1. Порівняльний аналіз теоретичних підходів до проблеми культури міжособистісних відносин курсантів, що склалися у вітчизняній та зарубіжній психологічній науці, дозволяє відзначити, що культура міжособистісних відносин - це діяльність людини (зовнішня і внутрішня), спрямована на перетворення дійсності та самого себе, а також спосіб цієї діяльності. Культурними міжособистісними відносинами можна вважати такі відносини, в основі яких знаходиться, насамперед, нормативна культура міжсуб’єктних відносин, тобто сукупність культурних зразків, що вказують на стандарти правильної поведінки, дозволяють чи забороняють певні соціальні дії в сфері взаємин людей. Ці зразки існують у рамках основного універсального культурного виміру міжособистісних відносин „індивідуалізм – колективізм”. 2. Проведене дослідження дозволяє зробити висновок, що в умовах навчально-виховного процесу у ВВНЗ міжособистісні відносини мають переважно колективістську спрямованість; при цьому відносини є культурними лише тоді, коли прагнення дотримуватися соціально схвалених норм поведінки стає настановчим, визначається внутрішньою потребою, тобто дотримання певних культурних зразків суб’єктом відносин розглядається як цінність. 3. Використання комплексного підходу до діагностики культури міжособистісних стосунків курсантів як психологічного феномена уможливило виокремлення різних рівнів сформованості цього явища. Зокрема, низький рівень сформованості досліджуваної культури притаманний тим курсантам, котрі мають переважно індивідуалістичні орієнтування, їхня життєва активність спрямована на себе, а не на інших. Міжособистісні відносини курсантів із середнім рівнем сформованості культури за своєю природою належать до осіб колективістської спрямованості, оскільки у підґрунті їхньої поведінки перебувають адаптивні механізми, які передбачають усвідомлення потреби слідувати встановленим правилам і нормам та зовнішню готовність задоволення цієї потреби. Ті ж самі риси властиві й курсантам з високим рівнем сформованості культури МОВ, але їхня колективістська спрямованість спричинена потребнісно-мотиваційною установкою, а тому вони доброзичливі, більш відкриті та емоційні, адекватно вчиняють до групових цінностей та норм. 4. Дослідно-експериментальна робота підтвердила правильність гіпотези нашого дисертаційного дослідження. Результати кореляційного і факторного аналізу для груп курсантів з низьким, середнім і високим рівнями сформованості культури міжособистісних відносин показали, що найважливішим фактором для усієї вибірки є фактор „Активна спрямованість на взаємодію”, що визначає значущість потребнісно-настановчої сфери на формування культури міжособистісних відносин. 5. Аналіз досвіду щодо формування культури міжособистісних відносин курсантів під час навчально-виховного процесу дає підставу стверджувати, що без скоординованої співдіяльності науково-педагогічного складу, командирів курсантських підрозділів усіх ступенів бажаного підвищення рівня культури МОВ не домогтися. Вирішальним напрямком при вирішенні цього завдання є створення психологічних умов, що сприяють формуванню культури міжособистісних відносин у курсантів. 6. Психологічні умови формування культури міжособистісних відносин у курсантів - це сукупність змістовних, структурно-формальних і структурно-фунціональних чинників, котрі впливають на потребнісно-настановчі, ціннісно-смислові та поведінкові складові особистості курсанта-прикордонника, спричинюють якісні зміни у його психодуховному світі. Проведене дослідження показало, що найбільший вплив на формування культури міжособистісних відносин справляють: колективно-психологічні та суб’єктивно-особистісні умови. 7. З метою систематизації і конкретизації психолого-педагогічних впливів, які здійснюються командирами та науково-педагогічним складом академії щодо формування культури міжособистісних відносин курсантів, автором розроблено наступні практичні рекомендації, котрі передбачають: - впровадження в практику роботи командирів курсантських підрозділів і заступників начальників факультетів з виховної роботи методики діагностики рівня сформованості культури міжособистісних відносин курсантів; - долучення під час проведення навчальних занять з дисципліни „Етика”, що викладається на кафедрі соціально-економічних дисциплін, до тематичного плану практичного заняття на тему: „Культура міжособистісних відносин у військовослужбовців”; - розгляд питання про долучення у програми курсів з гуманітарної підготовки офіцерів виховних структур, що проводяться в НАДПС України навчальної дисципліни „Комунікативна культура офіцера”; - проведення на курсах підвищення кваліфікації заступників начальників факультетів з виховної роботи практичних занять щодо навчання їх методиці проведення психотренінгу, описаного в дисертації; - долучення у плани проведення політико-виховних заходів з курсантами лекційних циклів, спрямованих на підвищення компетентності курсантів в сфері психологічних знань і міжособистісних стосунків; - введення в практику індивідуально-виховної роботи командирів курсантських підрозділів обліку і контролю стилю міжособистісної взаємодії підлеглих, стимулювання курсантів за взаємодопомогу, взаємовиручку, прояв принциповості у відносинах та ін. Проведене дослідження не вичерпує усіх аспектів зазначеної проблеми. Перспективними напрямками подальших наукових пошукувань можуть стати психологічний аналіз культури міжособистісних відносин офіцерів - учасників бойових дій та вивчення психологічних особливостей етикетних норм взаємодії військовослужбовців під час виконання оперативно-службових завдань. | 