Резюмуючи викладені в дисертаційній роботі результати теоретичних і експериментальних досліджень, можна зробити такі підсумкові висновки: 1. У руслі філософських та психологічних теорій поняття відповідальності трактується неоднозначно та суперечливо: від проголошення узагальнюючим принципом існування людини до повного заперечення її як особистісної характеристики. У вітчизняній соціальній психології відповідальність визначається якісною характеристикою особистості, особливою формою саморегуляції, самодетермінації та контролю вчинків зрілої людини. 2. В основу роботи покладено розуміння відповідальності як інтегральної якості людини, яка виявляється в когнітивній, емоційно-мотиваційній та поведінковій сферах особистості та є визначальною для соціальної адекватності її вчинків. Правова, соціальна та морально-етична складові відповідальності керівника інтегруються у професійній відповідальності менеджера, яка є мірою усвідомлення особистістю своїх професійних обов’язків та добровільно-ефективного їх виконання. 3. Провідні чинники, які впливають на рівень відповідальності менеджерів промислового підприємства, можна умовно поділити на дві групи: об’єктивні та суб’єктивні, що тісно пов’язані між собою. Об’єктивні детермінанти відповідальності менеджера відображають вплив середовища, який не залежить безпосередньо від керівника (особливості розвитку суспільства та умови місця проживання; специфіка підприємства, на якому працює менеджер; його управлінський статус; вік, сімейний статус та гендер керівника). Суб’єктивні детермінанти відповідальності виявляються в індивідуально-психологічних характеристиках суб’єкта управління, особливостях його мотиваційної сфери, сукупності спеціальних здібностей і знань які зумовлюють вибір керівної роботи, з одного боку, інтегруються у професійно важливі якості керівника, з іншого. 4. Експериментальне дослідження об’єктивних та суб’єктивних детермінант відповідальності управлінця дало змогу встановити ряд характерних особливостей та закономірностей: високий кореляційний зв’язок відповідальності менеджерів (р0,001) зафіксовано між віком керівника (r=0,450), посадовим статусом (r=0,342), загальним стажем (r=0,342) та стажем на заводі (r=0,363); на початковому етапі керівної діяльності (стаж до 10 років) відповідальність супроводжується високим рівнем напруженості, радикалізму та високим самоконтролем, на етапі здобуття професійного досвіду керівної роботи (стаж більше 10 років) вона тісно пов’язана з доброзичливістю та експресивністю; гендерний аналіз виявив, що у жінок відповідальність тісно пов’язана з експресивністю (r=0,537) та тривожністю (r=0,588), у чоловіків – з адекватною самооцінкою (r=0,462), емоційною стійкістю (r=0,313), радикалізмом (r=0,537) та напруженістю (r=0,303) (р0,05), а також, на рівні тенденції до зв’язку, з доброзичливістю, експресивністю, сміливістю та високим самоконтролем; виявлено, що для всіх керівників, незалежно від рангу, важливим є зв’язок відповідальності як особистісної риси із самооцінкою (r=0,576; р0,001). Найтісніший зв’язок радикалізму з відповідальністю (r=0,535; р0,001) виявлений в низовій ланці керівництва; тісний зв’язок виявлено між відповідальністю як індивідуально-психологічною рисою та інтернальністю локусу контролю як проявом відповідальності у професійній діяльності менеджерів. Найвищий рівень інтернальності виявився у середній ланці керівництва, при чому майже за всіма шкалами методики. У чоловіків-менеджерів інтернальність у професійній діяльності статистично значимо вища, ніж у жінок; інтернальність у професійній діяльності значимо корелює із загальним та керівним стажем; психологічний профіль «ідеального менеджера» побудований за допомогою методу експертної оцінки дозволив підтвердити виняткове значення відповідальності у системі професійно важливих якостей керівника. Виявлено суттєве переважання ділових характеристик (75,4 %) у порівнянні із особистісними рисами менеджерів; отримані емпіричні дані дають підстави констатувати переважання оптимального мотиваційного комплексу в більшості менеджерів промислового підприємства. Значна кількість жінок-менеджерів мають негативний мотиваційний комплекс з переважанням зовнішньої негативної мотивації. Виявлено існування суттєвої різниці за гендерною ознакою: якщо для чоловіків-менеджерів загальна частка оптимального та нейтрального мотиваційних комплексів становить 84,4 %, то у жінок – лише 53,4 %. психосемантичний аналіз поняття «відповідальність» за допомогою вільного асоціативного експерименту та контент-аналітичного дослідження дозволяє визначити, що переважна більшість менеджерів сприймає відповідальність як особистісну рису в системі професійно важливих якостей; позитивне ставлення до відповідальності переважає у чоловіків, негативне – у жінок-менеджерів; найвищі показники позитивного ставлення виявлено у вищій ланці керівництва; професійний аспект предмету відповідальності значно переважає над загальним. 5. Метою проведення професійно-психологічного тренінгу відповідальності менеджерів є корекція та розвиток професійної відповідальності управлінців. Вибір модулів професійно-психологічного тренінгу відповідальності зумовлений визначенням об’єктивних та суб’єктивних детермінант відповідальності управлінців. Професійно-психологічний тренінг відповідальності включає наступні модулі: 1) соціально-психологічна компетентність менеджера; 2) професійна мотивація менеджера; 3) особистісна детермінація (інтернальність) менеджера; 4) професійна відповідальність менеджера (індивідуально-психологічний рівень); 5) професійна відповідальність менеджера (організаційний рівень). 6. Статистично значущі зрушення були виявлені за шкалами локусу контролю після проведення тренінгу. Значні зміни відбулися за шкалами інтернальності досягнень (Ід) (t=2,12; p<0,05) та інтернальності у професійній діяльності (Іп) (t=2,02; p<0,05). Одночасно, всі показники інтернальності після тренінгу підвищилися, окрім інтернальності у сфері невдач. 7. Проведений аналіз результатів із застосуванням методів математичної статистики, довів, що професійно-психологічний тренінг відповідальності менеджерів на промисловому підприємстві є ефективним. Щодо перспективи вивчення феноменології відповідальності менеджерів можна припустити, що подальше дослідження в обраному напрямку дозволить поглибити існуючі уявлення про механізми, які визначають динаміку її зростання та створити продуктивніші психологічні засоби актуалізації цих механізмів. |