Анотація до роботи:

Ярмиш І.О. Психологічні механізми адаптації підлітків з кримінальною поведінкою в умовах примусової ізоляції. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата психологічних наук зі спеціальності 19.00.06 – юридична психологія. – Національний університет внутрішніх справ МВС України. – Харків, 2003.

Дисертаційне дослідження присвячено актуальній проблемі сучасної теорії і практики психології – прогнозуванню особливостей прояву поведінки в процесі ресоціалізації на підставі аналізу використання підлітками-правопорушниками психологічних механізмів адаптації, а саме інтрапсихічних адаптаційних механізмів. На основі аналізу психологічної теорії і практики визначено сутність та функції інтрапсихічних механізмів адаптації; розкрито особливості їх прояву в ситуації психоемоційної напруженості, ситуації вимушеної ізоляції; обґрунтовано доцільність їх врахування в процесі колективної роботи психолога з вихованцями соціально реабілітаційних закладів закритого типу на етапі ресоціалізації з метою її поліпшення та запобігання рецидивам.

1. Встановлено, що в процесі ресоціалізації неповнолітніх правопорушників, які перебувають в умовах примусової соціальної ізоляції (ситуація психоемоційного напруження), функцію стабілізації виконують переважно інтрапсихічні захисні механізми. Це пов’язано з обмеженістю арсеналу механізмів опанування, соціальною незрілістю, психологічною занедбаністю особистості підлітка-правопорушника, а також наявністю високого рівня психоемоційного напруження, який обумовлює їх запуск.

2. Теоретичний аналіз дозволив виділити декілька підходів до осмислення інтрапсихічних адаптаційних механізмів. Було підкреслено, що психологічний захист – це окремий випадок стратегії поведінки, що є водночас адаптаційним механізмом психічної саморегуляції у “важкій ситуації”, у ситуації примусової ізоляції, в якій перебувають підлітки-правопорушники. Показано, що вивчення їх має значення для прогнозування поведінки особистості підлітка-правопорушника в процесі ресоціалізації.

3. У дисертації була акцентована увага на тих аспектах зазначеної проблеми, які ще не отримали достатнього висвітлення у науково- психологічній літературі. До них віднесено особливості прояву інтрапсихічних адаптаційних механізмів у підлітків-правопорушників в умовах примусової ізоляції, їх вплив на формування поведінкових реакцій, також залежність активізації і видів захисту від актуального психічного стану підлітка. Зазначено, що організація процесу психологічного захисту є важливою і необхідною складовою частиною розвитку особистості підлітка в період первинної ресоціалізації. Підліток-правопорушник стає зрілим, незалежним, відповідальним тоді, коли його власне “Я” здатне справитися із зовнішнім і внутрішнім дискомфортом.

4. Виявлено, що неповнолітні правопорушники використовують не один, а відразу кілька захисних механізмів, що вказує на наявність комплексного психологічного захисту. Їх сумісна участь визначає цілісну реакцію на ситуацію і формує певну спрямованість поведінки. Зазначено, що кожний з описаних захисних механізмів вносить, крім того, ще й особливий внесок в організацію захисного процесу.

5. За підсумками дослідження було визначено, що вибір адаптаційних захисних механізмів залежить від особливостей актуального психічного стану підлітків-правопорушників. Вибудовуючи свою захисну поведінку, підлітки спираються на притаманні їм особистісні властивості, і це обумовлює специфіку адаптації у процесі їх ресоціалізації. Встановлено, що підлітки з правомірною поведінкою володіють багатим репертуаром захисних форм поведінки, спрямованих на компенсацію найрізноманітніших змін, а також змін психічного стану. У неповнолітніх правопорушників відзначається деяка ригідність механізмів психологічних захистів, їх бідність, мала кількість зв’язків між захистами і психологічними параметрами актуального психічного стану, що свідчить про соціальну незрілість особистості і слабку психічну адаптацію.

6. Показано та обґрунтовано, що захист особистості підлітка – правопорушника виступає як об’єктивна реальність, яку необхідно виявляти, інтерпретувати, перебудовувати, допомагати усвідомлювати, вчити використовувати. У роботі з психологічним захистом підлітка слід зважувати на те, що психокорекційний підхід полягає в створенні умов для усвідомлювання дітьми неефективності деяких форм захисної поведінки і формуванні свідомих стратегій опанування психоемоційним напруженням у “важких” ситуаціях, якими є умови примусової ізоляції, що дасть змогу поліпшити процес ресоціалізації. Допомагаючи підлітку-правопорушнику правильно сформувати захисну поведінку, психолог сприяє розвиткові його особистості, підвищенню соціальної пристосованості, а також запобіганню рецидиву.

Дисертація не вичерпує проблеми і передбачає подальший пошук, який пов’язаний з використанням діагностичних методик у вивченні захисних механізмів та розробкою психологічних прийомів для усвідомлення підлітками захисних механізмів і перенесенні інтрапсихічних адаптаційних механізмів у механізми опанування.

Публікації автора:

1. Пилипенко И.А. Интрапсихическая стратегия поведения в адаптационном процессе // Вісник Харківського університету. Серія “Психологія”. – Харків, 2002. – № 550. – Ч. 2. – С. 252 – 255.

2. Ярмиш І.О. Психологічна характеристика актуального психічного стану підлітків – правопорушників в умовах примусової ізоляції // Вісник Харківського університету. Серія “Психологія”. – Харків, 2002. – № 576. – С. 235 - 237.

3. Ярмиш І.О. Актуалізація інтрапсихічних адаптаційних механізмів підлітків-правопорушників в аспекті актуального психічного стану // Збірник наукових праць Інституту психології ім. Г.С. Костюка АПН України / За ред. С.Д. Максименка. – К., 2003. – Т. V, ч.4. – С. 370-376.

4. Пилипенко І.О., Кацеро А.О. Ціннісно-мотиваційна сфера девіантних підлітків // Проблеми загальної та педагогічної психології: Збірник наукових праць Інституту психології ім. Г.С. Костюка АПН України / За ред. С.Д. Максименка. – К., 2002. – Т. IV, ч. 4. – С. 211 – 215.

5. Пилипенко И.А. Проблемы адаптации в процессе гуманизации и гармонизации системы «человек-среда» // Современные проблемы гуманизации и гармонизации управления. Материалы 2-й Международной междисциплинарной научно-практической конференции. – Харьков: ХНУ, 2001. – С. 82 – 83.

6. Пилипенко И.А. Влияние личностных черт на формирование агрессивности девиантных подростков // Сучасні правові проблеми профілактики і розкриття злочинів, які скоюються неповнолітніми. – Донецьк: ДІВС, 2002. – С. 104 – 108.

7. Пилипенко И.А. Интрапсихические стратегии поведения делинквентных подростков // Проблеми девіантної поведінки: історія, теорія, практика / Матеріали Всеукраїнської науково-практичної конференції. – К.: Міленіум, 2002. – С. 272 – 275.

8. Пилипенко І.О. Превентивна політика в закладах закритого типу // Збірник наукових праць Макіївського економіко-гуманітарного інституту. – М., 2002. – № 9-10. – С. 300 – 301.

9. Ярмыш И.А. Психологическая превенция и психологическая интервенция в социально-реабилитационных учреждениях закрытого типа // Матеріали Міжнародної науково-практичної конференції „Україна наукова 2003”. Психологія. – Дніпропетровськ: Наука і освіта, 2003. – Том 6. – С. 8-10.