В дисертації здійснено аналіз делінквентної поведінки неповнолітніх як психологічної проблеми та здійснена спроба визначення можливостей практичного використання одержаних результатів у діяльності органів профілактичного спрямування – від вчителів загальноосвітніх шкіл та співробітників міліції органів внутрішніх справ до керівників районного, обласного, республіканського рівня системи МОН України та МВС України. Встановлено основні тенденції формування особистості неповноліт-нього-делінквента та її типові властивості, які про це свідчать на ранніх етапах: агресивність, емоційна лабільність, неадекватна самооцінка, ризикованість поведінки. Зазначене дозволило визначити необхідний та достатній комплекс методик для ранньої психодіагностики делінквентних тенденцій особистості, розробити програму психологічної корекції делінквентності. На підставі проведеної роботи можна зробити такі висновки: 1. Самоактуалізація – це свідомий, цілеспрямований процес розкриття сутнісних сил особистості в її соціальній діяльності; здійснення індивідних та особистісних можливостей “Я” шляхом власних зусиль, а також співдіяльності з іншими людьми. Самоактуалізація є самоствердженням не тільки через створення предметного світу, але й безпосередньо через самотворення, саморозвиток, всебічну актуалізацію внутрішньо-буттєвого потенціалу людини з користю для себе та в інтересах навколишнього середовища і суспільства. Особливістю самоактуалізації є те, що тут співпадає суб’єкт і об’єкт активності, наявність відповідних суб’єктивних переживань особистості та обумовленість виконуваної діяльності власними інтересами і цілями особи. В цілому самоактуалізацію можна окреслити як загальну особистісну категорію, яка характеризується розгортанням (розпредметненням) сутнісних сил та здібностей людини в напрямку набуття нею аутентичного смислу свого існування. 2. Делінквентність є одним із найбільш соціально-небезпечних різновидів девіантної поведінки. Труднощі та перешкоди на шляху до соціально прийнятної самоактуалізації обумовлюють орієнтацію неповно- літніх на делінквентний її спосіб. Делінквентність є своєрідним способом адаптації юнака до соціальної дійсності, яка дозволяє йому зберегти ціліс-ність особистості, самоповагу і уникнути травмуючих екзистенційних переживань. Неповнолітнім, схильним до протиправної поведінки, властиві певні специфічні тенденції самоактуалізації, а саме: орієнтація на теперішнє на противагу зануренню у минуле чи майбутнє; висока потреба в пізнанні, яка мотивується експериментуванням з власними діями та реакціями оточення; делінквентна поведінка виступає засобом самовизначення на основі самопізнання в загальному контексті самоактуалізації. 3. У найбільш широкому смислі делінквентна поведінка є певним поведінковим розладом, що спричиняється віковими, психопатологічним та іншими властивостями особистості чи особливостями її соціалізації. Чинниками підвищеного ризику формування делінквентної поведінки в підлітковому віці слід вважати: асинхронію психофізичного розвитку, психічну нестійкість, афективну збудливість, розбалансованість ваблень; несприятливі середовищні умови, раннє виникнення мікросоціальної і педагогічної занедбаності. Коли поведінкові розлади починають набувати антисуспільного характеру і відображати активну деструктивну спрямованість особистості, що становить погрозу для оточуючих через порушення правових норм, делінквентна поведінка переростає в протиправну (правопорушення, злочини). 5. Основна мета психодіагностичної роботи у площині теми нашого дослідження полягала у визначенні комплексу методик, що дозволяли б виявляти делінквентні тенденції особистості відповідні неадаптивні стереотипи поведінки на ранніх етапах їх формування. Оскільки під час дослідження даних психологічних явищ може бути прогнозована досить висока ймовірність появи тенденцій до надання соціально бажаних відповідей, це потребує спеціальної організації експериментального вивчення, що досягалося за рахунок систематизації даних, одержаних за допомогою біографічного методу та ретроспективних звітів про власну поведінку. Встановлено, що у неповнолітніх делінквентів домінують оціночні судження, котрі ґрунтуються на емоційних відношеннях. Домінування емоційного елементу в практичній логіці міркувань утруднює об’єктивне розуміння ситуації, оскільки емоція відношення переключається на саму себе, додає оціночним судженням особи зайвої суб’єктивності, спрямовуючи мислення по “замкнутому колу” емоційної логіки і трансформуючись у делінквентну поведінку. У подальшому домінування таких оціночних суджень на суб’єктивному рівні виправдовує й утилітарно-практичні основи оціночних суджень. 6. Спираючись на одержані нами результати емпіричного дослідження та практичний досвід роботи з делінквентними підлітками, було створено програму психокорекційних заходів, спрямовану на розвиток рефлексії та подолання внутріособистісних конфліктів з метою сприяння розвитку конструктивних самоактуалізаційних тенденцій. Порівняльний аналіз ефективності психокорекційних впливів на підлітків експериментальної групи в зіставленні з контрольною групою показав, що за методикою самоактуалізаційного тесту (САМОАЛ) за більшістю показників виявлено суттєві позитивні зміни; результати за методикою “Визначення схильності до девіантної поведінки” засвідчують значиме зниження показника схильності до протиправної поведінки; суттєво поліпшилися показники поведінкових стратегій в конфліктній ситуації; збільшилась питома вага стратегії співробітництва, що дозволяє говорити про спрямованість самоактуалізації неповнолітніх в бік конструктивних форм її здійснення, на противагу деструктивним. Перспективи подальшого дослідження полягають в розробці системи психологічного супроводу школяра, починаючи з молодших класів, з метою профілактики делінквентності та розвитку конструктивних самоактуалізаційних тенденцій. | 