У роботі здійснено теоретичне узагальнення і нове вирішення проблеми мотивації досягнення випускників шкіл-інтернатів, яке полягає у визначенні сутності, психологічних особливостей цього феномена, критеріїв діагностування і рівнів прояву, а також в обґрунтуванні умов формування мотивації досягнення, розробці та експериментальній апробації системи її психологічної корекції у навчальному процесі підлітків закладів інтернатного типу. 1. Дослідження мотивації досягнення є актуальною проблемою психології. Теоретичний аналіз концепцій і підходів до вивчення феномена мотивації досягнення показав, що її сутність полягає у спонуканні особистості до досягнення успіху, змаганні з самим собою в удосконаленні власних результатів діяльності. 2. Мотивація досягнення випускників шкіл-інтернатів є діалектичною єдністю змістовно-ієрархічних і динамічно-процесуальних компонентів. Розвиток змістовної сторони підводить до конкретизації її динаміки, а розвиток динамічної регуляції веде до узагальнення змістовних станів у стійкі мотиваційні утворення особистості. Структура мотивації досягнення визначається мотивом досягнення і мотивом уникнення невдач, які характеризуються як афективно-когнітивна система. Субафективним і субкогнітивним ядром вказаних мотивів є потреба у досягненні та потреба в уникненні невдач. Провідними психологічними механізмами функціонування мотивації досягнення є мотиваційно-емоційна оцінка ситуації досягнення, мотиваційно-когнітивна оцінка значущості мети та її досяжності, опосередкування, інтерпретація успіху та невдачі. 3. Найскладніше відбувається розвиток прагнення до успіху в підлітків-сиріт, вихованців із багатодітних сімей і тих, хто виховується матерями-одиначками. Високу інтенсивність мотиву досягнення виявляють переважно випускники з сімей розлучених батьків і повних родин, для яких характерний позитивний емоційний контакт між членами родини. Учні, які навчаються в школах-інтернатах, починаючи з підліткового віку, характеризуються вищими показниками прагнення до успіху, ніж їх однолітки, що потрапили до закладу в молодшому шкільному віці. 4. Існують статеві особливості прояву мотиву досягнення та мотиву уникнення невдач випускників установ інтернатного типу. Мотив досягнення виявляється у навчальній діяльності в хлопців із інтернату на вищому рівні, ніж у дівчат. У дівчат загальноосвітніх шкіл показники мотиву досягнення є значно вищими порівняно з їх ровесницями установ інтернатного типу, що вказує на домінування інших ціннісних орієнтацій, зокрема, вищих освітніх домагань у дев’ятикласниць із родин. 5. Підлітки навчальних закладів інтернатного типу великих міст характеризуються вищими показниками мотиву досягнення та нижчими проявами мотиву уникнення невдач порівняно з їх однолітками, які виховуються у школах-інтернатах невеликих міст, що зумовлюється більш розширеним конкретно-чуттєвим досвідом випускників великих міст, їх кращими можливостями у виборі майбутньої професії. 6. Психологічні особливості мотивації досягнення підлітків навчальних закладів інтернатного типу пов’язані з комплексом їх особистісних характеристик. Критеріями та показниками діагностування мотивації досягнення виступають: співвідношення мотиву досягнення та мотиву уникнення невдач (домінантність), самооцінка (адекватність), рівень домагань (рівень, адекватність), особистісна тривожність (інтенсивність). 7. Мотивація досягнення дев’ятикласників шкіл-інтернатів виявляється у навчальній діяльності на трьох рівнях (низькому, середньому, високому), які характеризуються відмінностями у показниках особистісної тривожності, самооцінки, рівня домагань, мотиву досягнення і мотиву уникнення невдач. Для більшості випускників характерним є низький рівень мотивації досягнення. Для таких підлітків властиве домінування мотиву уникнення невдач, неадекватна занижена самооцінка, низький неадекватний рівень домагань, висока особистісна тривожність, які здебільшого зумовлюють орієнтацію учнів на уникнення неуспіху, недостатнє усвідомлення вимог шкільної ситуації досягнення та власних особистісних якостей, вибір надмірно легких цілей навчальної діяльності, часті негативні переживання, пасивне ставлення до навчальних дисциплін. 8. Основними умовами формування мотивації досягнення дев’ятикласників закладів інтернатного типу є: усвідомлення ними значущості шкільного навчання для подальшої своєї професійної діяльності; індивідуальне дозування складності навчальних задач; застосування індивідуалізованих критеріїв педагогічної оцінки; організація таких видів роботи, які сприяють психологічній корекції негативних переживань стану депривації батьківського впливу та особистісних характеристик випускників. 9. Система роботи з психологічної корекції мотивації досягнення дев’ятикласників шкіл-інтернатів повинна базуватися на підсиленні та актуалізації мотиву досягнення у навчальному процесі, подоланні особистісної тривожності, формуванні адекватної самооцінки та реалістичного цілепокладання. Результатом проведеної психокорекції мотивації досягнення випускників стало підсилення мотиву досягнення, зниження особистісної тривожності, збалансування рівня домагань і самооцінки та, як наслідок, – покращення академічної успішності. Проведене дисертаційне дослідження є закінченою науково-дослідною роботою, однак воно не вичерпує всіх аспектів даної проблеми. Перспективи її подальшого вивчення пов’язані з поглибленим концептуальним аналізом особливостей мотивації досягнення вихованців загальноосвітніх шкіл-інтернатів на різних етапах онтогенезу. Необхідна також подальша розробка адекватних методів діагностики цього психологічного утворення у контексті цілісного особистісного розвитку дітей, що виховуються в умовах депривації батьківського впливу. |