження та профілактики службового травматизму у Державній прикордонній службі України на сьогодні є організація цілеспрямованої, комплексної, психолого-практичної, травмо-превентивної та реабілітаційно-відновлювальної роботи. У зв'язку з цим пропонується впровадити у практику психологічного забезпечення оперативно-службової діяльності служб і структурних підрозділів ДПС України систему моніторингу та управління стресовими ситуаціями, в тому числі потенційними, професійною діяльності. Структурним компонентом цієї системи є моніторинг потенційної стресової ситуації, що є організованою системою попередження та усунення виявлених під час нашого дослідження психологічних, соціальних і професійних причин загибелі та травматизму прикордонників, у якій центральне місце посідають розроблені і удосконалені нами психологічні технології (тренінги, інструктажі, бесіди). 8. Впровадження системи тренінгів, що включає моделювання типових травмонебезпечних ситуацій у професійно-психологічну підготовку прикордонників у формі рольових тренінгів, передбачення можливих варіантів перебігу і наслідків таких ситуацій дає можливість підвищити ефективність діяльності Державної прикордонної служби України та зменшити травматизм серед особового складу. 9. Практичному психологу ДПС України необхідно враховувати зміни у психіці та поведінці військовослужбовців, які застосовували зброю, і здійснювати конкретні заходи, спрямовані на попередження та корекцію посттравматичних стресових розладів. Прикордонники, які застосували зброю з метою ураження, обов'язково повинні пройти комплекс психо-відновлювальних заходів. Для кваліфікованого застосування особовим складом зброї необхідне цілеспрямоване психологічне супроводження підготовки до стрільби, яке включає застосування мотиваційних, пізнавальних і психомоторних методів. Обов'язковою умовою практичної підготовки особового складу до застосування зброї в надзвичайних оперативно-службових ситуаціях є моделювання бойової обстановки з використанням інтегрованої концепції навчання. Перспективними напрямами подальшого дослідження розглянутої проблеми, можуть стати: розробка загальної теорії особистої безпеки прикордонників, що грунтується на інтеграції знань у галузі соціальної, аномальної і юридичної психології; розробка «портрету військовослужбовця підвищеного виживання» для конкретних видів правоохоронної діяльності; вивчення віктимологічних чинників службового травматизму і шляхів їх усунення (нейтралізації). |