У дисертації здійснено теоретичне узагальнення та експериментальне дослідження проблеми підліткової агресії, розкрито психологічні особливості прояву цієї поведінки у відповідності до рівневої структури, визначені умови та засоби психокорекційного впливу, спрямованого на зниження інтенсивності агресивних проявів у дітей підліткового віку. 1. Зменшення проявів агресії дітьми підліткового віку є актуальним прикладним завданням сучасної системи освіти. Один з напрямків вирішення даної проблеми полягає у вивченні психологічних особливостей прояву агресії з метою накреслення шляхів подолання цього негативного для особистості утворення. 2. Аналіз та узагальнення психологічних підходів до проблеми вивчення феномену агресії показали, що науковцями по-різному трактується як саме поняття “агресія”, так і види агресії та форми її прояву. Нами в якості робочої дефініції було прийняте розуміння агресії як мотивованої поведінки або намірів, що ведуть до спричинення шкоди оточуючим людям (або собі), тваринам чи неживим істотам. Агресивність розглядається як психічна властивість особистості, що виражається у переважному використанні та прагненні до агресивних форм поведінки. 3. Становлення агресивної поведінки відбувається в процесі онтогенезу, який полідетермінований низкою соціальних та індивідуально-психологічних чинників. Підлітковий вік є періодом активізації агресивних проявів, що пов’язано з проблемами особистісного самовизначення, почуттям дорослості, пошуком власного „Я”. Особливості прояву агресії в підлітковому віці мають свою динаміку: 12-13 років характеризуються значним підвищенням рівня агресії, коли особливого загострення набувають такі форми агресії, як фізична, вербальна та побічна, негативізм. Окрім незначного зниження негативізму, їх прояви не зменшуються і в 14-15 років. За статевими ознаками відмінності у проявах агресії спостерігаються не стільки у кількісних, скільки у якісних показниках: для хлопців найбільш властиві негативізм, фізична агресія, для дівчат – вербальна агресія, образа, почуття провини. 4. Вивчення особливостей агресії у підлітковому віці дозволило виділити три рівні її прояву: високий, середній та низький при домінуванні високого. Цей рівень прояву агресії у підлітків 12-13 років взаємопов’язаний з такими індивідуально-психологічними особливостями, як: збуджена та демонстративна акцентуації на фоні гіпертимності; застрягаюча та екзальтована – в поєднанні з циклотимними та тривожними рисами; неадекватність самооцінки; емоційна неврівноваженість; прагматичність ціннісних орієнтацій; перевага агресивно-прямолінійного, владно-домінуючого, недовірливого типу міжособистісної взаємодії. Соціальні ознаки високого рівня прояву агресії пов’язані з негативними установками в характері міжособової взаємодії з близькими оточуючими – батьками, вчителями, однолітками. Стимулами, що провокують агресію підлітка, є: порушення його базової потреби у визнанні, повазі, любові; заборона бажаного, перешкоди на шляху досягнення мети; образи, обман; невміння або небажання підлітка брати відповідальність за свої слова, дії, вчинки. 5. Домінування на цьому етапі онтогенезу високого рівня прояву агресії засвідчує необхідність впровадження в роботу з підлітками психокорекційної програми, спрямованої на зменшення агресивних проявів шляхом цільового впливу на виявлені психологічні характеристики. Ефективність корекційних заходів забезпечується шляхом створення відповідних умов, до яких відносяться: усвідомлення значущості неагресивних соціальних установок у поведінці; організація цілеспрямованого засвоєння навичок спілкування, альтернативних агресивним; сприяння адекватному самооцінюванню; зменшення афективного реагування за рахунок розвитку навичок самоконтролю; актуалізація потреби у виборі ціннісних орієнтирів, спрямованих на особистісне зростання; подолання негативних особистісних утворень, пов’язаних з акцентуаціями характеру. Ефективним засобом оптимізації психокорекційного впливу є соціально-психологічний тренінг для учнів, який дозволяє підліткам отримати досвід неагресивної взаємодії з оточуючими, навчитися адекватно оцінювати себе та свої досягнення, бути відповідальним, впевненим, самостійним, розвинути емпатію, чуйність, сформувати навички самоконтролю. 6. Найбільшим змінам в результаті психологічної корекції проявів агресії піддаються поведінкові форми прояву агресії: фізична, побічна, вербальна агресія, негативізм, образа. Позитивні зміни відбуваються й у стилях міжособистісної взаємодії, які підлітки обирають як домінуючі: спостерігається явне зменшення агресивних, домінуючих, недовірливих та підлеглих тенденцій у спілкуванні поряд з підвищенням дружелюбності у стосунках. Суттєвих змін зазнають показники рівня самооцінки, що максимально наближаються до адекватних: якісні зміни відбуваються у змісті ціннісних орієнтацій підлітків. Зменшення різних форм прояву агресії у сучасних підлітків є можливим тільки при комплексному використанні засобів, спрямованих на розвиток соціально, емоційно, духовно зрілої особистості. Узагальнений аналіз кількісних та якісних результатів проведеного експериментального дослідження, впровадження розробленої нами корекційної програми, спрямованої на зменшення агресивних проявів у поведінці неделінквентних підлітків, дозволили сформулювати ряд рекомендацій для психологів, вчителів, в яких підкреслюється необхідність своєчасного виявлення учнів з високим рівнем прояву агресії з метою включення їх у систему психокорекційних впливів: впровадження у роботу психологічної служби заходів щодо створення умов формування навичок адекватного самооцінювання підлітків, толерантного способу взаємодії з оточуючими, вибору цінісних орієнтирів, що сприяли б особистісному зростанню школярів підліткового віку; підтримка прагнення підлітків до вдосконалення, якісних змін; заохочення самостійності, відповідальності; створення ситуацій успіху в навчанні; відсутність агресивних форм взаємодії з підлітками, демонстрація доброзичливості у відносинах, взаємодовіри та поваги; розвиток у себе та учнів почуття гумору. Проведене дослідження не претендує на вичерпне розв’язання складної і багатопланової проблеми, якою є людська агресія, і підліткова зокрема. Тим більше, що в процесі роботи виокремились ряд цікавих напрямків, кожен з яких може стати предметом самостійного дослідження в рамках даної теми, а саме: вплив ЗМІ та комп’ютерних ігор на агресивність підлітків; розробка алгоритму, завдяки якому можна було б прогнозувати схильність дитини до агресивності на етапах дошкільного та раннього шкільного дитинства, що зумовило б можливість попередження небажаних поведінкових форм; вплив шкільного та сімейного виховання на появу агресивних проявів у поведінці дитини. |
