Узагальнення результатів дисертаційного дослідження дало можливість сформулювати такі висновки. 1. У дисертації визначено схему дослідження професійної самооцінки, за якою актуалізована потреба у професійній самооцінці виступає фоновою детермінантою останньої. Суб’єктивні (властивості суб’єкта праці, стаж роботи, стать) та об’єктивна (формальна кваліфікація) детермінанти по відношенню до професійної самооцінки виступають у якості категорії форми. Сама професійна самооцінка підпадає під категорію змісту, який у процесі розвитку може спричинити зміну форми, в межах якої розвивається, таким чином здобуваючи статусу форми. 2. Обґрунтовано підхід до розробки професіограми діяльності суддів господарських судів на основі принципу диференційованого професіографування та технології аналітичної професіографії. Експертиза структур професіограми дозволила виділити професійно важливі якості і дії, від яких залежить успішність професійної діяльності суддів і ставлення до яких складає зміст професійної самооцінки. Для вивчення змістової складової професійної самооцінки розроблена експрес-методика, яка має високий рівень внутрішньої узгодженності та конкурентної валідності. Структура професійної самооцінки складається з двох аспектів: операторного та результативного. Операторний аспект професійної самооцінки пов’язаний з оцінкою себе як суб’єкта діяльності і проявлений в оцінці комунікативних, креативних, когнітивних, конативних, емотивних груп якостей та вмінь у порівнянні з ідеальним образом „Я-професійного”. Результативний аспект професійної самооцінки є наслідком оцінювання у теперішньому та майбутньому часі таких професійних задач і дій: прийняття позову (заяви, скарги) до розгляду; підготовка справи до розгляду; розробка варіантів вирішення спору; розгляд справи; прийняття рішення у справі. 3. Особливості впливу психологічних детермінант на зміст професійної самооцінки виявляються в наступному. По-перше, відзначається диференціація провідних детермінант: так, операторний аспект професійної самооцінки зумовлений особливостями впливу аутосимпатії, звинувачення себе (особистісний рівень), соціальної пластичності (психодинамічний рівень); результативний аспект – підкорення, товариськість (соціально-психологічний), результат життя (особистісний), емоційність (психодинамічний рівень). По-друге, кваліфікаційний рівень як об’єктивна детермінанта зумовлює різне ставлення до аспектів професійної самооцінки протягом професійного шляху: на початку професійної діяльності судді цінують комунікативні, когнітивні та емотивні якості, що мають зв’язок з оцінкою професійних задач розгляду справи, прийняття рішення у справі та роботи з документами справи. У середині професійного шляху оцінки креативних якостей суддів мають обернений зв’язок з оцінками дій з прийняття позову. Із підвищенням професійного рівня найбільше увагу суддів привертають емотивні та комунікативні якості, що пов’язані з оцінками дій з прийняття позову, роботи з документами справи та прийняттям рішення по справі. По-третє, виділяються типи стратегій самооцінювання: рівномірна, диференціована, змішана. Зокрема, судді холеричного та флегматичного типів темпераменту використовують змішану стратегію оцінювання, тоді як судді інших типів темпераменту – диференційовану. 4. Особливості залежності успішності професійної діяльності суддів від професійної самооцінки як критерію професійної придатності полягають в наступному. По-перше, диференціація структури професійної самооцінки успішних та відносно неуспішних суддів пов’язана з домінуючими оцінками „роботи над справою”, „організаційної та інтелектуальної роботи” у групі успішних суддів та оцінкою дій „розгляду справи у суді” і якостей, спрямованих на „вирішення завдання”, у групі відносно неуспішних. По-друге, в основі диференціації професійної самооцінки відносно неуспішних і успішних суддів полягає наявний у останніх фактор дискордантності між ставленням до професійно важливих якостей та до реальної кваліфікації. Протиріччя між різними аспектами самооцінки виступає важливою умовою формування структури властивостей суб’єкта професійної діяльності та досягнення високого професійного рівня. По-третє, успішність професійної діяльності суддів залежить від розподілу ваги оцінок. Найбільший вплив чинить вміння зберігати зібраність в умовах, що стимулюють збудження (операторний аспект) та дій ознайомлення з позовною заявою та вивчення судової практики (результативний аспект). 5. Визначено вплив операторного та результативного аспектів професійної самооцінки на структуру властивостей суб’єкта діяльності. Судді з високими показниками операторної складової професійної самооцінки відрізняються спрямованістю на себе, соціальною активністю, усвідомленістю життя; судді з оптимальними показниками – соціальною активністю, відповідальним ставленням до оточуючих, усвідомленістю життя; з низькими – соціальною активністю, усвідомленістю життя, альтруїстичною поведінкою. Суддям з високим показниками результативної складової професійної самооцінки притаманна незалежна поведінка, усвідомленість життя, загальна активність; з оптимальними показниками – соціальна активність, усвідомленість життя, конформна поведінка; з низькими – дружнє ставлення до оточуючих, соціальна активність та незалежна поведінка. 6. Отримані результати не вичерпують всіх аспектів досліджуваної проблеми. Подальший напрямок наукових пошуків може бути здійснений щодо вивчення додаткових психологічних детермінант професійної самооцінки, поглиблення уявлення про деференціацію її складових. Також, необхідно дослідити проблему структури компонентів професійної придатності суддів та визначити діапазон конкретних показників за кожним компонентом. Крім того, суттєвим залишається питання розробки професіограми діяльності суддів адміністративних, загальної юрисдикції та інших спеціалізованих судів. | 