У дисертації здійснено теоретичне узагальнення і запропоновано новий підхід у вирішенні проблеми становлення особистісної ідентичності в юнацькому віці під впливом чинника психологічної статі. В результаті застосування відповідного теоретичним концептам психодіагностичного комплексу було визначено вплив психологічної статі на особистісну самоідентифікацію у юнацькому віці. Узагальнення результатів дослідження підтвердило висунуте гіпотетичне припущення та дало підстави для наступних висновків: Психологічна стать, яка є стрижневою складовою статевої ідентичності, охоплює усвідомлювані та особистісно прийняті прояви маскулінності-фемінності, окремі риси яких можуть відповідати певним гендерним стереотипам мужності-жіночності, тобто бути також елементами соціальної статі.
Провідними вимірами психологічної статі є її стереотипність і структура, а також статева самооцінка та цілісність статевої ідентичності, що відображає ступінь гармонійності взаємозв’язку її психологічної та соціальної складових. Особистісна ідентичність охоплює в собі наступні структурні компоненти: оцінний, емоційний, екзистенційно-регулятивний та рефлексивний, а також здатність до самоактуалізації як критерій зрілості ідентичності. 2. Маскулінно-фемінні складові психологічної статі є значущими чинниками становлення особистісної ідентичності в юнацькому віці. Маскулінність є головним чинником становлення ідентичності як у представників чоловічої, так і жіночої статі, і якщо для чоловіків це є цілком закономірним, то для жінок домінантний вплив маскулінних рис зумовлений маскулінною спрямованістю сучасної української культури для якої провідними цінностями стали амбіційність, суперництво, матеріальний успіх та повага референтного оточення. Все це визначає особистісний розвиток жінки за маскулінним сценарієм і зумовлює провідну роль психологічної мужності як необхідного чинника життєвої самореалізації та професійного успіху сучасної жінки. Фемінні властивості позитивно взаємопов’язані зі ступенем особистісної автентичності, але негативним чином впливають на рівень автономності чоловіків, що пояснюється особливостями ставлення юнаків до внутрішньої жіночності, яка сприймається ними як “загроза” для власної мужності та викликає відчуття залежності й незахищеності. Амбівалентне ставлення чоловіків до внутрішньої жіночності у юнацькому віці зумовлене віковими особливостями розвитку статевої ідентичності, критерієм зрілості якої є гармонійне поєднання фемінних та маскулінних рис, що відповідає андрогінній статево-рольовій моделі. 3. “Психостатева невиразність” є негативним чинником становлення ідентичнос-
ті як для чоловіків так і для жінок, а найбільш оптимальним в контексті особистісної самоідентифікації є поєднання високого рівня маскулінності з помірною вираженістю фемінних властивостей як для представників чоловічої, так і жіночої статі. 4. Домінування маскулінних властивостей у представників чоловічої статі супроводжується неприйняттям власних фемінних рис та орієнтацією на жорсткі маскулінні стандарти, які несумісні з проявами психологічної жіночності, що свідчить про наявність феміфобних тенденцій та дисгармонізує становлення особистісної ідентичності чоловіків з маскулінною домінантою. В андрогінних чоловіків як маскулінна, так і фемінна складові психологічної статі є значущими чинниками особистісної самоідентифікації, але вираженість фемінних рис викликає у юнаків відчуття несамостійності та залежності, що веде до зниження рівня автономності, яка є важливим критерієм зрілості ідентичності. У жінок, яким притаманне домінування фемінності або маскулінності, спостерігається протиставлення фемінних та маскулінних рис, що відображає негативний вплив фемінності на самоповагу досліджуваних, психологічним стрижнем якої для сучасних жінок є маскулінні характеристики. В андрогінних жінок, у яких як маскулінна, так і фемінна складові психологічної статі є позитивними чинниками становлення ідентичності, спостерігається вищий ступінь життєвої самореалізації, що свідчить про те, що психологічна андрогінність є більш оптимальною структурою психологічної статі в контексті особистісної самоідентифікації жінок. 5. Статева самооцінка, що відображає ступінь відповідності маскулінно/фемінних рис власному ідеалу чоловіка або жінки, є важливим чинником особистісної самоідентифікаціїі як для представників чоловічої, так і для представників жіночої статі та визначає оцінний, емоційний, рефлексивний та екзистенційно-регулятивний компоненти ідентичності. 6. Стереотипність психологічної статі у представниць жіночої статі визначає екзистенційно-регулятивний і рефлексивний компоненти ідентичності та супроводжується вищим рівнем самоповаги, тоді як у чоловіків відчуття відповідності власних бажаних маскулінно/фемінних рис образу ідеального чоловіка зумовлює оцінну складову ідентичності, що пов’язано з наявністю високого рівня маскулінних показників, а також співвідноситься з вищим рівнем особистісної автентичності. Цілісність статевої ідентичності, яка відображає автентичність бажаної складової соціальної статі у жінок співвідноситься з більшою зрілістю екзистенційно-регулятивного компоненту ідентичності, а у чоловіків супроводжується більш позитивним загальноособистісним самоставленням. Проведене дослідження не вичерпує всіх аспектів даної проблеми. Перспективи її подальшого вивчення пов’язані з поглибленим дослідженням особливостей впливу психологічної статі на особистісний розвиток людини на різних етапах онтогенезу. | 