У дисертації наведено теоретичне узагальнення та нове вирішення проблеми психологічних механізмів прийняття рішень у побутовій діяльності, що виявляється у розширенні психологічних уявлень щодо структури та механізмів прийняття рішення як форми цілепокладання, визначенні соціокультурних, соціально-психологічних та психологічних ознак побутової діяльності, виявлені структури побутової діяльності як системи провідних мотивів, ієрархії цільових конструктів форм і засобів їх реалізації, встановленні місця і функціонального призначення процесів прийняття рішення в цьому виді діяльності, розробці теоретичної моделі процесу прийняття рішень у побутовій діяльності. 1. На сьогодні можна виокремити принаймні чотири рівні дослідження процесу прийняття рішень. Для кожного рівня існує свій провідний аспект розгляду проблеми, але кількість підходів до її розв’язання незначна. У психологічних дослідженнях процес прийняття рішень найчастіше розглядається у рамках проблеми цілепокладання (цілеутворення). Переважна кількість досліджень процесу прийняття рішень здійснюється на матеріалі вирішення різного роду інтелектуальних завдань чи проблем. Наявні теоретико-експериментальні дослідження соціальної поведінки та взаємодії фактично не розкривають механізмів прийняття рішень у повсякденному бутті людини, в сфері її побутової діяльності. 2. В соціокультурному плані побутова сфера виділяється як особлива діяльність по «веденню домашнього господарства», причому, розміри «господарства», конкретний перелік видів діяльності по його веденню, ступінь особистої участі та інші параметри можуть варіювати в надзвичайно широких межах. Вона має свої традиції, норми і правила здійснення, передбачає наявність певних здібностей і необхідності оволодіння відповідними знаннями, уміннями і навичками. В соціально-психологічному плані побутова діяльність є значущою складовою частиною способу життя людей, що може характеризуватися через змістові і стильові особливості. У буденній свідомості чітко виокремлюється три провідні соціальні стереотипи, які характеризують побутову діяльність. Це стереотипи: “повсякденності”, “необхідності” та “відновлюваності”. 3. В психологічному плані побутова діяльність є полімотивованою, але серед мотивів можна виділити два провідних. Це мотив комфорту в організації життєвого простору і мотив соціального порівняння. За цільовою ознакою можна виділити чотири типи, цільових конструктів у побутовій діяльності: підтримки побутових умов на певному рівні; полегшення (поліпшення) умов побутової діяльності; поліпшення побутових умов життя; зміни умов життя. Перехід від рівня до рівня пов’язаний з істотною зміною структури витрат, а саме: суб’єктивного часу на прийняття рішення щодо змін, фізичного часу на виконання дій, фінансових витрат на забезпечення змін. Найбільш розгорнуту форму процес прийняття рішень у побутовій діяльності приймає в разі змін, пов’язаних із фінансовими витратами, тобто у споживчій сфері. 4. Механізми прийняття рішення про купівлю та споживання предметів повсякденного вжитку мають виразну міфологізовану компоненту і суттєво залежать від низки соціальних чинників. По-перше, це індивідуально-психологічні чинники. Ця група чинників містить уявлення про припустимість та доцільність вживання того чи іншого предмету, індивідуальні смаки, уподобання та пристрасті, усталені звички щодо предмету та засобів вживання і, що дуже важливо, ставлення особистості до власних звичок. По-друге, це соціально-психологічні чинники. Цю групу утворюють три провідних фактори – мода, уявлення про соціально припустимі засоби вжитку та уявлення про зв’язок споживання певної марки товару із соціальним статусом особистості, тобто ті фактори, які відбивають субкультурні характеристики життя людини. По-третє, це соціально-економічні чинники. Цю групу утворюють такі фактори, як: наявність різнорідних предметів, що відповідають схожим потребам (звичкам); розмаїття товарних марок та сортів товару; розгалуженість торгівельної мережі; цінові характеристики товарів. По-четверте, це гендерний чинник – прийняття рішень та способи споживання суттєво залежать від статево-рольових настановлень та уявлень про фемінність/маскулінність. 5. Прийняття рішення відбувається як багатоступеневий процес, основними ланками якого є: виникнення бажання змін; обґрунтування необхідності змін; переформулювання бажання у форму наміру; узгодження наміру із членами родини; інформаційний пошук референтних носіїв (джерел) інформації та оцінка відповідності товарів (послуг) намірам; сімейне узгодження щодо витрат необхідних ресурсів (фінансових, часових та фізичних); встановлення суб’єктивних критеріїв відповідності конкретної марки товару (послуги) наміру через визначення її споживчих характеристик; остаточне прийняття рішення через встановлення об’єктивних параметрів здійснення наміру (час, місце, марка та інші ознаки предмету); безпосередній вибір товару у місці купівлі. На кожному етапі на прийняття рішення впливає низка чинників об’єктивного та суб’єктивного характеру, які визначають його процесуальні та змістовні параметри. Перспективи дальшого дослідження проблеми полягають у конкретизації наукових уявлень про психологічну структуру побутової діяльності та особливості функціонування регулятивних механізмів, поглибленні знань щодо психологічних механізмів прийняття рішення як соціально-психологічного процесу на рівні сімейної структури та індивіда. |