1. Дисертаційне дослідження показало, що серед групових форм психокорекційної роботи бракує методів, орієнтованих на глибиннопсихологічне пізнання психіки, на виявлення інфантильних передумов труднощів спілкування суб’єкта з іншими людьми. Вагомість становлення в Україні психологічної служби та практичної психології пояснюють інтерес дослідників до індивідуальних та групових методів надання психологічної допомоги. Метод АСПН, завдяки своїй глибиннопсихологічній орієнтації та психоаналітичній спроможності окремих методик, розширює можливості психокорекції, переборюючи обмеження соціотренінгу лише соціально-перцептивним рівнем. 2. Аналіз групових форм психокорекційної роботи в контексті різних теоретичних підходів до її організації дозволяє констатувати наявність спільних положень організації та функціонування психокорекційних груп (клімату довіри, прийняття іншого таким, яким є, принципу щирості, емоційної відкритості, відсутності критичних суджень), незалежно від їх теоретичної орієнтації та визначити відмінності у процесуальному аспекті, у механізмах психокорекції та в очікуваних результатах. До спільних характеристик можна віднести: гуманістично орієнтовані принципи роботи; розширення соціально-перцептивної компетентності людини; вагомість групової динаміки як фактору психокорекції; відпрацювання навичок і форм оптимальної поведінки в ситуації спілкування та ін. Відрізняються ці практики орієнтованістю психокорекційних процедур, а саме, СПТ – на соціально-перцептивні процеси; в АСПН – на глибиннопсихологічне пізнання особистісних проблем суб'єкта. Психокорекційна робота в групах АСПН, на відміну від груп соціотренінгу, не обмежується лише виявленням поведінкових стереотипів учасників груп, усвідомленням суб’єктами їх особливостей та оптимізацією навичок соціально-перцептивної взаємодії, а, перш за все, спрямована на об’єктивування характеристик внутрішньої суперечності психіки того чи іншого учасника навчання, а також гармонізацію його свідомої і несвідомої сфер. Робота СПТ зорієнтована на ситуативні “захисти”, психокорекційний же процес АСПН – на об'єктування базових форм психологічних “захистів”, за якими криється суперечність між логікою свідомої та несвідомої сфер. 3. Метод АСПН являє собою діагностико-корекційний процес, завданням якого є розкриття глибиннопсихологічних передумов деструктивних проявів психіки суб’єкта у спілкуванні, усвідомлення яких учасниками навчання є передумовою бажаних психокорекційних змін (зменшення рівня тривожності; розширення самосвідомості завдяки виявленню інфантильних передумов труднощів у спілкуванні; опанування навичок самоаналізу та розуміння глибинних характеристик поведінки інших людей; розширення соціально-перцептивної компетентності шляхом опанування рефлексивних знань та ін.). Цьому передує спонтанність поведінки учасників групового процесу, гуманістично зорієнтовані принципи роботи та процесуальність психодіагностики в групі АСПН, що узгоджується з провідними механізмами психокорекції: позитивною дезінтеграцією та вторинною інтеграцією на більш високому рівні особистісного розвитку. 4. Дослідження дозволило підтвердити основні характеристики механізмів позитивної дезінтеграції психіки та її вторинної інтеграції на більш високому рівні розвитку. До позитивного характеру дезінтеграції можна віднести те, що вона сприяє розширенню самосвідомості суб’єкта, відбувається багаторівнево і на фоні групової інтеграції, слугує передумовою подальшої особистісної інтеграції. Вторинна інтеграція психіки залежить від позитивності процесу дезінтеграції, пов’язаного з виявленням суперечностей між логікою свідомої і несвідомої сфер психіки та від можливостей суб’єкта їх розв’язати. Групова динаміка у процесі АСПН сприяє позитивній дезінтеграції суб’єктивно інтегрованих структур психіки учасників груп АСПН. 5. Основними методиками, які використовуються у процесі АСПН, є групова дискусія, рольова гра, психодрама, психоаналіз комплексу тематичних психомалюнків. Крім окреслених методик, дисертаційне дослідження виявило важливість використання у процесі АСПН, для забезпечення психокорекційного ефекту, таких інструментальних прийомів, як конфронтація, зіставлення, співпереживання, інтерпретація, реалізація зворотного зв’язку, взаємопідтримка, психодіагностичне спрямування запитань, використання загальноприйнятих ознак і якостей та ін. Процес АСПН передбачає цілісну реалізацію методик та прийомів, вміння керівника доцільно їх використовувати у сприятливий момент психокорекції та забезпечувати гармонійне поєднання однієї діагностико-корекційної методики з іншою. 6. Психокорекційні можливості методу АСПН базуються на спроможності керівника психокорекційної групи, спільно з учасниками навчання, об’єктивувати несвідомі аспекти психіки та проясняти їх системну упорядкованість, пов’язану з логікою несвідомої сфери суб’єкта, а також гармонізувати взаємозв’язки зі сферою свідомого шляхом розширення можливостей учасників навчання у розв’язанні внутрішніх суперечностей. Об’єктивними показниками психокорекції є показники динамічних процесів психіки у напрямку: від суб’єктивно інтегрованих структур психіки до об’єктивно інтегрованих. Останнє сприяє нівелюванню факторів об’єктивної дезінтеграції психіки на фоні суб’єктивної її інтегрованості. Таким чином, дослідження показало, що психокорекційна спроможність методу АСПН забезпечується його глибиннопсихологічною спрямованістю та методичною достатністю інструментальних прийомів пізнання несвідомої сфери в єдності із свідомою сферою. 7. Результати письмового опитування та анкетування учасників навчання свідчать про результативність психокорекційного впливу, який забезпечується методом АСПН. Показниками результативності психокорекційного процесу АСПН є зниження тривожності учасників навчання; зменшення тенденції до викривлення соціально-перцептивної інформації у процесі спілкування; послаблення потреби в автоматизованих “захистах”; розуміння глибиннопсихологічних причин деструктивних взаємин у процесі спілкування; збільшення гнучкості й адаптивності поведінки; розвиток здібностей саморефлексії та децентрації уваги в соціально-перцептивній взаємодії. Виявлено позитивні показники особистісних змін учасників груп АСПН у постгруповий період. Навчання в групі АСПН позитивно впливає на професійну діяльність психологів-практиків. Воно сприяє розвитку їх здатності до рефлексії ілюзорних потреб власного “Я”; нівелює бажання підтверджувати гідність “Я” суб’єктивними способами, відірваними від професійної діяльності; розвиває можливість упереджувати виникнення емоційних переживань, зумовлених амбіційними тенденціями “Я”, розширює сферу самоусвідомлення та обсяг рефлексивних знань. 8. Метод АСПН дозволяє учасникам навчання зрозуміти спрямованість психіки та внесок суб’єкта у прояв деструктивних тенденцій поведінки, причини яких перебувають за межами їх усвідомлення особою. Сутність психокорекції в АСПН полягає у розширенні можливостей самореалізації та досягнення бажаних цілей, в упередженні деструктивної поведінки у спілкуванні з іншими людьми. Психокорекційним результатом застосування методу АСПН є отримана суб’єктом можливість поглибити самоусвідомлення в аспектах ставлення до себе, до інших людей, до перспектив спілкування, до оцінки сенсу свого життя. Дане дисертаційне дослідження доводить психокорекційну спроможність методу АСПН як глибиннозорієнтованої системи психокорекційного впливу на суб’єкта, здатної оптимізувати його професійні здібності психолога-практика та забезпечити необхідним інструментально-методичним багажем. Перспективи розвитку наших досліджень у контексті дисертаційної теми “Психокорекційні можливості методу активного соціально-психологічного навчання (на матеріалі підготовки психологів-практиків)” ми вбачаємо у поглибленні вивчення психокорекційної спроможності окремих методичних прийомів АСПН та взаємозв’зків між ними. Заслуговує на окрему увагу дослідження професійних особливостей поведінки керівника групи АСПН у процесі психокорекційного діалогу як провідного інструментарію роботи, результативність якого пов’язана з точністю психодіагностики особистісних проблем суб’єкта. Основні матеріали дисертації викладено у роботах: 1. Лысенко А.Н., Белая О.Г. Совершенствование коммуникативных способностей старшеклассников // Проблемы обновления содержания общего образования: Материал научно-практической конференции. - Ростов-на-Дону. - 1992. - С.65 - 68. 2. Яценко Т.С., Олійник О.Г. Передумови психокорекційної роботи у процесі активного соціально-психологічного навчання педагога // Психологія / Науково-методичний збірник .- К.: Освіта, 1993. - Випуск 41. - С. 77 - 86. 3. Біла О.Г. Активне соціально-психологічне навчання як форма нетрадиційного експерименту // Реалізуємо Державну національну програму “Освіта”: Міжкафедральний збірник матеріалів науково-дослідної роботи.-Черкаси, ЧДУ ім.Б.Хмельницького. - 1997. - С. 88 - 92. 4. Біла О.Г. Активне соціально-психологічне навчання (АСПН) як групова форма психокорекційної роботи // Методи підготовки фахівців до професійного спілкування: Матеріали Всеукраїнської науково-практичної конференції.-Черкаси, 1997. - С. 182 - 190. 5. Біла О.Г. Синтетичний аналіз психокорекційної сутності методу АСПН // Педагогіка і психологія професійної освіти. - №3. - 2000. - С. 76 - 84. 6. Біла О.Г. Управління психокорекційним процесом з глибинною орієнтацією // Психологія: Зб.наук.пр.-НПУ ім.М.П.Драгоманова. - Випуск 3 (10). - 2000. - С. 92 - 99. 7. Біла О.Г. Пізнання групової динаміки через психомалюнок “Я і група” // Практична психологія та соціальна робота. - №6. - 2001. - С. 33 - 38. | 