Анотація до роботи:

Мицько В.М. Психологічні особливості аксіогенезу майбутніх психологів. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата психологічних наук за спеціальністю 19.00.07 – педагогічна та вікова психологія. – Прикарпатський національний університет імені Василя Стефаника, Івано-Франківськ, 2007.

Дисертаційне дослідження присвячено вивченню аксіопсихологічних чинників особистісно-професійного становлення майбутніх психологів. У роботі висвітлено погляди вітчизняних та зарубіжних дослідників щодо природи та ґенези ціннісно-смислової сфери особистості, здійснено структурно-функціональний аналіз особистісних цінностей, проаналізовано теоретико-методологічні підходи до визначення завдань та засобів професійно-особистісного становлення студентів-психологів, обґрунтовано базову нормативну модель професійного аксіогенезу психолога та прогностичну функціональну модель психологічного консультування як провідного виду майбутньої професійної самореалізації студентів-психологів.

Експериментально-діагностичне дослідження підтвердило припущення про те, що професійна підготовка у ВНЗ спричиняє полімотивовану структурно-динамічну трансформацію особистості студента-психолога у спосіб актуалізації його суб’єктних властивостей та екстеріоризації сутнісних духовних інтенцій у напрямі становлення ціннісно-смислової сфери майбутнього психолога, релевантної вимогам професійної діяльності.

Математико-статистичний аналіз емпіричних даних дав змогу виявити когортну послідовність генеральних факторів та відповідні їм динамічні тенденції професійного аксіогенезу: І-й курс – доброзичливість/антагонізм (адаптація до освітнього середовища ВНЗ), ІІ-й курс – сумлінність/безвідповідальність (самоствердження у професійно орієнтованому навчанні), ІІІ-й курс – емоційна стабільність/невротизм (криза середини професійної підготовки), ІV-й курс – екстра (інтро) версія (професійно-особистісна інтеграція), V-й курс – відкритість/закритість новому досвіду (формування готовності до самостійної професійної діяльності).

1. Згідно з принципами інтегральної суб’єктності і множинної детермінації особистісного становлення аксіогенез людини являє собою процес поетапного і порівневого розгортання суб’єктності в діапазоні: відносний суб’єкт (індивід), моносуб’єкт (власне суб’єкт, ініціатор предметної діяльності), полісуб’єкт (особистість як суб’єкт моральної поведінки), метасуб’єкт як творча індивідуальність і абсолютний суб’єкт як носій універсальних сенсів з такими домінантами відповідно: здоров’я, прагнення до істини, справедливості й користі, доброчинність, любов до прекрасного і досконалого, благоговіння перед життям; суб’єктними властивостями як здатностями – “передчуваю”, “треба”, “мушу”, “буду”, “приймаю”.

2. На основі концептуальної моделі аксіогенезу особистості (З.С. Карпенко) було розроблено базову нормативну модель успішного професійного аксіогенезу майбутніх психологів, що складається з чотирьох стадій: допрофесійної підготовки (перехід від відносного до моносуб’єкта), професійного самовизначення (перехід від моно- до полісуб’єктного рівня), професійної підготовки (інтервал від полі- до метасуб’єкта), професійної зрілості та самореалізації (метасуб’єкт – абсолютний суб’єкт), співвідносних з чотирма видами причинності (за Арістотелем): матеріальною, динамічною, формальною і цільовою відповідно.

3. Аксіопсихологічне конструювання процесу психологічного консультування як основного виду майбутньої професійної діяльності теперішніх студентів-психологів привело до створення прогностичної функціональної моделі ціннісно-смислової взаємодії психолога і клієнта за такими етапами: сприйняття смислу ситуації клієнта, спроба тлумачення смислів дій клієнта, інтерпретація дій та ситуації клієнта психологом, переструктурування внутрішнього досвіду клієнта, узгодження ціннісно-смислових сфер суб’єктів психологічного консультування, актуалізація смислотворчої активності клієнта, самоактуалізація клієнта через волевиявлення і взяття на себе відповідальності.

4. З метою експериментально-діагностичної перевірки базової нормативної моделі аксіогенезу майбутніх психологів було сплановано і проведено кореляційне емпіричне дослідження (когортне порівняння) у вигляді серій констатувальних зрізів за тестом смисложиттєвих орієнтації (СЖО) Д.О. Леонтьєва, методиками вивчення особистісних цінностей та суб’єктних властивостей З.С. Карпенко, визначення типів особистості і їх ймовірних розладів Дж. Олдхема і Л. Морріса, вивчення трудової мотивації І.Г. Кокуріної, опитувальником виявлення невротичних тенденцій ціннісного змісту (НТЦЗ) З.С. Карпенко, В.М. Мицька, що дозволило здійснити моніторинг показників розвитку аксіопсихологічних чинників професійно-особистісного становлення фахівців зазначеного профілю.

5. Застосування методів описової математичної статистики та дисперсійного аналізу масиву емпіричних даних підтвердило тенденцію поступального (але не безкризового) розгортання суб’єктності за переважною більшістю параметрів аксіогенезу та конвергенції особистісно значущих і професійно релевантних цінностей, рис, здатностей. У загальному циклі професійної підготовки майбутніх психологів у ВНЗ зафіксовано дві кризи – середини (ІІІ-й курс) і завершення навчання (V-й курс). Пікові показники аксіогенезу демонструють четвертокурсники (кваліфікаційний рівень – бакалавр).

6. Узагальнення результатів факторного аналізу показників аксіогенезу студентів-психологів дало змогу виокремити три основні види спричинення цього процесу: мотивацію результатом (цільова причина), мотивацію сенсом (формальна причина) і мотивацію процесом (рушійна причина), причому формотворче (рефлексивно-феноменологічне) спричинення навантажене суперечливими ціннісно-смисловими факторами, часто не затребуваними чинниками як конкретного освітнього середовища, так і макросоціального гуманітарного (ідейно-політичного, культурного, економічного тощо) контексту. Останнє уможливлює феномен “витісненої духовності” – фактично, блокади автентичного розвиткового потенціалу студента як суб’єкта професійно-особистісного становлення.

7. Встановлено когортну послідовність генеральних факторів аксіогенезу майбутніх психологів: І-й курс – доброзичливість/антагонізм, ІІ-й курс – сумлінність/безвідповідальність, ІІІ-й курс – емоційна стабільність/невротизм, ІV-й курс – екстра (інтро) версія, V-й курс – відкритість/закритість новому досвіду, що виконують роль психологічних механізмів професійно-особистісного становлення.

8. Ідентифіковано такі динамічні тенденції професійного аксіогенезу студентів-психологів: адаптація до освітнього середовища ВНЗ (І-й курс), самоствердження у професійно-орієнтованому навчанні (ІІ-й курс), криза середини професійної підготовки (ІІІ-й курс), професійно-особистісна інтеграція (ІV-й курс), формування готовності до самостійної професійної діяльності (V-й курс).

Перспективним напрямом дослідження аксіогенезу майбутніх психологів є вивчення шляхів демократизації та гуманізації освітнього середовища у ВНЗ, розробка і запровадження сучасних психодидактичних і розвивально-корекційних технологій у навчально-виховний процес вищої школи з метою оптимізації професійно-особистісного становлення студентської молоді.

Основний зміст роботи викладено у таких публікаціях:

1. Карпенко З.С., Мицько В.М. Соціальні неврози особистості перехідного періоду суспільства // Психологія і суспільство. – 2001. – № 1(3). – С. 124 – 132.

2. Мицько В.М. Аксіопсихологічні чинники професійної освіти майбутніх психологів // Збірник наукових праць: філософія, соціологія, психологія. – Івано-Франківськ.: Вид-во “Плай” Прикарпатського у-ту, 2004. – Вип. 9. – Ч. 1. – С. 178 – 185.

3. Мицько В.М. Аксіопсихологічний підхід до проблеми професіоналізації психологів // Вісник Прикарпатського університету. Філософські і психологічні науки. – 2004. – Вип. VI. – С. 142 – 149.

4. Мицько В.М. Дослідження професійного аксіогенезу студентів-психологів // Матеріали Першої Міжнар. науково-практичної конференції “Науковий потенціал світу ‘2004”. – Дніпропетровськ: Наука і освіта, 2004. – Том 54. Психологія. – С. 44 – 48.

5. Мицько В.М. Теоретико-методологічні ракурси трактування цінностей в процесі соціалізації особистості // Збірник наукових праць Інституту психології ім. Г. С. Костюка АПН України / За ред. С. Д. Максименка. – 2006. – Т. VIII. – Вип. 2. – С. 189 – 194.

6. Мицько В.М. Аксіопсихологічне проектування процесу психологічної консультації // Актуальні проблеми практичної психології. Збірник наукових праць. – Херсон: ПП Вишемирський В.С., 2006. – С. 155 – 158.

7. Мицько В.М. Деякі тенденції професійного аксіогенезу майбутніх психологів (на матеріалі експериментального дослідження) // Науковий часопис НПУ імені М. П. Драгоманова. Серія № 12. Психологічні науки: Зб. наукових праць. – К.: НПУ імені М. П. Драгоманова, 2006. – № 12 (36). – С. 271 – 278.