Анотація до роботи:

Єрмакова Н.О. Психологічні особливості становлення довіри до себе у юнацькому віці. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата психологічних наук за спеціальністю 19.00.07 – педагогічна та вікова психологія. – Національний педагогічний університет імені М.П. Драгоманова, Київ, 2008.

Дисертація присвячена дослідженню сутності, ролі, структури довіри до себе, вивченню психологічних особливостей її становлення, критеріїв, показників вимірювання, активізації умов, шляхів та засобів впливу на підсилення інтенсивності цієї соціальної установки у юнаків. У роботі представлений аналіз науково-теоретичних концепцій та підходів до вивчення проблеми довіри до себе у зарубіжній та вітчизняній психології, визначені зміст та структура (афективний, когнітивний та поведінковий компоненти) довіри до себе, критерії її діагностування (самоприйняття, самоцінність, самоприхильність) та рівні прояву у юнацькому віці.

Апробовано систему роботи з підсилення інтенсивності довіри до себе через створення психолого-педагогічних умов впливу на неї засобами психокорекції. На основі кількісного та якісного аналізу результатів доводиться ефективність включення даної програми в навчально-виховний процес як чинника особистісного зростання студентів юнацького віку.

У дисертаційному дослідженні представлено вирішення проблеми становлення довіри до себе у юнацькому віці: розкрито суть цього особистісного феномену, його психологічні особливості в структурних компонентах, критерії діагностування, рівні прояву, умови підсилення інтенсивності, також обґрунтовано та апробовано систему засобів психологічного впливу на зниження дискордантного (низького дезінтегрованого і середнього неузгодженого) рівня та підсилення конкордантного (високого узгодженого) рівня становлення довіри до себе студентів.

1. У сучасних умовах розвитку України пріоритетним завданням є формування у підростаючого покоління конструктивної узгодженої установки довіряти собі, яка сприятиме розвитку молоді та суспільному прогресу. Одним з напрямків розв’язання цієї проблеми є дослідження проявів становлення довіри до себе як соціальної установки, що проявляється у самоприйнятті, самоцінності та самоприхильності у різних сферах життя. Становлення довіри до себе є обумовленим процесом, головна роль у якому належить особистості, яка може обирати гармонійну або дезінтегровану його спрямованість. Довіра до себе проявляється у будь-яких ситуаціях конкордантно збалансовано або дискордантно дезінтегровано і має певні вікові особливості.

2. Юнацький вік, зокрема, пізній юнацький вік – період переходу до дорослості, який вимагає від особистості чітко визначених життєвих орієнтирів, ставить її перед необхідністю зробити певні відповідальні вибори – є сенситивним для розвитку складових довіри до себе в конструктивну установку позитивної спрямованості з гармонійним прагненням до відповідальності, психічного здоров’я, особистісного зростання. Довіра до себе у юнацькому віці є діалектичною єдністю змістовних та динамічних компонентів, що мають специфічні показники та прояви.

3. Структура довіри до себе в юнацькому віці включає афективний, когнітивний та поведінковий компоненти. Критеріями прояву афективного компоненту є самоприйняття, когнітивного – самоцінність, поведінкового – самоприхильність особистості. Показниками діагностування досліджуваного феномену у афективній сфері виступають: переживання симпатії до себе, прийняття себе, незважаючи на недоліки; у когнітивній – інтерес до власного внутрішнього світу, усвідомлення цінності власної особистості як для себе, так і для інших; у поведінковій – спонтанність, наміри відносно зміни свого ,,Я”, поведінкова тенденція захищати власний образ ,,Я”.

4. Довіра до себе у юнацькому віці проявляється на трьох рівнях: узгодженому високому, неузгодженому середньому та дезінтегрованому низькому. Високий рівень характеризується узгодженістю суперечностей у ставленні до себе, усвідомленим самоприйняттям (переживання почуття задоволення від власної особистості, симпатії до себе, прийняття не тільки власних переваг, а і недоліків), самоцінністю (інтерес до власного внутрішнього світу, усвідомлення цінності власної особистості), самоприхильністю (збалансована тенденція до захисту власного ,,Я”, відсутність сильних намірів самозміни). Неузгодженому середньому рівню властиві суперечності у афективній, когнітивній, поведінковій сферах; чергування почуттів симпатії та антипатії до себе, неприйняття негативних сторін власного ,,Я”, відсутність стійкого інтересу до власного внутрішнього світу, надмірний захист власного ,,Я” (надмірна самоприхильність); дезінтегрованому низькому притаманні почуття антипатії до своєї особистості, відсутність тенденції захищати власний образ ,,Я”, підсилені наміри самозміни (негативна самоприхильність).

5. Індивідуальні особливості становлення структурних компонентів довіри до себе пов’язані з віком студентів. Зміни прояву цього особистісного феномену від 17-18 до 18-19 років мають тенденцію до збільшення низького рівня у афективній, когнітивній, поведінковій сферах. Ця негативна вікова тенденція є статистично достовірною. Неузгоджені рівні (середній, низький) домінують над узгодженим (високим) рівнем довіри до себе студентів. Збалансований високий рівень, оптимальний для особистісного зростання у юнацькому віці, несуттєво збільшується від першого до другого курсу. Ці тенденції пояснюються переходом 18-19 річних студентів до реальних позицій ранньої дорослості, який супроводжується неузгодженістю ставлення до себе.

6. У студентів юнацького віку домінує дискордантний (середній неузгоджений та низький дезінтегрований) рівні становлення довіри до себе, психологічними особливостями якого є наявність суперечностей у афективному, когнітивному та поведінковому структурних компонентах цієї самоустановки. Відсутність значущої динаміки у проявах структурних компонентів довіри до себе обумовили необхідність психокорекційної роботи зі студентами другого курсу для підсилення цієї властивості. Ефективним шляхом оптимізації цього процесу є створення засобами психокорекції умов конструювання узгодженої гармонійної довіри до себе у юнацькому віці: (актуалізація усвідомлення значущості довіри до себе, узгодженості її структурних компонентів, зростання самоінтересу, усвідомлення цінності власної особистості, прийняття власних переваг і недоліків, симпатії до себе, адекватна тенденція захищати власний образ ,,Я”, відсутність сильно виражених намірів самозміни).

7. Система роботи з психологічної корекції становлення довіри до себе базується на активізації самоприйняття, самоцінності, самоприхильності. Позитивні якісні зміни у рівнях прояву показників становлення довіри до себе характеризуються збільшенням кількості студентів із узгодженими суперечностями у афективній, когнітивній і поведінковій сферах, зростанням самоприйняття, самоцінності, самоприхильності. Після проведення психокорекційної роботи в експериментальній роботі були отримані результати, які дали можливість статистично достовірно констатувати, що у студентів цієї групи узгоджений високий рівень прояву довіри до себе є домінуючим над дискордантним (середнім та низьким), в той час як у контрольній групі зміни виявилися статистично недостовірними.

В рекомендаціях підкреслюється, що викладачам, практичним психологам вузів необхідно вдосконалювати свої знання про становлення довіри до себе у юнацькому віці; доцільно створювати студентські служби для оперативного реагування на кризові прояви юнаків при переході до ранньої дорослості, підсилюючи довіру до себе у різних сферах життєдіяльності; проводити діагностування та ознайомлювати студентів із показниками і проявами структурних компонентів довіри до себе; при побудові роботи із студентами засобами психолого-педагогічного впливу розвивати позитивне самоприйняття, самоцінність та самоприхильність; вчити осмисленню студентами негативних і позитивних оцінок у структурі довіри до себе, навичкам свідомої інтеграції самоприйняття, самоцінності, самоприхильності; сприяти афективно-когнітивній узгодженості довіри до себе.

Проведене дисертаційне дослідження не вичерпує всіх аспектів даної проблеми. Перспективи її вивчення пов’язані з концептуальним аналізом довіри до себе у життєзначущих сферах; виявленням гендерних особливостей становлення цієї самоустановки залежно від віку; встановленням характеру зв’язку довіри до себе з близькими особистісними утвореннями – саморозкриттям, маніпулюванням, довірою до світу, вірою у себе, впевненістю у собі; поглибленим аналізом взаємозв’язків батьківських та дитячих установок довіряти собі в умовах сім’ї; дослідженням особливостей прояву структурних компонентів довіри до себе у вчительсько-учнівських відносинах; створенням психодіагностичних методик дослідження даного психічного феномену, що й буде предметом нашого подальшого наукового пошуку.

Публікації автора:

1. Єрмакова Н.О. Проблема амбівалентності довіри до себе у гештальттерапії // Актуальні проблеми психології. Економічна психологія, організаційна психології. Соціальна психологія. Зб. наукових праць інституту психології ім. Г.С. Костюка АПН України. – Т.1, вип. 12. – К.: Міленіум, 2004. – С. 48-52.

2. Єрмакова Н.О. Довіра до себе як складова творчої особистості // Творчість як засіб особистісного росту та гармонізації людських стосунків. Міжнародна науково-практична конференція, Житомир, 22-23 квітня 2005 року. – Київ-Житомир: Державний фонд фундаментальних досліджень МОН України, 2005. – С. 36-37.

3. Єрмакова Н.О. Довіра до себе як психологічний феномен // Динаміка наукових досліджень – 2006. V міжнародна науково-практична конференція, Дніпропетровськ, 17-18 липня 2006 року. – Т.4. – Дніпропетровськ: Наука і освіта, 2006. – С. 32-34.

4. Єрмакова Н.О. Дослідження вибірковості довіри до себе юнацькому віці // Політологічні, соціологічні та психологічні виміри перехідного суспільства: як зробити реформи успішними: Збірник матеріалів Третьої міжнародної наукової конференції 22-24 червня 2006 року. – Суми: Видавництво СумДУ, 2006. – С. 72-75.

5. Єрмакова Н.О. Дослідження довіри до себе у студентів юнацького віку // Науковий часопис Національного педагогічного університету імені М.П. Драгоманова. – Серія № 12. Психологія. Збірник наукових праць. Вип. 3 (27). – К.: НПУ імені М.П. Драгоманова, 2007. – С. 91-101.

6. Єрмакова Н.О. Амбівалентність довіри до себе як складова професійної підготовки майбутнього інженера //Людина, наука, техніка в новому тисячолітті, 27-28 квітня 2004 року. – Х.: Видавничий центр „ХАІ”, 2004. – С.154.

7. Єрмакова Н.О. Феномен амбівалентності довіри до себе у юнацькому віці // Наука і освіта’ 2004. VII міжнародна науково-практична конференція, Дніпропетровськ, 10-15 лютого 2004 року. – Т.29. – К.: Наука і освіта, 2004. – С. 32-34.

8. Єрмакова Н.О. Амбівалентність довіри до себе та методика її дослідження // Актуальні проблеми психології. Економічна психологія, організаційна психологі. Соціальна психологія. Зб. наукових праць інституту психології і. Г.С. Костюка АПН України. – Т.1, Ч. 16. – К.: Міленіум, 2005. – С. 108-115.

9. Єрмакова Н.О. Теоретичні засади та особливості програми роботи з підвищення рівня довіри до себе в юнацькому віці // Вісник Харківського національного університету ім. В.Н. Каразіна. Серія Психологія. - № 771. – Х.: ХНУ ім. В.Н. Каразіна, 2007. - С.79-84.

Анотації