У висновках підбито підсумки дисертаційної роботи, окреслено перспективи подальшого дослідження проблеми. 1. Теоретичне дослідження проблеми мотивації моральної поведінки молодших школярів дозволило уточнити зміст поняття “моральна поведінка” та її складових, а також встановити взаємозв’язок типів мотивів з якостями особистості та різними соціальними чинниками. Під моральною поведінкою ми розуміємо добровільне виконання моральних норм, зумовлене альтруїстичними мотивами. 2. Розроблено класифікацію мотивів поведінки молодших школярів на основі часткового використання класифікації емпатії Т.П.Гаврилової. Встановлено такі типи мотивів поведінки молодших школярів: стійкий альтруїстичний, нестійкий альтруїстичний, нестійкий егоїстичний, стійкий егоїстичний, з невизначеною мотивацією поведінки. 3. Показано, що упродовж молодшого шкільного віку спостерігається посилення альтруїстичної мотивації поведінки і послаблення негативних тенденцій у її розвитку. Негативні прояви, що спостерігаються у поведінці молодших школярів, є результатом впливу таких несприятливих соціальних факторів як низький статус батьків, неповна сім’я та недоліки у вихованні. 4. Встановлено зв’язок між типами мотивів моральної поведінки молодших школярів і якостями їх особистості. Виявлено, зокрема, що в учнів 1-х – 3-х класів зі стійкою і нестійкою альтруїстичною мотивацією домінують такі фактори: С (емоційна рівновага), D (збудливість), Q3 (самоконтроль поведінки). В учнів цієї групи проявляється твердий, незалежний характер, реалістичне ставлення до життя, вміння стійко тримати себе під час випробувань, а свої почуття приховувати від оточуючих. Вони розсудливі, дисципліновані, наполегливі, мають постійні інтереси, добре контролюють свою поведінку, роблять спроби аналізувати свої дії та вчинки. У молодших школярів з нестійкою і стійкою егоїстичною мотивацією виявлено такі фактори: D (збудливість), С (емоційна рівновага), Е (домінантність). Учням даної групи притаманні такі риси характеру: активність, демонстративність, імпульсивність, зарозумілість, непостійність, нахабність, безцеремонність. Вони не можуть вправно володіти собою, часто бувають недостатньо уважні і слухняні, з незначного приводу у них виникають глибокі, але слабо контрольовані емоційні реакції. В учнів з невизначеною мотивацією поведінки переважають: С (емоційна рівновага), Е (домінантність), О (почуття провини). До групи належать цілеспрямовані, наполегливі, незалежні, самовпевнені, хвалькуваті, конфліктні, стійкі, нетрадиційні, безцеремонні, сміливі, авантюристичні учні. Вони наполегливо прагнуть до незалежності, самостійності і самоствердження. Вони полюбляють командувати, наказувати, володарювати, їм подобається постійно домінувати над оточуючими, контролювати й критикувати інших дітей. Встановлено, що позитивний вплив на мотивацію моральної поведінки мають такі соціальні чинники: високий статус батьків, багатодітність, проживання разом з батьками, з бабусею і дідусем, в сільській місцевості, наявність домашнього господарства, успішність у навчанні, прихильність до спорту і мистецтва. Показано, що застосування спеціальної програми планомірного формування альтруїстичної мотивації поведінки дозволяє знизити кількість або й зовсім уникнути негативних проявів у поведінці. Використані активні засоби виховання сприяли розвиткові позитивної мотиваційної сфери молодшого школяра, формуванню у нього моральної свідомості. Цілеспрямована робота з розвитку альтруїстичної мотивації поведінки в умовах експериментального виховання дозволила змінити співвідношення мотивів поведінки молодших школярів. Так, у учнів експериментальних груп підвищилась альтруїстична мотивація: у 1-му класі з 19,3% до 26,5%, у 3-му класі з 35,9% до 50,1%; у контрольних групах, в порівнянні з констатуючим зрізом, цей показник відповідно складає: у 1-му класі з 19,3% до 20,3%, у 3-му класі з 35,9% до 37,5%. Значно знизився відсоток невизначених мотивів в експериментальних групах: в 1-му класі він дорівнює 7,9%, а в 3-му класі – 3,9%, в той час, як в контрольних групах цей відсоток складає відповідно: в 1-му класі – 9,2%, а в 3-му класі – 6,1%. У цілому за результатами експериментальної роботи встановлено, що засвоєні учнями моральні норми застосовуються ними в повсякденних взаєминах з однолітками і дорослими.
Отримані результати не можуть претендувати на повне вирішення проблеми. Подальшого спеціального дослідження потребує питання щодо ролі і місця сім’ї у розвитку мотивації моральної поведінки дитини на ранніх етапах її онтогенезу. |