У дисертації здійснено аналіз психологічних особливостей ставлення до суїцидів працівників ОВС як психолого-юридичної проблеми, її теоретичних засад та можливостей використання отриманих результатів у практичній діяльності. На підставі проведеної роботи можна зробити наступні висновки: 1. Суїцид – усвідомлені навмисні дії, спрямовані на добровільне позбавлення себе життя. Психологічна діагностика та прогноз суїцидальної поведінки як правило базується на аналізі чинників суїцидального ризику та антиризику, серед яких ставлення до самогубств як означений чинник не розглядається. Правоохоронна діяльність з її психологічною напруженістю та високою відповідальністю належать до професій з підвищеним ризиком суїцидальної активності. 2. Практично всі працівники ОВС незалежно від статі, віку, сімейного стану та стажу служби в ОВС висловлюють негативне ставлення до самогубства. Найбільш негативне ставлення виявляється до самогубств через самотність, проблеми у особистій сфері, релігійні мотиви. Самогубства при наявності невиліковної хвороби заради позбавлення себе від страждань, своїх близьких від клопоту та заради урятування життя іншої людини викликають у працівників ОВС найбільш різноманітне ставлення, починаючи від негативного і неоднозначно-негативного до позитивного. При цьому, чоловіки частіше, ніж жінки, висловлюють негативне ставлення до самогубств через фізичне каліцтво, смерть значущої людини та заради запобігання кримінальної відповідальності, в той час як жінки до цих видів самогубств частіше, ніж чоловіки, виявляють неоднозначно-негативне ставлення з припущенням можливості їх скоєння. Самогубство через фізичне каліцтво більше припускають молоді працівники, а самогубство заради урятування життя іншої людини – працівники зі стажем більше 5 років. У всіх працівників ОВС емоційне ставлення до суїцидентів представлено переважно жалістю та тривогою при наявності незначної кількості емоцій інтересу та розуміння. 3. Ставлення працівників ОВС до суїцидів, суїцидентів та смерті на підсвідомому рівні здебільшого є негативним при позитивному ставленні до життя і до себе. При цьому сімейні працівники ОВС більш негативно, ніж несімейні, ставляться до самогубства, працівники зі стажем служби в ОВС до 5 років - до самогубця та смерті, а жінки - до життя. 4. Ставлення працівників ОВС до самогубств виявляється трьома типами: Негативне ставлення, що складається з наступних складових: негативного ставлення до всіх видів самогубств незалежно від їх мотивів, відсутністю позитивних емоційних реакцій до суїцидентів та відсутністю ідентифікацій з такими поняттями, як самогубство, самогубець, смерть та додатковими кольорами. Нейтральне або неоднозначно негативне ставлення до суїцидів: неоднозначне або нейтральне ставлення до всіх видів самогубств, більш виявлене на свідомому рівні, наявність позитивних емоційних реакцій до суїцидентів, відсутність ідентифікацій себе з самогубством, самогубцем, смертю, додатковими кольорами та відсутність ідентифікацій з життям. Суперечливе: сполучення неоднозначного, нейтрального, позитивного ставлення до суїцидів на свідомому рівні та ідентифікацій себе з самогубством, самогубцем, смертю чи додатковими кольорами, або сполучення позитивного ставлення на свідомому рівні та ідентифікацій себе з основними кольорами. 5. Ставлення до суїциду працівників ОВС опосередковуються певними психологічними особливостями особистості: негативне ставлення – конструктивними психологічними механізмами захисту такими, як інтелектуалізація та заміщення; інтернальним типом контролю в різних сферах життя; прогностичною компетентністю; наявністю сенсу життя, мети, прагнення до самореалізації; продуктивними копінг-стратегіями та таким складовими соціально - психологічної адаптованості, як прийняття себе, прийняття інших, емоційним комфортом та домінуванням. нейтральне ставлення або неоднозначне негативне - становить перехідний варіант ставлення персоналу ОВС до суїцидів від негативного до суперечливого - визначається психологічними особливостями притаманними як працівникам з негативним (у більшій мірі), так і з суперечливим ставленням до суїцидів. Насамперед це: конструктивні захисні механізми, інтернальний локус контролю в усіх соціальних сферах, крім сфери професійної діяльності і невдач; прогностична компетентність; відносно продуктивні поведінкові стратегії та соціально-психологічна адаптованість. суперечливе ставлення – наявністю деструктивних захисних механізмів (регресія, реактивні утворення, заперечення); екстернальним типом локусу контролю, особливо у сфері здоров’я та невдач; прогностичною некомпетентністю за усіма її складовими; відсутністю сенсу та мети у житті; найчастішим вибором непродуктивних стратегій поведінки; такими складовими соціально-психологічної дезадаптованості, як неприйняття себе, неприйняття інших, емоційним дискомфортом, відомістю та ескапізмом. 6. Наявність зв’язку суперечливого типу ставлення до суїцидів та психологічних особливостей, які в науковій літературі кваліфіковані як індивідуальні чинники ризику, дозволяє розглядати суперечливе ставлення до самогубства як чинник ризику. Відповідно негативне ставлення до суїциду можна вважати потужним антисуїцидальним чинником. На цій підставі розроблені рекомендації щодо психологічної діагностики та профілактики суїцидальної поведінки працівників ОВС. Діагностика повинна враховувати ставлення персоналу ОВС до суїцидів, яке потрібно вимірювати як на свідомому, так і на підсвідомому рівні за допомогою спеціально розробленої анкети та колірного тесту ставлень. Психопрофілактичні заходи щодо попередження суїцидів треба спрямувати на формування негативного ставлення до суїцидів та розвиток тих особливостей особистості, які пов’язані з цим типом ставлення. Ставлення працівників ОВС до самогубства є досить стабільним атитюдом, що рідко піддається змінам. |
