Екологічність психічного проявляється на різних рівнях життєдіяльності:
- сенсорно-перцептивний (ситуативний) рівень функціонування психіки характеризується екологічністю через ситуативну зумовленість, реактивний характер дій, афективність, конгруентність внутрішніх і зовнішніх ознак життєдіяльності організму; - на свідомому (суб`єктному) рівні наявна конгруентність, зовнішніх (середовищних) ознак щодо індивідуально-суб`єктних психічних явищ; - вищий рівень розвиненості екологічності – це ноосферний рівень, що характеризується надситуативністю дій, вираженням цінностей, ідеалів, має вчинковий характер. Вивчення характеристик екологічності свідомості особистості є дослідженням насамперед суб`єктного рівня. 2. Поняття екологічності є таким, що використовується в описах різних рівнів буття людини. Екологічність свідомості є передусім функціональною характеристикою свідомості особистості. Розвиненість екологічності в індивідуальній свідомості особистості має рівневий характер й діяльнісну опосередкованість. Характеристики екологічності свідомості особистості носять цілісний характер, що відображається у варіативності когнітивних, афективних, діяльнісних та світоглядних проявів екологічності. 3. Чуттєва тканина образу у дослідженні екологічності має відповідне змістовне й рівневе наповнення: опис екологічної ситуації має різні характеристики вимірювання: - константність, предметність, структурованість – як показники щодо об`єктивації перцептивних якостей дійсності, середовища; - імпульсивність, рефлексивність. Перше є похідною сенсорно-перцептивного рівня функціонування психіки, друге – надбанням суб`єктного рівня і виступає підставою для переходу на рівень надситуативної активності; - динамічність, сталість, стійкість виступають ознаками процесуального гатунку екологічності, відображають діяльнісні аспекти екологічності; - когнітивна складність, конкретний зміст, внутрішня цільність дають можливість диференціювати та класифікувати персональні системи описів та уявлень. 4. При дослідженні факторної структури семантичних просторів екологічних, неекологічних та нейтральних понять було отримано три основних фактори, що подібні до класичних факторів ЕРА: - у системі значень є спільні для всіх (загальні) параметри сприйняття екологічної ситуації. Фактор оцінки екологічних понять має емоційно позитивну насиченість, неекологічних понять – зворотню; діяльнісний й пасивний характер мають показники за фактором активності для відповідно екологічних й неекологічних понять, фактор сили для екологічних понять є позбавленим напруженості – ці параметри існують у межах конкретно - чуттєвого рівня опису реальності; - у групі природоохоронців виявлено специфічні оцінки екологічних й неекологічних понять, які мають менше емоційне навантаження, а більше змістових й функціональних ознак, що є свідченням опису явищ екологічної реальності на більш високому рівні відображення. 5. У просторі особистісних смислів визначається змістова характеристика екологічності свідомості особистості, проявляється буттєва складова існування людини в світі, проявляється її суб`єктність: - екологічність проявляється через відображення значущості мотивів, для високого рівня розвитку екологічності свідомості екологічні мотиви (відображені в системі ціннісних орієнтацій) є провідними, вони виступають у якості мотивів – цілей. В інших випадках екологічні цінності перебувають в межах мотивів-стимулів; - емоційність, афективність, спонтанність виступають суб`єктно-оціночними критеріями екологічності свідомості особистості. 6. Екологічность свідомості у представників різних типів професійної діяльності має певні відмінності. Фахівці типу “людина-людина” демонструють емоційно-оціночне ставлення до явищ екологічної реальності, а представники групи “людина-природа” оцінюють ії функціонально-динамічні якості. На нашу думку фахівці природоохоронної галузі є рівневим еталоном щодо ступеня розвиненості екологічності свідомості. |