Анотація до роботи:

Бондаренко О.І. Психологічні особливості професійного спілкування військовослужбовців в особливих умовах діяльності. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата психологічних наук за спеціальністю 19.00.09 – „Психологія діяльності в особливих умовах”. – Національна академія Державної прикордонної служби України ім. Богдана Хмельницького, м. Хмельницький, 2004.

У дисертації досліджуються питання виявлення та інтерпретації особливостей професійного спілкування військовослужбовця в міжособистісній взаємодії в особливих умовах діяльності. На основі історико-критичного аналізу існуючих теорій та уявлень про спілкування у різних галузях науки створена та дістала подальшого розвитку система понять, яка специфічно описує психологію спілкування як організаційну форму та рівень сумісної діяльності. У дисертації досліджується авторська модель опису комунікативних ситуацій в умовах міжособистісної взаємодії військовослужбовців, а також новий психологічний механізм пояснення їх комунікативної поведінки; розроблено типізацію ставлення військовослужбовців до професійного спілкування; нову модифікацію методики кваліфікаційного аналізу поведінки та здійснено практичну її реалізацію як способу опису комунікативної поведінки військовослужбовців в умовах міжособистісної взаємодії; встановлений взаємозв’язок типів ставлення військовослужбовців до професійного спілкування з мовленєвими вчинками у комунікативній ситуації; конкретизовано специфічні психологічні механізми інтерпретації військовослужбовцями невербальної складової комунікативної поведінки інших людей. За допомогою кваліфікаційного аналізу виявлені стійкі симптомокомплекси поведінки, характерні для учасників комунікації в умовах міжособистісної взаємодії, які описані як синдроми поведінки.

1. Аналіз проблеми спілкування виявив, що воно є предметом дослідження у чотирьох галузях антропологічних знань: у герменевтиці, у лінгвістиці, у логіці та психології. Це дозволяє стверджувати, що кожен науковий напрямок зробив певний позитивний внесок у дослідження процесу спілкування. Цей внесок полягає у введенні понять, які дозволили побудувати розгорнуту теоретичну систему пояснення процесу спілкування. Разом з тим, у результаті цього аналізу можемо стверджувати, що спілкування в окремих наукових сферах, перерахованих вище, вивчається частково у відповідності з метою та завданням даної науки. Ми дійшли висновку, що використовувані онтологічні уявлення та існуючі моделі не відповідають усій повноті і складності явищ спілкування. Тому проблему вивчення спілкування ми бачимо у вивченні співвідношення свідомості і діяльності.

2. Розроблена й експериментально обґрунтована нормативна модель комунікативних ситуацій, основними положеннями якої є загальний предмет дискурсу; рівноправність позицій щодо предмета обговорення; ціннісна орієнтація учасників обговорення на розуміння “інших” поглядів; наявність крім предметних, професійних, дисциплінарних характеристик позицій учасників взаємодії, шести комунікативних позицій-ролей: “доповідача”, “голови”, “опонента”, “інтерпретатора”, “історика”, “слухача”.

Проведене дослідження дозволяє стверджувати, що повноцінна комунікація в умовах міжособистісної взаємодії можлива при наявності наступних факторів: 1) нормативної організації взаємодії, яка включає: розроблену програму майбутнього дискурсу з оголошенням організаційного проекту (загального предмету обговорення, складу запрошених учасників); простору, побудованого за принципами “круглого столу”; зовнішньої фіксації професійних (предметних) позицій учасників комунікації; явної чи латентної наявності усіх шести комунікативних “позицій-ролей”; декларованої рівноправності позицій (зняття “погон” і “порогів компетентності”) та ціннісної орієнтації учасників дискурсу на розуміння “інших” поглядів; 2) вільного, самостійного і відповідального самовизначення учасників стосовно ситуації, позиції і предмету; 3) усвідомленості психологічного прийняття комунікативної “позиції-ролі” у кожному комунікативному акті, що включає: здатність займати і змінювати кожну із шести комунікативних позицій; здатність рефлексивно заміщати позиції у внутрішньому плані свідомості.

У результаті емпіричного аналізу ситуацій комунікації виявлена загальна характеристика комунікативної взаємодії – маргінальність комунікативної “позиції-ролі”. Психологічна необхідність захищати свої погляди, утримувати свою позицію, відстоювати свою думку у полеміці провокують відхід (“випадіння”) з комунікативної позиції у рольову взаємодію, у систему статусних відносин, або у пласт міжособистісних оцінок. Психологічним механізмом даного феномена є тотальність використання усіх сил суб'єктивності при утриманні власної позиції у взаємодії.

3. В результаті експериментального дослідження були виділені три типи ставлення військовослужбовців до професійного спілкування: об'єктного, суб’єктного і інтерсуб’єктного. Змістовна наповненість цих типів залежить від представленості в них трьох складових: когнітивної, афективної та конативної. Встановлені особливості реальних мовленєвих вчинків у комунікативній взаємодії військовослужбовців залежно від типу ставлення до професійного спілкування, специфіка реалізації в них основних мовних функцій: позначення, вираження і впливу. Кожна з цих функцій у конкретному мовленєвому вчинку представлена по-різному: актуальністю – оповідальністю, раціональністю – емоційністю, ініціальністю – реактивністю, відповідно. Формуючий експеримент показав, що ставлення до професійного спілкування військовослужбовців це нестатичне утворення, а може змінюватися в процесі навчання комунікації. Такими змінами в експерименті стали якісні характеристики поведінки та мовленєвих вчинків(38 %), спрямованих на конструктивне, діалогічне спілкування, що підтвердило гіпотезу дослідження.

4. Реалізація методу кваліфікаційного аналізу з використанням нормативної моделі комунікативної ситуації дозволила виявити синдроми комунікативної поведінки військовослужбовців: зміни (втрати) загального предмета обговорення; редукції позицій-ролей; вихідного взаємонерозуміння; привілейованої думки. Високий рівень рефлексії (розвитку мовленєвої свідомості) військовослужбовця на спосіб дії і здатність актуально, у внутрішньому плані свідомості представити розходження форм поведінки дає можливість уникати застосування у спілкуванні експериментально виявлених „некомунікативних” механізмів. Це сприяє підвищенню культури та ефективності професійного спілкування військовослужбовця.

5. Соціально-психологічна інтерпретація військовослужбовцем невербальної поведінки у спілкуванні поділяється на наступні види: змістовна і змістовно-оцінна (у залежності від присутності-відсутності оцінного компонента); емоційна, інтелектуально-вольова, “стосункова” (у залежності від провідного компонента); повноскладова та інтерпретація скорочена (у залежності від змістовної диференційованості інтерпретації). Ступінь представлених змістовних і оцінних компонентів структури інтерпретації невербальної поведінки військовослужбовця свідчить про особливості спрямованості інтерпретації. Зростання виразності якого-небудь компонента у структурі інтерпретації невербальної поведінки призводить до редукції її змісту. Змістовна диференційованість психологічної інтерпретації невербальної поведінки особистості військовослужбовця змінюється залежно від виразності таких соціальних потреб як потреба: належати до різних соціальних груп, включатися в їх діяльність; у близьких стосунках, у тому, щоб інші встановлювали такі ж близькі стосунки; та включали суб'єкта у свою діяльність.

Шляхами подальшого дослідження проблеми, що розглядається, є: виявлення відхилень комунікативної поведінки в інших категоріях складу військового колективу та в різних умовах; аналіз взаємозв’язку типів ставлення військовослужбовців до професійного спілкування та видами їх інтерпретації невербальної складової комунікативної поведінки; дослідження впливу професійного досвіду, віку, мотивації професійної діяльності на професійне спілкування військовослужбовців.

Публікації автора:

1. Бондаренко О.І. Аналіз симптомокомплексів некомунікативної поведінки та синдроми міжпрофесійної комунікації в межах нормативної моделі комунікації міжпрофесійної взаємодії // Збірник наукових праць № 27. Частина II (спеціальний випуск). – Хмельницький: Вид-во НА ДПСУ, 2004. – С. 16–19.

2. Бондаренко О.І. Невербальна комунікація у міжособистісній взаємодії військовослужбовця та проблеми її інтерпретації // Проблеми загальної та педагогічної психології. Збірник наукових праць Інституту психології ім. Г.С.Костюка АПН України. / За ред. Максименка С.Д. – Київ, 2004. Т. VI. вип.4. – С. 64–69.

3. Бондаренко О.І. Комп’ютерні технології у саморозвитку особистості // Психолого-педагогічні проблеми на рубежі тисячоліть: саморозвиток особистості. Збірник наукових праць за результатами міжнародної науково–практичної конференції, – Хмельницький: ТУ „Поділля”, 2001. – С.37–39.

4. Бондаренко О.І. Психологічний аналіз свідомих механізмів розуміння текстів у процесах комунікації // Проблеми загальної та педагогічної психології. Збірник наукових праць Інституту психології ім. Г.С. Костюка АПН України. / За ред. Максименка С.Д. – Київ, 2004. Т. VI. вип.3. – С. 33–40.

5. Бондаренко О.І. Психологічна концепція соціальної взаємодії та модель комунікативної взаємодії у спільній діяльності людей // Збірник наукових праць № 29. Частина ІІ (спеціальний випуск). – Хмельницький: Вид-во НА ДПСУ, – 2004. – С. 21–25.

6. Бондаренко О.І. Cоціальна обумовленість моделі міжпрофесійної комунікації // Соціально-економічні проблеми сталого розвитку українського суспільства. Збірник тез доповідей учасників міжнародної науково-практичної конференції, – Мелітополь: НКП ГУ „Зідму”, 2004. – С.184–185.

7. Бондаренко О.І., Волобуєва О.Ф. Мовна комунікація у логіко–семіотичній традиції // Проблеми загальної та педагогічної психології. Збірник наукових праць Інституту психології ім. Г.С. Костюка АПН України. / За ред. Максименка С.Д. – Київ, 2004. Т. VI. вип.1. – С. 55–60.

8. Бондаренко О.І., Волобуєва О.Ф. Типова модель міжпрофесійної комунікації // Збірник наукових праць № 28. Частина ІІ. – Хмельницький: Вид-во НА ДПСУ, – 2004. – С. 24–26.

9. Бондаренко О.І., Малигін О.В. До питання організації інформаційної мережі дистанційної освіти // Динаміка наукових досліджень. Збірник наукових праць за результатами міжнародної науково-практичної конференції, – Дніпропетровськ: Наука і освіта, 2002. Т.1. – С. 30–32.

10. Бондаренко О.І., Малигін О.В. Комп’ютерні технології в соціальній роботі // Вісник ТУП. Збірник наукових праць, – Хмельницький: ТУП, 2002. – № 4. Ч. 3. – С. 71–74.

11. Бондаренко О.І., Скиба М.Є. Формування стереотипів як базис інформаційних операцій // Інформаційно–аналітична діяльність в міжнародних відносинах. Збірник матеріалів науково–практичної конференції, – Хмельницький: ТУП, 2003. – С. 46–50.