1. Теоретичний аналіз філософських, соціологічних та психолого-педагогічних досліджень з проблеми розвитку екологічної свідомості виявив, що сучасна екологічна криза спричинюється домінуванням антропоцентричного типу цієї свідомості. А це визначає низький рівень екологічної культури та неадекватної поведінки юної особистості у кризових еколого-психологічних ситуаціях. Підкреслено роль ряду психолого-педагогічних принципів підвищення ефективності еколого-психологічної підготовки учнівської молоді у позашкільних закладах освіти. Визначено, що саме еколого-психологічний тренінг, втілений в умовах позашкільних закладів освіти, є найбільш відповідним завданням розвитку екологічної свідомості старшокласників з позицій сучасної екопсихопедагогіки. Виявлено доцільні методологічні засади формування екоцентричного типу свідомості учнівської молоді в умовах позашкільних закладів освіти. Застосування психолого-педагогічних принципів особистісно зорієнтованої підготовки учнів визначено своєрідною домінантою в системі розроблених теоретичних положень екологічної освіти у позашкільних закладах. 2. Психологічну структуру екологічної свідомості доцільно розглядати як цілісне утворення, яке складається з потребнісно-мотиваційного, світоглядного і когнітивного компонентів та їх складових. При експериментальному дослідженні рівня розвитку екологічної свідомості старшокласників в умовах позашкільної освіти було визначено гостру потребу в корекції та формуванні певних її компонентів і складових. Зокрема, актуальним видається розвиток потреби в оволодінні екологічною культурою, що передбачає перегляд власних цінностей юною особистістю, світоглядної спрямованості. Дуже важливим є розвиток когнітивного компонента екологічної свідомості старшокласників, що є передумовою активної, свідомої природничо орієнтованої діяльності учнівської молоді. Особливого розвитку потребують ціннісні орієнтації учнів екологічного спрямування. Корекції потребують такі якості екологічного мислення, як критичність, креативність, самостійність. При дослідженні потребнісно-мотиваційного компонента екологічної свідомості старшокласників виявилася необхідність гармонізації провідних мотивів та потреб дітей. 3. Встановлено, що розвиток екологічної свідомості тісно пов’язаний з гуманітарними аспектами екологічних проблем і з особистісно значущими інтересами учнів. Старший шкільний вік потребує застосування особистісно орієнтованих технологій розвитку екологічної свідомості. Розроблені та експериментально перевірені психодіагностичні методики розвитку екологічної свідомості дозволили визначити рівень розвитку екологічної свідомості, її компонентів та складових, а також динаміку її розвитку в експериментальній та контрольних групах. Цей етап дослідження довів ефективність розробленої технології проведення еколого-психологічного тренінгу. Необхідність отримання учнями додаткової екологічної компетентності у позашкільних закладах розкрито як важливу складову неперервної екологічної освіти. Разом з тим, підкреслюється, що позашкільні заклади потребують науково-методичного забезпечення, а саме: підготовки, підвищення кваліфікації викладачів з екологічних дисциплін з урахуванням нових підходів; організації екологічних семінарів і курсів; розробки і видання навчальної літератури з екології та екологічної психології; створення екологічних радіо- і телепрограм; залучення просвітницьких товариств до поширення екологічних знань серед учнівської молоді; організації безпосередньої практичної діяльності в умовах довкілля (екскурсії, практики, експедиції) з його охорони та поліпшення під час науково-навчальної та творчо-естетичної діяльності. 4. Провідними психологічними умовами формування екосвідомості старшокласників у системі позашкільної роботи виявилися: ставлення вчителів до особистості учнів як суб’єкта природоохоронної діяльності; актуалізація у вихованців життєвих цінностей природоохоронного змісту; проектування і використання творчих стратегій взаємодії “Я” учнів зі світом природи; створення моделі екологічно розвивального середовища у позашкільних закладах освіти, що сприяє найбільш ефективному пізнанню природи як особистісної цінності та емоційному і естетичному задоволенню старшокласників від опосередкованої мистецтвом екологічно спрямованої діяльності. 5. Розроблено модель екологічно розвивального середовища у позашкільному навчальному закладі, яка передбачає створення інтегруючої системи суб’єкт - суб’єктних взаємостосунків “Я” особистості зі світом природи у творчо-естетичному контексті пізнання природи як особистісної цінності, а також сприйняття природи як “значимого іншого”. 6. Підтверджено гіпотезу про необхідність розвитку екологічної свідомості у старшокласників у системі позашкільної освіти на засадах особистісно орієнтованого навчання та виховання: визнання учня суб’єктом навчальної діяльності та набутого екодосвіду; проектування та здійснення індивідуальних стратегій розв’язання екологічних задач; розвиток моральних основ розуміння природи як ціннісного середовища власної життєдіяльності. Виконане дослідження дало можливість сформулювати ряд рекомендацій: Керівництву вищих навчальних закладів різних рівнів акредитації: щодо розширення гуманітарної складової екологічної освіти, а саме: розробки та впровадження спецкурсів “Основи екологічної психології”, “Сучасні екологічні проблеми та прогнозування соціально-психологічних наслідків глобальних змін у середовищі”; створення науково-громадської інформаційно-аналітичної екологічної служби учнівської молоді та викладачів. Практичним психологам, викладачам психології та екології, дослідникам у галузі екологічної психології – щодо подальшої розробки методів психодіагностики екологічної культури; проведення порівняльних досліджень ефективності методів екологічної освіти; організації еколого-психологічної просвіти та проведення сімейних психотренінгів означеного змісту. Дане дослідження не вичерпує усіх аспектів проблеми. Перспективу її подальшої розробки ми пов’язуємо з вивченням теоретичних та методологічних засад формування екосвідомості учнівської молоді, розробкою навчальних та методичних матеріалів з розвитку екологічної свідомості та створення методик екологічної психодіагностики. | 