Проведене дослідження дає можливість зробити наступні висновки: 1. Результати наукових досліджень з вивчення труднощів у педагогічній діяльності викладачів ВВНЗ зведено у систему, в якій системотвірним виділено психолого-педагогічний аспект. Уточнено і поглиблено поняття „труднощі викладача” у педагогічній діяльності, виокремлено типи ситуацій, в яких вони проявляються, стратегії їх розв’язання офіцерами-педагогами, описано різні типи ситуацій військово-педагогічної діяльності та подано їх психологічну інтерпретацію. Педагогічна діяльність викладача ВВНЗ реалізується в різних формах та умовах, характеризується певною екстремальністю і закономірно позначається на особистісному розвиткові офіцерів-викладачів: призводить до появи внутрішньоособистісних конфліктів, психічної напруженості, фрустрацій, професійних деформацій тощо. Виявлено, що на вибір стратегій поведінки викладача в складних ситуаціях впливають етапи його професійного становлення, рівень попередньої військово-педагогічної підготовки, ступені сформованості механізмів психологічного захисту, стереотипів поведінки та розвитку їх когнітивної, емоційно-вольової, мотиваційної сфер. Усе це позначається на ефективності військово-педагогічної діяльності, психічних станах офіцерів-педагогів, їх взаєминах зі всіма учасниками навчально-виховного процесу. 2. Розкрито психологічний зміст труднощів викладачів ВВНЗ у педагогічній діяльності і встановлено, що вони є результатом нерозв’язаного протиріччя в системі «людина-професія», недостатнього рівня розвитку психологічних компонентів професіоналізму й детерміновані високим рівнем невизначеності нових професійних завдань діяльності, неадекватністю «Я-концепції” особистості, її професійної самооцінки, мотивів самовдосконалення та професійного самоствердження. 3. Професіоналізм педагога визначається як системна якість суб'єкта, структуру якої складають операційна, мотиваційна, значеннєва сфери та педагогічна компетентність. Виокремлено наступні послідовні етапи розвитку професіоналізму педагога: формування професійних намірів, професійне навчання, професійна адаптація, етап стабільного функціонування, етап майстерності. Викладачі ВВНЗ знаходяться переважно на останніх трьох етапах розвитку професіоналізму. 4. Визначено внутрішньоособистісні умови розвитку труднощів у педагогічній діяльності викладачів ВВНЗ: 1) умови, що пов'язані з механізмами утворення, закріплення емоційної напруженості і на її основі формування негативних якостей особистості; 2) умови, що пов'язані з механізмами психологічного захисту особистості; 3) психологічні новоутворення, що з'явились в результаті функціонування механізмів професійної деформації особистості викладача ВВНЗ. Дані умови визначають переважні стратегії поведінки викладачів ВВНЗ щодо подолання труднощів у педагогічній діяльності: деструктивну, в основі якої лежать здебільшого механізми професійної деформації особистості викладача ВВНЗ (при реалізації даної стратегії труднощі знімаються за рахунок деформації сфер професіоналізму); захисну, яка будується на актуалізації механізмів психологічного захисту. При цьому труднощі не знімаються або ж знімаються лише частково. 5. Результати дослідження дали можливість конкретизувати зміст складних ситуацій у діяльності викладача ВВНЗ на різних етапах професійного розвитку. Для групи викладачів, що знаходяться на етапі професійної адаптації, складними ситуаціями є: входження до професійного середовища, прийняття норм, цінностей, традицій, вимог педагогічного колективу. Дані труднощі носять об'єктивний характер, а невизначеність пов'язана з тим, що викладач-початківець відтворює в реальній педагогічній діяльності знання, навички, уміння, норми і цінності педагогічної діяльності, які він отримав ще під час навчання у ВВНЗ. Для стабільно функціонуючих педагогів складні ситуації є наслідком негативного впливу сформованих раніше педагогічних стереотипів. У випадку неможливості їх перебудувати у викладачів виникають тенденції щодо перегляду професійного самовизначення. Для педагогів-майстрів ситуації ускладнень, пов’язані з подоланням антиінноваційних бар'єрів, що виявляються у вигляді обмежень звичної діяльності педагогів. 6. Виявлено стратегії із подолання труднощів викладачів ВВНЗ. У тих, хто адаптується, позитивними є конструктивна і конструктивна з елементами захисту стратегії, які обумовлюються ступенем розвитку рефлексивних механізмів особистості, механізмами зняття внутрішньої конфліктності. Негативно позначаються на ефективності діяльності деструктивна стратегія та деструктивна з елементами захисту. У їх основі лежать порушення механізмів професійного розвитку особистості і поява вторинних ознак професійної деформації. Для стабільно функціонуючих викладачів найбільш ефективною є конструктивна стратегія з елементами захисту. Дана стратегія визначається ступенями гнучкості професійної «Я-концепції», розвитками механізмів саморегуляції, сформованістю стереотипів зняття типових труднощів педагогічної діяльності. Стратегіями, що негативно позначаються на ефективності діяльності, є деструктивна з елементами захисної стратегії і деструктивна стратегія. В основі цих стратегій лежать нагромаджені до цього професійні деформації, порушення в механізмах психічної саморегуляції, сильні психічні реакції особистості на складні ситуації. У педагогів-майстрів в основі конструктивної стратегії і конструктивної стратегії з елементами захисту лежать уміння враховувати при проектуванні й реалізації інновацій педагогічної діяльності сформовані норми, цінності та традиції педагогічного колективу. В основі неефективних стратегій лежить механізм формування фрустраційної напруженості, що може розвиватися як внутрішньоособистісний конфлікт або ж як деформація значеннєвої і мотиваційної сфер педагога. 7. На основі констатуючого експерименту запропоновані групи психологічних умов (внутрішньоособистісні та умови, повязані з професійною діяльністю) та засоби подолання викладачем труднощів у педагогічній діяльності. Проведений формуючий експеримент з викладачами-початківцями та ад’юнктами НАДПСУ у формі професійно-рефлексивного практикуму, соціально-психологічного тренінгу та навчання вправам на емоційно-вольову саморегуляцію підтвердив припущення про те, що вони можуть виступати ефективними засобами реалізації психологічних умов подолання труднощів у педагогічній діяльності викладачем ВВНЗ. Дисертаційне дослідження не змогло дати відповіді на всі проблемні питання, що пов'язані з дослідженням психологічних аспектів подолання труднощів у військово-педагогічній діяльності викладачем. Предметом подальших досліджень може стати зокрема, вивчення залежності труднощів педагогів ВВНЗ від педагогічних, індивідуально-психологічних якостей особистості, від їх статевої приналежності, змісту та специфіки їх діяльності на різних кафедрах ВВНЗ. | 