Анотація до роботи:

Левенець А.Є. Психологічні особливості становлення життєвої перспективи в юнацькому віці. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата психологічних наук за спеціальністю 19.00.07 – педагогічна та вікова психологія. – Національний педагогічний університет імені М.П.Драгоманова, Київ, 2006.

Дисертація присвячена вивченню психологічних особливостей становлення життєвих перспектив молоді раннього та пізнього юнацького віку. Вивчені детермінанти, структурні компоненти та критерії становлення життєвої перспективи у двох вимірах життєвого світу особистості: часовому (визначеність, диференційованість, довготривалість життєвих планів) та смисловому (сформованість системи особистісних цінностей, смислових конструктів, смислових диспозицій). Встановлено, що гармонійна взаємопов’язаність часового та смислового вимірів образу майбутнього особистості забезпечує становлення узгодженої життєвої перспективи. На констатувальному етапі експерименту досліджено особливості конструювання життєвих перспектив у сучасної молоді, виявлені вікові та гендерні відмінності. За отриманими результатами обґрунтовано та розроблено психологічний тренінг сприяння становленню узгодженої життєвої перспективи. Ефективність тренінгової програми доведена позитивною динамікою під час контрольного експерименту за визначеними критеріями, на основі порівняння з результатами контрольних груп.

У дисертації представлено теоретичне узагальнення та нове вирішення проблеми становлення життєвих перспектив в юнацькому віці, яке полягає у розкритті детермінант, психологічних особливостей констеляції структурних компонентів (часовий та смисловий виміри), критеріїв становлення життєвих планів юнаків та дівчат раннього та пізнього юнацького віку, обґрунтуванні, розробленні та апробації психологічного тренінгу розвитку здатності молоді до побудови узгодженої життєвої перспективи.

1. Життєва перспектива як образ бажаного й усвідомлюваного як можливого майбутнього є складним психічним утворенням, що регулює розгортання життєвого шляху особистості. У структурі перспективи – складової життєвого світу особистості – визначено два виміри: часовий та смисловий. Часовий – життєві цілі, плани, програми, критеріями оцінювання якого є визначеність, диференційованість, довготривалість, реалістичність. Смисловий – особистісні смисли, детерміновані смисловими утвореннями особистості (особистісні цінності, смислові конструкти, смислові диспозиції), які визначають здатність особистості до здійснення життєвого вибору. Гармонійний взаємозв’язок часового та смислового вимірів забезпечує становлення узгодженої життєвої перспективи як образу усвідомлюваного майбутнього особистості, актуального для неї в теперішньому та зумовленого набутим життєвим досвідом.

2. Актуальною потребою юнацького віку є життєве самовизначення. Його здійсненню сприяють такі передумови, як: розвиток когнітивної та емоційно-вольової сфер особистості, становлення її самосвідомості, рефлексії, системи особистісних смислів. Провідною характеристикою самовизначення в юнацькому віці є орієнтованість на майбутнє, що зумовлює становлення життєвої перспективи особистості. Сформованість ціннісно-смислового виміру життєвої перспективи в юнацькому віці превалює над часовим. Молоді люди відчувають значні труднощі у визначенні життєвих цілей, шляхів та засобів їх здійснення.

3. З опорою на основні параметри часового виміру становлення узгодженої життєвої перспективи в юнацькому віці у дослідженні виявлено, що впродовж юнацького віку відбувається зростання визначеності та диференційованості життєвих перспектив. За параметром “емоційна оцінка”, ранньому юнацькому віку притаманний оптимізм на тлі відсутності реалістичних життєвих планів, пізньому юнацькому віку – переважно тривога та невпевненість. За параметром “довготривалість”, далека життєва перспектива майже не представлена в планах юнаків обох вікових категорій: у старшокласників превалює віддалена життєва перспектива (до 30-ти років), у студентів – близька. Молоді притаманний низький рівень розробленості життєвих програм.

4. Дослідження смислового виміру становлення узгодженої життєвої перспективи дозволило констатувати у юнаків обох вікових груп перевагу матеріальних цінностей над цінностями особистісного розвитку, моралі. З позиції аналізу психологічних механізмів такого становлення емпірично підтверджено, що протягом юнацького віку відбувається зростання здатності юнаків до: 1) ціннісної диференціації об’єктів життєвого світу; 2) рефлексії - як усвідомлення особистісних ресурсів; 3) відповідальних, самостійних дій при прийнятті рішень та побудові особистого життєвого шляху. Узгодженість життєвої перспективи позитивно пов’язана з показниками оптимістичності, визначеності, диференційованості образу майбутнього, сформованістю утворень ціннісно-смислової сфери, настановленням на самоактуалізацію особистості. Чим вище рівень узгодженості життєвої перспективи, тим більше особистості притаманні орієнтованість у часі власного життя, позитивне самоставлення – самопідтримка, самоповага, самоприйняття, гуманістичні цінності.

5. Психологічні особливості становлення узгодженої життєвої перспективи мають гендерні особливості. В ранньому юнацькому віці вищий рівень сформованості узгодженої життєвої перспективи притаманний дівчатам, в пізньому – юнакам. У дівчат обох вікових категорій констатована подібність структури та змісту індивідуальних життєвих перспектив, що виявляється у більш песимістичних, ніж у юнаків, настановленнях на майбутнє, широті спектру життєвого цілепокладання, актуалізованості життєвих подій як майбутнього, так і минулого, в типових особливостях ієрархічної структури особистісних цінностей. У групах юнаків обох вікових категорій подібність становлення узгодженої життєвої перспективи за такими критеріями не зафіксована. З’ясовано, що в ранньому юнацькому віці життєва перспектива є неузгодженою у переважної більшості старшокласників, у пізньому юнацькому віці – у половини досліджених студентів.

6. Розроблено психологічний тренінг з розвитку здатності молодих людей до побудови узгодженої життєвої перспективи. Методологічними засадами формувального впливу виступало одночасне задіяння часового та смислового аспектів життєвого самовизначення учасників. Ефективними є вправи, спрямовані на розвиток у досліджуваних вмінь планувати життєві перспективи, оцінювати ймовірність життєвих подій, усвідомлювати об’єктивні та суб’єктивні перепони на шляху досягнення мети, рефлексувати цінності власного Я, можливості та ресурси, які сприяють реалізації життєвих планів. Ознайомлення учасників тренінгу з теоретичними основами та практичними способами визначення життєвих цілей, критеріями ефективності цього процесу, методами взаємо- та самодопомоги, самопідтримки розглядалось як важлива умова реалізації програми тренінгу. Ефективність розробленого та апробованого психологічного тренінгу підтверджується низкою позитивних змін: життєві перспективи молодих людей стали більш визначеними, збільшилась тривалість життєвих планів, їхня диференційованість, підвищився рівень сформованості ієрархічної структури особистісних цінностей, зросла когнітивна складність Я-образу особистості, впевненість у власних силах, самоповага та самоприйняття, що свідчило про загальну тенденцію становлення позиції особистості як суб’єкта власної життєтворчості в період юнацтва.

Проведене дослідження не претендує на остаточне розв’язання всіх аспектів проблеми становлення узгодженої життєвої перспективи в юнацькому віці. Виконана дисертаційна робота дала можливість визначити ряд актуальних завдань щодо подальшого дослідження феномена становлення життєвої перспективи, а саме: 1) у різних вікових групах, 2) в залежності від індивідуально-типологічних особливостей особистості, а також 3) у залежності від соціальних аспектів – типу сімейного виховання, сімейного стану, навчання в різних навчальних закладах, особливостей соціокультурного розвитку.

Публікації автора:

1. Левенець А.Є. Місце родинних цінностей у системі смислотворчих конструктів української молоді // Зб. наук. пр. Інституту психології ім. Г.С.Костюка АПН України / За ред. С.Д.Максименка К:, 2001 - Т. III, Ч. 4. - С. 101-106.

2. Левенець Г.Є. Проблема вимірювання ефективності тренінгу: методологія та практика // Актуальні проблеми сучасної української психології. До 60-річчя від дня народження академіка С.Д.Максименка: Наукові записки Інституту психології ім. Г.С.Костюка АПН України / За ред. члена-кореспондента АПН України Н.В.Чепелєвої. - К.: Нора-прінт, 2002. - Вип. 22. - С. 146-155.

3. Левенець А.Є. Трансформація особистісних смислів учнівської молоді у тренінгу розвитку життєвих цілей // Зб. наук. пр. Вісник Харківського університету. Серія Психологія. - Х.: Вид-во ХНУ, 2002. - №550, Ч. 1. - С. 142 - 146.

4. Левенець А.Є. Формування мотивів самоактуалізації у молоді за допомогою тренінгу розвитку життєвих цілей // Актуальні проблеми психології / За ред. С.Д.Максименка, Л.М.Карамушки. - К.: Інститут психології ім. Г.С. Костюка АПН України, 2003. - С. 96-104.

5. Левенець А.Є. Трансформація конструктів особистісного досвіду в ході тренінгу розвитку життєвих цілей (за методом Дж. Келлі) // Київський національний університет імені Тараса Шевченка. Вісник. Серія Соціологія. Психологія. Педагогіка. - К., 2003. - Вип. 17-18. - С. 43-49.

6. Левенець А.Є. Психологічні особливості становлення життєвих перспектив у сучасної молоді //Актуальні проблеми сучасної української психології: Наукові записки Інституту психології ім. Г.С.Костюка АПН України / За ред. члена-кореспондента АПН України Н.В.Чепелєвої. - К.: Нора-прінт, 2004. - Вип. 24, С. 73-79 .

7. Левенец А.Е. Мотив как информационный параметр исследования внутриличностной картины мира // Психология XXI века: Тезисы Международной межвузовской научно-практической конференции студентов и аспирантов 12-14 апреля 2001 года. Спб.: Изд-во С.-Петербургского ун-та, 2001. - С. 28-29.

8. Левенець Г.Є. Інформаційні параметри ефективності активних засобів соціально-психологічного навчання // Психолого-педагогічні проблеми удосконалення професійної підготовки фахівців сфери туризму в умовах безперервної освіти: Наукові записки Київського інституту туризму, економіки і права. - К.: НПЦ Перспектива, 2001. - Т. 1. - С. 153-158.