1. У роботі констатовано, що виховний вплив – це процес і результат зміни індивідом поведінки іншої людини, її поглядів, переконань, намірів, настановлень, уявлень, оцінок, інтересів тощо в процесі взаємодії. Тож "взаємодія" і "вплив" є явищами одного психологічного ряду. 2. Обґрунтовано, що сімейне середовище найбільше впливає на процес становлення особистості підлітка, незважаючи на те, що зміст, способи, стилі виховної взаємодії у сім’ї змінюються з переходом дитини на нові вікові етапи, а сам підліток активно зорієнтований на спілкування з ровесниками. Серед впливів особливе значення мають виховні, оскільки саме вони цілеспрямовано використовуються дорослими з метою сприяння розвитку особистості дитини. Виховний вплив – це зовнішня спонука внутрішнього ініціювання особистісних змін адекватно до ситуації спілкування (зони найближчого розвитку). Ці зміни можуть стосуватися сукупності думок і почуттів індивіда щодо себе як до об’єкта – тобто зміну Я-концепції. Особливого значення виховні впливи набувають для підлітків, які стають більш вимогливими до форми та змісту цього впливу, що пояснюється виникненням у них почуття дорослості. Більш продуктивними виявляються опосередковані впливи, у яких підліток знаходить підтвердження своєї дорослості, або ж прямі паритетні впливи, коли дорослий апелює до підлітка як до рівного собі. 3. Доведено, що незважаючи на ситуативну імпровізацію, яка має місце при взаємодії батьків і підлітків, значна частина виховних впливів цілеспрямована, стійко детермінована ціннісними орієнтаціями, ідеальними уявленнями батьків, патернами, перенесеними з власного досвіду дорослішання. При цьому встановлено, що батьки у процесі виховання підлітків найчастіше використовують імперативні й діалогічно-розвивальні виховні впливи, які мають різну психологічну сутність та ефективність. Імперативний виховний вплив є авторитарним, директивним апелюванням до підлітка з метою досягнення контролю над його поведінкою і налаштуваннями, примушуванням його до певних дій або рішень, не торкаючись при цьому глибинної структури психічної організації його особистості. Водночас він відіграє істотну роль у підкріпленні статусних позицій батьків. Діалогічний виховний вплив забезпечує актуалізацію потенціалів особистісного саморозвитку кожної із взаємодіючих сторін (батьків та підлітка) у процесі діалогу. У процесі вивчення стилю батьківської виховної взаємодії з’ясувалося, що найпоширенішими серед досліджуваної вибірки є авторитарний та гіперопікувальний стилі, а до рефлексивного та потурального вдається менша частина досліджуваних батьків. 4. Встановлено відсутність незаперечної відповідності певного стилю сімейного виховання конкретному стилю батьківської виховної взаємодії: кожен з п’яти описаних в емпіричній частині стилів сімейного виховання (потураюча гіперпротекція, домінуюча гіперпротекція, жорстке ставлення, емоційне відмежування, підвищена моральна відповідальність) може бути представлений у кожному конкретному стилі батьківської виховної взаємодії. 5. Показано, що існують статеві відмінності у застосуванні батьками та матерями стилю батьківської виховної взаємодії та стилю сімейного виховання. Матері рефлексивного стилю батьківської виховної взаємодії при використанні потураючої гіперпротекції кількісно значно переважають чоловіків, а матері гіперопікувального стилю – у використанні потураючої гіперпротекції та домінуючої гіперпротекції як стилів виховання підлітків. Використання батьками та матерями потурального стилю батьківської виховної взаємодії визначено на користь потураючої гіперпротекції у порівнянні з домінуючою гіперпротекцією. Процентне співвідношення батьків та матерів авторитарного стилю батьківської виховної взаємодії у процесі виховання підлітків за певним стилем варіює: матері більше схильні до застосування домінуючої гіперпротекції та підвищеної моральної відповідальності як стилів сімейного виховання, а батьки до емоційного відмежування та жорсткого ставлення. 6. Співвідношення імперативних і діалогічних виховних впливів у стилях батьківської виховної взаємодії свідчить, що батьки у взаємодії з підлітками використовують як імперативні, так і діалогічні виховні впливу. Виявлено тенденцію до суттєвого домінування імперативних виховних впливів над діалогічними, однак їхній вибір залежить від стилю батьківської виховної взаємодії з підлітком. На основі результатів вивчення поведінкових та особистісних якостей батьків у взаємодії з підлітками виокремлено дві групи, до яких були віднесені батьки залежно від міри вираженості у них імперативних чи діалогічних виховних впливів. Першу групу склали батьки з вираженою діалогічною спрямованістю (характерний для досліджуваних рефлексивного стилю батьківської виховної взаємодії), другу – з різною мірою вираженості насамперед імперативних тенденцій (батьки авторитарного, потурального та гіперопікувального стилів). Зокрема, у другій групі виявлено домінування імперативного виховного впливу для авторитарного та гіперопікувального стилів батьківської виховної при одночасному використанні у меншому процентному співвідношенні діалогічного виховного впливу. Батьки потурального стилю у взаємодії з підлітком використовують імперативні та діалогічні виховні впливи з незначним домінуванням імперативних над діалогічними. 7. Аналіз результатів дисертаційного дослідження засвідчив ефективність проведення психокорекційної роботи на основі розробленої та впровадженої у систему роботи психологічної служби школи програми тренінгу для батьків підлітків "Формування у батьків навичок адекватного вибору імперативних і діалогічних виховних впливів", що дає змогу рекомендувати її для використання практичними психологами з метою сприяння конструктивній взаємодії батьків з підлітками. Встановлено, що у батьків з експериментальної групи помітною стала тенденція до використання імперативних конструктивних і діалогічних стратегій виховного впливу. Зокрема, це позначилося на збільшенні середніх процентних показників у бік мінімальної імперативності та максимальної діалогічності при взаємодії батьків з підлітком. Перспектива подальшого дослідження бачиться у з’ясуванні новітніх тенденцій та закономірностей соціального впливу на підлітка в умовах сучасних суспільних трансформацій. |