Узагальнення результатів дослідження дало можливість сформулювати наступні висновки: 1. В результаті теоретичного аналізу проблеми було виділено такі основні семантичні одиниці тексту, як універсальні складові його змістової структури, а саме: слово-ім’я предмету, слово-поняття та слово-символ. Семантична одиниця виступає основною одиницею мови та мислення, основним елементом комунікації. Слово-ім’я, слово-поняття та слово-символ є найменшими семантичними одиницями психолінгвістичного аналізу тексту, саме вони забезпечують орієнтацію перекладача в його семантичній структурі у межах певного контексту 2. На основі аналізу зразків перекладу текстів різних жанрів було побудовано типологію причин основних помилок перекладу семантичних одиниць. Такими причинами є: неврахування властивостей семантичних одиниць у певному контексті; недоречність застосування іноземного терміну, калькування семантичної одиниці; незбереження образу предмета, відображеного у певній семантичній одиниці тексту; неврахування: а) додаткових (конотативних) відтінків значення слова, його внутрішнього змісту і сутності; б) символічних властивостей слова з точки зору відтворення ним певних національних реалій; в) відтінків образу, почуття і думки, які передаються словом-символом. 3. У більшості випадків перекладач допускає помилки при перекладі понять, відображаючи в основному їх зовнішню сторону. Нами було виокремлено чотири фактори, які негативно впливають на переклад понять: складність та багатозначність найзагальніших понять, таких як „час”, „душа”, „відчуття”, „воля” тощо; неузгодженість всередині науки (різні напрями, наукові школи та окремі автори дозволяють собі по-різному трактувати однакові поняття); недостатньо однозначне визначення понять у словниках різного часу, у підручниках; невідтворення суб’єктом перекладу сутності поняття через недостатнє розуміння його істинного семантичного змісту; відсутність у нього чіткого розрізнення повсякденних та наукових понять, об’єктивної та суб’єктивної сторін поняття.
4. Розроблено психологічні критерії адекватності перекладу іншомовного тексту, а також створено шкалу оцінювання адекватності перекладу з психолінгвістичної точки зору, до якої входять такі складові: збереження мети та домінантної функції тексту (тобто адекватне відтворення його основної думки та комунікативного навантаження); урахування конотативної еквівалентності, семантичних відтінків слів-імен, слів-понять та слів-символів при перекладі; адекватне відтворення семантичних одиниць: вибір оптимального варіанту перекладу слова-імені предмета в контексті, правильне передавання значення поняття засобами рідної мови, урахування символічних властивостей слова і адекватне передавання їх сенсу засобами рідної мови; адекватне відтворення значення безеквівалентної лексики з урахуванням її психологічного навантаження в межах певного контексту; збереження жанрово - стилістичних особливостей тексту; доречність використання мовних трансформацій; адекватне передавання основних граматичних значень (час, особа, модальність). 5. В роботі вперше дано визначення адекватного перекладу з психолінгвістичних позицій. Адекватний переклад – це процес оволодіння смислом вихідного тексту та його відтворення засобами рідної мови, шляхом розкодування та переведення інформації з однієї мовної системи в іншу, який передбачає проникнення суб’єкта перекладу у глибинну семантику повідомлення за допомогою операцій аналізу, синтезу та узагальнення. 6. Розроблено алгоритм ефективного перекладу семантичних одиниць, який охоплює низку психолінгвістичних вмінь та операцій, необхідних для роботи над перекладом. Алгоритм придатний для використання у навчальному процесі. 7. Результати емпіричного дослідження підтвердили, що адекватність перекладу тексту в ході навчання збільшується, якщо суб’єкти навчання користуються розробленими в роботі рекомендаціями щодо розрізнення семантичних одиниць та врахування їх ієрархії. Подальша перспектива дослідження вбачається у поглибленому вивченні різних аспектів перекладу іншомовних текстів саме з психолінгвістичних позицій. |