На підставі аналізу, проведеного в теоретичній частині роботи, а також результатів, отриманих в емпіричному дослідженні, були зроблені наступні висновки. Головна психологічна особливість інтерпретації невербальної поведінки особистості, яка здійснює протиправну діяльність полягає в тому, що вона являє собою феномен, відмінний за своїм змістом, спрямованістю і характеристиками від явищ соціально-психологічного і загально психологічного характеру, що позначаються поняттями "оцінювання" і "приписування". Це інтелектуальна процедура створення і наступної верифікації гіпотез, яка обумовлена соціальними потребами оперативного співробітника і соціально-психологічними завданнями його міжособистісної взаємодії. Метою психологічної інтерпретації є адекватне розуміння сутності сприйманого полісемантичного об’єкта соціальної дійсності. Вона може виступати: а) як процес; б) як внутрішній результат цього процесу; в) як зовнішнє вираження цього результату. Психологічна інтерпретація має низку фундаментальних властивостей-характеристик: спрямованість, суб’єкт-об’єктну обумовленість, адекватність/правильність, простоту-складність, повноту, обсяг, рівень, форму, структуру, зміст, проективність, динамізм. У своєму результативному аспекті – судженні вона може включати елементи приписування. Це обумовлено: а)властивостями, характеристиками суб'єкта інтерпретації (суб’єктність, упередженість, проективність); б) характеристиками об'єкта інтерпретації (складність, невичерпність, мінливість); в) сутнісними і ситуативними особливостями самого процесу інтерпретації (оперативність, незавершеність). Психологічна інтерпретація виражається у судженні, думці, що у розгорнутому вигляді містить описовий та оцінний компоненти. Оцінка виражається всіма мовними засобами, а також засобами, що можуть бути наявні у кожному з компонентів інтерпретаційного висновку, судження, а також виступати як окремий компонент. Психологічна інтерпретація невербальної поведінки особистості, яка здійснює протиправну діяльність поділяється на наступні види: 1) інтерпретація змістовна й інтерпретація змістовно-оцінна (залежно від присутності-відсутності оцінного компонента; 2) інтерпретація емоційна, інтерпретація інтелектуально-вольова, інтерпретація “стосункові” (у залежності від провідного компоненту); 3) інтерпретація повноскладова та інтерпретація скорочена (залежно від змістовної диференційованості інтерпретації). Психологічна структура процесу інтерпретації невербальної поведінки особистості, яка здійснює протиправну діяльність складається із таких компонентів, як: “Дії”, “Емоційні стани”; “Інтелектуально-вольові процеси”; “Якості особистості”, “Відносини”; “Форми взаємодії”, “Соціальна роль”, “Емоційно-оцінні судження”. Було встановлено, що на рівні значущості р<0,05 негативно корелюють між собою показники виразності наступних компонентів структури інтерпретації: “Дії” і “Якості особистості”; “Емоційні стани” і “Відносини”; “Емоційні стани” і “Соціальна роль”; “Емоційні стани” і “Емоційно-оцінні судження”; “Інтелектуально-вольові процеси" і "Відносини”; “Інтелектуально-вольові процеси” і “Емоційно-оцінні судження”. Наявність численних негативних кореляцій дозволяє констатувати загальну закономірність побудови структури інтерпретації невербальної поведінки особистості, яка здійснює протиправну діяльність, що виражається в тому, що “посилення” якого-небудь компонента (зростання його питомої ваги в структурі інтерпретації) призводить до редукції іншого визначеного компонента. Ступінь наведених змістовних і оцінних компонентів структури інтерпретації невербальної поведінки особистості, яка здійснює протиправну діяльність свідчить про психологічні особливості спрямованості інтерпретації. Зростання виразності якого-небудь компонента у структурі психологічної інтерпретації невербальної поведінки особистості, яка здійснює протиправну діяльність призводить до редукції її змісту. Змістовна диференційованість психологічної інтерпретації невербальної поведінки особистості, що здійснює протиправну діяльність, змінюється залежно від виразності таких соціальних потреб як: потреба належати до різних соціальних груп, включатися в їхню діяльність; потреба у близьких стосунках. Таким чином, змістовна диференційованість і спрямованість соціально-психологічної інтерпретації невербальної поведінки оперативного співробітника обумовлені, з одного боку, соціально-психологічними характеристиками особистості оперативного співробітника, а з іншого боку, соціально-психологічними завданнями міжособистісної взаємодії, що свідчить про можливість управляти інтерпретацією, впливати на її зміст за допомогою спеціально організованих процедур. Так, можна виокремити складові соціально-психологічних характеристик суб’єкта інтерпретації: 1) здатність до інтерпретації форм невербальної поведінки, її елементів, ступеня цілісності, контексту пред’явлення (така здатність містить у собі здатність адекватно сприймати та оцінювати як окремі елементи, так і цілісну невербальну поведінку людини, діады чи групи, і “здатність встановлювати психологічні зв'язки між елементами й індивідуальними формами невербальної поведінки”); 2) здатність до інтерпретації змісту невербальної поведінки (здатність адекватно визначати стани, здатність встановлювати зв’язки між невербальною поведінкою та якостями особистості, здатність оцінювати стосунки і взаємини партнерів по спілкуванню); 3) “у функціональному плані”: здатність адекватно ідентифікувати різні психологічні характеристики людини, ґрунтуючись при цьому на її невербальну поведінку і здатність “адекватно використовувати її як засіб регуляції стосунків у спілкуванні”. Результати, що були отримані в експериментальному дослідженні, підтвердили висунуту нами гіпотезу. |
