У дисертації наведено теоретичне узагальнення і нове вирішення проблеми психологічних особливостей особистісної самореалізації майбутніх психологів у процесі фахової підготовки, що виявляється у визначенні критеріїв особистісної самореалізації, виділенні тілесно-орієнтованого і танцювально-рухового тренінгів як інноваційної форми фахової підготовки, визначенні нетрадиційних активних засобів підготовки, що забезпечують розвиток особистісної самореалізації майбутніх психологів. Проблема забезпечення особистісної самореалізації майбутніх психологів є важливою складовою процесу фахової підготовки. Виділено критерії особистісної самореалізації майбутніх психологів: а) низький рівень особистісної тривожності; б) низький рівень агресивності; в) виражена сила “Я”; г) гнучкість поглядів; д) розвинута емпатія; е) високий рівень креативності; ж) впевненість у собі; з) емоційна стійкість; і) самостійність (незалежність суджень). Серед інноваційних форм фахової підготовки, що забезпечують розвиток особистісної самореалізації майбутнього фахівця, було виділено тілесно-орієнтовану та танцювально-рухову тренінгову роботу. Завдяки особливій структурі тренінгових програм, ми маємо можливість діагностики (виявлення непродуктивних форм поведінки з метою самопізнання), корекції (самовдосконалення), формування (саморозвиток) та закріплення нових стратегій поведінки, переведення їх із форми діяльності в факт особистісного розвитку, що дозволяє студентам відчувати себе упевнено, знижує рівень їхньої тривожності та агресивності, активізує творчі можливості, тобто дозволяє самореалізуватись. Людина, що самореалізується, не залежить від схвалення чи несхвалення оточуючих, вона реалізує власну природу, а не власну Я-концепцію.
Виділено нетрадиційні активні засоби забезпечення процесу розвитку особистісної самореалізації майбутніх психологів в процесі фахової підготовки, а саме: 1) тілесний досвід як складова людського існування, умова його повноти і цільності; 2) фізичне здоров’я людини як загальний енергетичний фон, передумова успішного рішення особистісних проблем та можливості реалізувати свій життєвий потенціал; 3) робота з тілом, рухами (використання тіла в цілях самопізнання, саморозвитку, саморозкриття); 4) використання цілющої сили танця; 5) спеціально підібраний музичний супровід. Також виділено наступні види роботи: спонтанний рух у просторі, внутрішній рух та його усвідомлення, аутентичний рух, імпровізація (рух від внутрішнього імпульсу), символічна рольова гра, емоційно-руховий відгук, індивідуальний, діадний та груповий танець. Таким чином під час тренінгової роботи забезпечується суттєвий позитивний вплив на особистість майбутнього фахівця, має активний вплив на становлення особистості як суб’єкта спілкування, розвиток невербальних компонентів спілкування. Розроблені та запропоновані тілесно-орієнтована та танцювально-рухова тренінгові програми, були створені в результаті глибокого аналізу проблеми самореалізації, вивчення літератури з питань тілесно-орієнтованого і танцювально-рухового напрямків практичної психології та практичної експериментальної роботи. Тренінгова форма роботи ефективно забезпечує розвиток особистісної самореалізації учасників, завдяки тому, що:
а) створює психологічну атмосферу захищеності для кожного учасника, в якій людина легко розкриває свої глибинні можливості; б) працює досвідчений психолог-ведучий, озброєний новітніми технологіями психологічної роботи, гуманістично спрямований на всебічну підтримку учасників, що дає їм власний приклад самореалізації особистості; в) дозволяє усім учасникам вправлятись у засвоєнні нових більш ефективних форм поведінки, переживати емоції успіху, що закріплюють цей досвід у структурі особистості. Проведення роботи за розробленими програмами виявило позитивні зміни, що сталися у показника рівня розвитку критеріїв особистісної самореалізації майбутніх психологів. Якісно-кількісна характеристика позитивних результатів тренінгової роботи у групі студентів, що брали участь у тілесно-орієнтованому тренінгу, наступна: по критерію особистісна тривожність – 28%, агресивність – 31%, упевненість у собі – 37%, емоційна стійкість – 4%, емпатійні здібності – 32%, креативність – 16%, виражена сила ”Я” – 3%, гнучкість поглядів - 15%. Якісно-кількісну характеристику позитивних результатів тренінгової роботи у групі студентів, що брали участь у танцювально-руховому тренінгу виявлено таку: по критерію особистісна тривожність – 10%, агресивність – 33%, упевненість у собі –
37%, емоційна стійкість – 25%, емпатійні здібності – 30%, креативність – 35%, виражена сила ”Я” – 30%, гнучкість поглядів - 14%. Результатом кількісного та якісного аналізу отриманих під час дослідження показників став висновок про те, що використання в тренiнговій роботі рiзних методичних заходiв (спостереження, рефлексфя, ідентифікація) озброює студентів новим психолого-педагогiчним iнструментарiєм для майбутньої професійної діяльності. Запропоновані тренінгові програми можуть бути адаптовані для викладання на курсах підвищення кваліфікації вчителів та перепідготовки практичних психологів, фрагменти програм можна використовувати у психологічній роботі з дітьми різного віку.
Разом з тим, ми усвідомлюємо, що проведене дослідження не вичерпує всіх аспектів проблеми. Перспективу її дослідження вбачаємо у поглибленому аналізі цілісної системи забезпечення особистісної самореалізації майбутніх психологів у процесі фахової підготовки, використовуючи різні форми та засоби роботи, у подальшому пошуку і конкретизації її критеріїв та методів і методик їх вивчення. |
