Організація життя особистості складається із свідомих і несвідомих детермінант, що виходять від самого суб'єкта. Виділивши як предмет нашого дослідження дію, що організує життя, ми обмежуємось вивченням свідомих детермінант організації життя особистості, тому що, за визначенням, дія – це процес підпорядкований свідомій меті. Дія з організації життя виступає як структурний елемент та одиниця аналізу діяльності з організації життя. Відповідно до цього було подано визначення поняття діяльності з організації життя, з'ясоване її місце в системі взаємодії людини зі світом, а також виділено її предмет і системоутворюючий фактор. У зв’язку з тим, що нами вивчається дія з організації цілісного життєвого процесу, виникла необхідність виділити поняття, за допомогою якого, принаймні, у формально-логічному плані, можливо було б структурувати різноманітні феномени життя. Як таке було обрано поняття «психологічна ситуація». Дане поняття, розглянуте в контексті нашого предмета дослідження, у результаті чого було досягнуто розуміння того, що цілісний життєвий процес умовно можна підрозділити на сукупність двох різновидів психологічних ситуацій – ситуацій повсякденності і проблемних ситуацій. Отже, вивчивши дію з організації життя в названих ситуаціях, можна буде міркувати загалом про його психологію. Дія, що організує життя, в ситуаціях повсякденності виявляється в «готових», напрацьованих під час життя суб'єкта, способах взаємодії з повторюваними день у день ситуаціями поведінки та діяльності. Формування та розвиток дії, що організує життя, в ситуаціях повсякденності відбувається на тлі становлення та трансформації системоутворюючого фактора діяльності з організації життя – ціннісно-смислової концепції життя. Подальше вивчення психології дії, що організує життя, яка розгортається в ситуаціях повсякденності пов'язане з вивченням індивідуальних особливостей та умов життя суб'єкта. Для цих цілей, як найбільш прийнятного, називається метод бесіди чи його різновид – метод психотерапевтичної бесіди. Дія з організації життя, в найбільш явному вигляді виявляється в процесі подолання суб'єктом проблемних ситуацій, зумовлених його актуальними життєвими труднощами. У зв'язку з цим нами було подано визначення проблемної ситуації та виділено її основні характеристики. Дія, що організує життя, починає свідомо формуватися суб'єктом у момент виявлення ним проблемної ситуації. Психологія дії з організації життя на даному етапі його формування, визначається взаємодією об'єктивних та суб'єктивних елементів, визначених як складові структури проблемної ситуації. Відповідно до цього було подано визначення та з'ясовано зміст об'єктивних і суб'єктивних елементів проблемної ситуації. Дія, що організує життя – це активність, що виникає в процесі виявлення суб'єктом проблемних ситуацій життя, спрямована на їхнє подолання, що, з боку зовнішньої практичної діяльності, здійснюється відповідно до принципу максимальної ефективності, і з боку внутрішньої психічної діяльності – відповідно до принципу максимального втілення сенсу життя. Як процесуально-динамічні аспекти дії, що організує життя, ми розглядаємо: 1) особливості її формування в потенційній проблемній ситуації, 2) специфіку її реалізації в актуальній проблемній ситуації і 3) характеристики її закінчення в постактуальній проблемній ситуації. Склад дій, що організують життя, містить у собі:
1. Дії з вираженою зовнішньою компонентою . 1.1. Дії з пошуку інформації про ПС. 1.2. Дії з планування поведінки та діяльності в ПС. 1.3. Дії з пошуку способів розв’язання актуальної ПС. 1.4. Дії з адаптації до ПС. 2. Дії з вираженою внутрішньою компонентою . 2.1. Дії з аксіологічної оцінки ПС. 2.2. Дії з емоційно-вольової регуляції в ПС. 2.3. Дезактивуючі вольові дії в ПС. 2.4. Дії з резюмування ПС. Психологічна специфіка дій, що організують життя, визначається рівнем сформованості самосуб'єктних відносин. Основний склад проблемних ситуацій, в яких реалізується дія, що організує життя:
1) проблемні ситуації взаємодії з нереферентною групою; 2) проблемні ситуації, пов'язані з матеріальним і соціальним статусом; 3) проблемні ситуації взаємодії з референтною групою; 4) проблемні ситуації професійної діяльності; 5) проблемні ситуації внутрішньосімейних взаємин; 6) валеологічні проблемні ситуації; 7) проблемні ситуації, пов'язані з процесами самоактуалізації (екзистенціальні проблемні ситуації). Експериментальна частина роботи містить такі основні результати: серед випробуваних, що показали низькі кількісні показники з усіх видів дій та високий ступінь виразності проблемних ситуацій життя з організації життя, багато людей невлаштованих у матеріальному та професійному відношенні (серед них найбільша кількість безробітних). високі кількісні показники з усіх видів дій та низький ступінь виразності проблемних ситуацій життя з організації життя, як правило, корелюють з успішністю суб'єкта як у професійному, так і соціальному плані. у запропонованій нами класифікації дій з організації життя (ДОЖ) можна виділити два відносно незалежних блоки, що можуть стати підставою для типології подолання проблемних ситуацій життя. Перший блок ДОЖ складають дії з планування, адаптації, аксіологічного оцінювання та резюмування під час подолання проблемних ситуацій життя. Випробувані, що показали високі кількісні показники з цих видів ДОЖ, але низькі з дій, що складають другий блок (ДОЖ з пошуку інформації, з дозволу актуальної ПС, з емоційно-вольової регуляції та з дезактивації) схильні до планування, яке грунтується на суб'єктивних перевагах, а не на об'єктивній інформації, схильні до аксіологічного оцінювання та резюмування ПС, однак при цьому, спираються не на об'єктивні факти, але на суб'єктивне тлумачення ситуації на свою користь. Ці випробувані виявляють більшу активність в оцінюванні проблемної ситуації, ніж у її безпосередньому розв’язанні. Цей тип подолання ПС можна позначити як адаптивно-оцінний.
Випробувані, що набрали високі бали, з другого блоку ДОЖ, але низькі з першого орієнтовані на пошук об'єктивної інформації про ПС та здатні швидко змінити програму дій при зміні зовнішніх умов ПС. У цих випробуваних діагностована здатність до саморегуляції за допомогою емоційно-вольової регуляції та дезактивації функціональної структури психіки (термін В.К. Каліна). Цей тип подолання ПС можна позначити як регуляторно-перетворювальний. Примітно, що випробувані, які належать до даного типу подолання ПС, показали більш низькі показники за шкалою виразності проблемних ситуацій життя, ніж випробувані, які належать до адаптивно-оцінного типу. Молоді особи у віці від 18 до 25 років, як правило, мають високі кількісні показники з дій, що організують життя (ДОЖ), з вираженою зовнішньою компонентою (перший вид дій) та порівняно низькі показники з ДОЖ, з вираженою внутрішньою компонентою (другий вид дій). У період зрілості від 25 до 45-55 років спостерігається відносно рівна представленість ДОЖ як першого, так і другого виду. За результатами даного дослідження не було виявлено значних кореляційних зв'язків між різними видами ДОЖ у людей старіших 55 років.
За одержаними даними про типологічні особливості організації життя особистості можна зробити слідуючи основні висновки: У всіх чотирьох досліджених вибірках випробуваних високим значенням загального показника за усіма видами ДОЖ відповідають високі показники екстравертного та інтровертного мислення. У чотирьох розглянутих вибірках випробуваних низьким значенням загального показника за всіма видами ДОЖ відповідають високі показники екстравертного і інтровертного відчуття, чи екстравертної і інтровертної інтуїції. В чотирьох виділених групах випробуваних з високими показниками за усіма видами ДОЖ відповідають високі показники за усіма шкалами стильової саморегуляції поведінки людини (за В.І. Моросановою), а у виділених групах з низькими показниками за усіма видами ДОЖ відповідають низькі показники за усіма шкалами стильової саморегуляції поведінки людини (за В.І. Моросановою). В 1-й виділеній емпіричній сукупності вибірки студентів (з високими показниками ДОЖ в ПС внутрісімейних взаємовідносин) спостерігаються високі показники за шкалою гнучкості та низькі показники за шкалою планування і моделювання стильової саморегуляції поведінки. У 2-й виділеній емпіричній сукупності вибірки студентів (з високими показниками ДОЖ в ПС, повязаних з матеріальним та соціальним статусом субєкта) спостерігаються високі показники за шкалою планування, моделювання і загального рівня саморегуляції та низькі показники за шкалою гнучкості стильової саморегуляції поведінки. В 3-й емпіричній сукупності вибірки студентів (з високими показниками ДОЖ в валеологічних ПС) ми спостерігаємо високі показники за шкалою планування і низькі – за шкалою моделювання та гнучкості стильової саморегуляції поведінки. В 4-й емпіричній сукупності вибірки студентів (з високими показниками ДОЖ в ПС професіональної діяльності) виявлені високі показники за шкалою планування, моделювання, самостійності та загального рівня саморегуляції.
|