1. Результати аналізу спеціальної літератури засвідчили, що для характеристики спілкування керівника найчастіше використовуються поняття «управлінське» і «ділове» спілкування. Ряд науковців вважають управлінське і ділове спілкування тотожними за змістом. Водночас, у процесі виконання професійних обов'язків керівники ДПС України різного управлінського рівня беруть участь у спілкуванні, яке виходить за межі суто управлінського та ділового, а отже не підпадає під їх визначення. Вивчення наукових джерел та професійного спілкування керівників дало можливість уточнити психологічну сутність і структуру службово-ділового спілкування та визначити, що службово-ділове спілкування керівників ДПС України різного управлінського рівня – це складова їх професійного спілкування, яка забезпечує здійснення покладених на них службових повноважень поза системою управлінських відносин шляхом встановлення взаємин і налагодження зворотного зв'язку у формі міжособистісної та особистісно-групової взаємодії. При цьому поняття «комунікативна компетентність керівника ДПС України в службово-діловому спілкуванні» відображає інтегральне особистісне утворення управлінця, що зумовлює його свідоме ставлення до діалогічної взаємодії в процесі службово-ділового спілкування з окремими особами та їх групами і забезпечує конструктивне спілкування в звичайних та екстремальних умовах діяльності органів охорони державного кордону. 2. За результатами спостережень, групових і індивідуальних інтерв'ю з керівниками ДПС України різного управлінського рівня, аналізу змісту і результатів їх практичної діяльності встановлено, що основними вимогами до комунікативної компетентності керівників необхідно вважати: уміння встановлювати і налагоджувати контакти, підтримувати діалогічне спілкування; уміння слухати співрозмовника; здатність до антиципації (вміння передбачати і прогнозувати), атракції (вміння встановлювати позитивну емоційну атмосферу), фасцинації (утримання уваги); наявність аналітико-синтетичних якостей (визначення головних проблем, обрання шляхів і засобів їх розв'язання). 3. Модель розвитку комунікативної компетентності керівників у службово-діловому спілкуванні передбачає створення, в процесі застосування спеціально розробленої психотехнології, психологічних умов, необхідних для цілеспрямованого впливу на особистісний, теоретико-методичний і практичний потенціали керівника ДПС України з метою удосконалення його соціально-психологічної, переговорної, конфліктологічної, соціально-перцептивної, аутопсихологічної та рефлексивної компетентності. 4. Результати експерименту підтвердили гіпотезу про те, що основними психологічними умовами розвитку комунікативної компетентності керівників ДПС України різного управлінського рівня є: усвідомлення керівником нерозривного взаємозв'язку між рівнем особистої КК та ефективністю службово-ділової взаємодії; можливості самостійного визначення керівником цілей, змісту процесу навчання та оцінки його результатів; можливості співвіднесення теорії з варіантами розв'язання особистих проблем керівника у службово-діловій взаємодії; поєднання розв'язання службово-ділових ситуацій з тренінгом сенситивності; активної взаємодії керівника з іншими учасниками процесу розв'язання службово-ділових ситуацій; одночасне удосконалення продуктивної складової комунікативної компетентності, пов'язаної з особистісними смисловими установками керівника та її репродуктивної, операційної складової. Про це свідчать позитивні зміни в розвитку теоретико-методичного та практичного потенціалів комунікативної компетентності учасників експериментальної групи, які відбулися за рахунок поглиблення знань про закономірності, механізми і труднощі побудови комунікативного процесу; удосконалення їхніх умінь та навичок із гнучкого застосування психотехнологій, психотехнік, прийомів службово-ділового спілкування у звичайних та екстремальних умовах. У контрольній групі після завершення експерименту значущих змін у рівні розвитку цих потенціалів виявлено не було. 5. Для ефективного розвитку комунікативної компетентності керівників ДПС України різного управлінського рівня у службово-діловому спілкуванні психологам органів охорони кордону розроблені такі основні практичні рекомендації: планувати заняття необхідно у певній послідовності - від підвищення рівня теоретичних знань через обговорення та програвання типових управлінських і службово-ділових ситуацій у процесі спеціально підібраних вправ і рольових ігор до удосконалення теоретико-методичного і практичного потенціалів комунікативної компетентності учасників тренінгу; при розробці змістовного наповнення психотренінгів необхідно надати кожному учаснику можливість для самоаналізу досягнутого рівня комунікативної компетентності у службово-діловому спілкуванні шляхом зворотнього зв'язку групи, особливо у разі виникнення труднощів. Іншими словами, у процесі тренінгу кожний учасник повинен мати можливість побачити свої сильні і слабкі сторони та зорієнтуватися щодо напрямку подальшого розвитку своєї комунікативної компетентності; фахівці, яким буде доручено проведення тренінгів, повинні мати високорозвинені професійні і особистісні якості, розуміти своє місце і роль у групі, дотримуватися принципів групової роботи, створювати у групі атмосферу взаємної довіри і товариської підтримки; при формуванні складу тренінгової групи необхідно визначати потребу кандидатів у розвитку КК саме в тренінговій формі, проводити моніторинг мотивації учасників та у разі необхідності - її корекцію, враховувати соціально-демографічні критерії кандидатів, включати до складу тренінгової групи керівників одного управлінського рівня. 6. Основними напрямками розвитку комунікативної компетентності керівників ДПС України різного управлінського рівня у службово-діловому спілкуванні можна вважати: проведення з керівниками психотренінгів для різних типів службово-ділових ситуацій; проведення заходів психологічної підготовки керівників до комунікативної взаємодії в екстремальних ситуаціях у системі професійної підготовки керівного складу ДПС України; індивідуальну консультаційну роботу фахівців психологічної служби органів охорони державного кордону. Проведене дослідження сприяє розв'язанню лише однієї з науково-практичних проблем спілкування керівників ДПС України різного управлінського рівня. З урахуванням багатогранності цього феномена перспективним напрямом подальших наукових розвідок можна вважати створення системної моделі, яка могла б висвітлити характеристики і особливості спілкування на всіх рівнях та етапах професійного становлення керівника, в різних умовах і ситуаціях його діяльності. | 