1. Отриманий у дослідженні матеріал дає вагомі підстави вважати підтвердженою висунуту у ньому гіпотезу, а відтак і належно обґрунтованими розроблені і верифіковані емпіричним шляхом інструментальні засоби діагностики. 2. Здійснений аналіз і узагальнення досвіду дослідження у психологічній літературі порушеної проблеми дозволив окреслити, визначити і конкретизувати ту соціально-психологічну реальність, яка прямо чи опосередковано чинить вплив на мотивацію вживання учнівською молоддю ненормативної лексики. 3.Підтверджено висунуте припущення щодо особливостей і регулярності використання ненормативних мовленнєвих конструктів у комунікативній поведінці учнівської молоді. Встановлено, зокрема, що 21,7% студентів університету та 39,1 % учнів ліцею постійно вживають ненормативні мовленнєві конструкти і тільки 10% студентів та 2,8% учнів не вживають його взагалі. 4. Здійснений емпіричний аналіз соціально-психологічних детермінант використання учнівською молоддю ненормативної лексики у процесі комунікації дозволив уточнити структуру, функції та комплексний характер останніх. До зазначеного комплексу належать зокрема: статус особистості у групі, соціокультурний розвиток, система ціннісних орієнтацій і рольова позиція, належність до певної соціальної групи (студентство та учні). 5. Встановлено, що представники всіх статусних груп ліцею (високостатусні, середньостатусні, низькостатусні) лояльніші до вживання ненормативної лексики, порівняно із аналогічними представниками студентської вибірки. Належність до високостатусних у студентському середовищі супроводжується значно більш високим самоконтролем у виборі мовного репертуару, а також форм комунікативної поведінки. Випадки використання ненормативної лексики трапляються здебільшого в ситуаціях „face to face”. 6. Показано, що упереджене ставлення соціуму щодо статусу ПТУ чинить опосередкований вплив на самооцінку учнів, послаблюючи тим самим механізм самоконтролю й упевненості, які компенсуються цими неадекватними засобами, а саме – шляхом активного вживання ненормативної (відносно вищої статусної позиції соціальної групи) лексики, включаючи і відверті інвективи. 7. У процесі дослідження виявлено значущі відмінності у вживанні ненормативної лексики студентами й учнями. Зокрема, встановлені специфічні особливості мотивації вживання ними ненормативної лексики. Відзначається, що поданий у дослідженні матеріал не претендує на повне висвітлення й остаточний розв’язок досліджуваної соціально-психологічної проблеми. У цьому зв’язку перспективним вбачається звернення до лонгітюдної стратегії, що дасть змогу отримати відповідь на питання про співвідношення соціального й особистісного у толерантності – інтолерантності до ненормативної лексики у процесі мовленнєвого розвитку особистості, а також на питання щодо розробки ефективніших психологічних засобів оптимізації мовленнєвої комунікативної компетенцій учнівської молоді у процесі їх професійної підготовки як у закладах середньої, так і вищої освіти. |