У процесі вирішення завдань дисертаційного дослідження ми дійшли наступних висновків: 1. Професійний стрес менеджерів освітніх організацій розуміється як специфічна форма порушення фізіологічної та психічної активності менеджерів, яка виникає у відповідь на негативний вплив управлінсько-професійної ситуації і є зумовленою характеристиками менеджерів (особистісними, організаційно-професійними та соціально-демографічними). 2. У результаті констатуючого етапу дослідження виявлено наявність професійного стресу у переважної більшості опитаних менеджерів освітніх організацій (у 28,9% менеджерів зафіксовано високий та дуже високий рівень професійного стресу, у 41,3% – середній рівень). 3. Встановлено, що наявність професійного стресу призводить до значних ускладнень у фізіологічній (від 9,5% до 42,5% опитаних) та психічній (від 21,5% до 56,5% опитаних) сферах активності менеджерів освітніх організацій. Виявлено наявність статистично значущого позитивного зв’язку (p<0,01; p<0,001) між рівнем професійного стресу та різними ускладненнями в сфері психічної активності (когнітивної, емоційної та поведінкової). 4. Виявлено психологічні чинники, які впливають на виникнення професійного стресу у менеджерів освітніх організацій: 4.1 Встановлено статистично значущий зв’язок (p<0,001; p<0,01) між рівнем професійного стресу та чинниками організаційно-професійного середовища (наявність психологічних перевантажень; напруженість стосунків з керівництвом; високий рівень проблемності у професійній діяльності; власна конфліктність). Такий зв’язок особливо яскраво виражений щодо таких чинників, як „наявність психологічних перевантажень” та „напружені стосунки з керівництвом”. Скоріш за все, саме ці чинники відіграють найбільш негативну роль в організаційно-професійному середовищі менеджерів освітніх організацій. 4.2. Встановлено статистично значущий позитивний зв’язок (p<0,01) між рівнем професійного стресу та такою особистісною характеристикою менеджерів освітніх організацій, як ірраціональне настановлення „надмірні вимоги до інших”. Отже, можна говорити про те, що наявність у менеджерів освітніх організацій неадекватних завищених вимог до оточуючих осіб та середовища в цілому є одним із суттєвих особистісних чинників професійного стресу. 4.3. Що стосується організаційно-професійних характеристик менеджерів, то дослідження виявило наявність статистично значущого зв’язку (p<0,05) між рівнем професійного стресу та посадою менеджерів освітніх організацій, що проявляється в тому, що чим вищою є посада менеджера в структурі освітньої організації, тим у більшої кількості менеджерів спостерігається високий рівень професійного стресу. Також встановлено статистично значущий зв’язок (p<0,05) між рівнем професійного стресу та педагогічним стажем. Найвищий рівень професійного стресу спостерігається у двох „крайніх” груп – менеджерів, які мають педагогічний стаж до 5 років та понад 20 років. 4.4. Дослідження не виявило статистично значущого зв’язку між рівнем професійного стресу та такою соціально-демографічною характеристикою менеджерів, як вік. Разом з тим, на рівні відсоткового аналізу можна говорити про те, що найбільша кількість менеджерів із високим та дуже високим рівнем професійного стресу, як і в ситуації із педагогічним стажем, відноситься до „крайніх” вікових груп – до 30 років, від 45 до 54 років та понад 55 років. Не зафіксовано статистично значущого зв’язку між рівнем професійного стресу та статтю менеджерів освіти, що говорить про те, що рівень прояву професійного стресу не залежить від статі керівників освітніх організацій. 5. Виділено чотири групи менеджерів освітніх організацій щодо особливостей дії на них психологічних чинників професійного стресу та його наслідків: 1) „менеджери із вираженими наслідками стресу” (для яких характерні максимально виражені ускладнення у функціюванні фізіологічної та емоційної сфер; 2) „менеджери, які перебувають у ситуації стресу” (для яких притаманна особливо висока сприйнятливість до дії психологічних чинників професійного стресу, пов’язаних із професійним середовищем, і які мають ускладнення у когнітивній сфері); 3) „менеджери групи ризику” (із схильністю до стресу) (для яких притаманна висока сприйнятливість до дії психологічних чинників професійного стресу, що пов’язані із особистісними характеристиками); 4) „стресостійкі менеджери” (для яких характерна відсутність як виражених причин виникнення професійного стресу (на рівні професійного середовища та особистісних характеристик), так і його наслідків). Встановлено, що лише третина опитаних (36,0%) відносяться до групи „стресостійких менеджерів”, для решти менеджерів (64,0%) притаманні наявна або потенційна (для кожної групи своя) дія психологічних чинників професійного стресу та його наслідки (виражені або помірні). 7. Результати формуючого експерименту підтвердили висунуту гіпотезу і дали можливість зробити висновок про те, що підвищити рівень психологічної підготовки менеджерів освітніх організацій до профілактики та подолання власного професійного стресу можна у процесі впровадження спеціальної технології підготовки менеджерів, яка створює умови для: а) оволодіння знаннями про сутність професійного стресу; б) оволодіння методами діагностики професійного стресу; в) оволодіння засобами та прийомами профілактики та подолання професійного стресу. Здійснене дослідження відкриває перспективи для подальшої розробки та вивчення проблеми виникнення та розвитку професійного стресу у менеджерів освітніх організацій. Автор вбачає їх у розробці моделі психологічного консультування менеджерів освітніх організацій з проблем профілактики та подолання професійного стресу, а також у створенні програми підготовки шкільних психологів до надання психологічної допомоги менеджерам освітніх організацій з проблеми подолання та профілактики їх професійного стресу. |