1. У роботі проведено теоретичне обгрунтування і нове вирішення актуальної наукової задачі, що полягає у розробці оптимальної поетапної системи корекції й програм профілактики психічних та поведінкових розладів осіб молодого віку з комп’ютерною залежністю. 2. До чинників ризику формування комп’ютерної залежності відносяться: чоловіча стать (р<0,001), проведення за комп’ютером 20-40 годин на тиждень та/або більше (р<0,001), емоційна депрівація (неповні родини, виховання за типом гіпоопіки, батьківська депрівація та інше) (р<0,01), схильність до адиктивної поведінки (р<0,001). Мають місце ряд санкціонюючих комп’ютерозалежну поведінку факторів, які включають як біологічні, так і соціальні ознаки: наявність анте- і перинатальної патології в анамнезі (87%), черепно-мозкові травми (19%), патологічні форми порушення поведінки та формування особистості (15%); несприятливі мікросоціальні умови, взаємовідносини в сім’ї, дисгармонічне виховання за типом гіпоопіки; збіднення міжособистих відносин, недоліки соціальної підтримки (нейтральні, напружені взаємовідносини) (63%); адиктивна поведінка батьків (залежність від психоактивних речовин, патологічна залежність від азартних ігор) (60%). 3. Науково обґрунтовано і розроблено „Спосіб скринінгової діагностики комп’ютерної залежності” (патент), який дозволяє визначити групу ризику, проводити діагностику комп’ютерної адикції і своєчасну її профілактику. 4. Провідним синдромом у клінічній картині усіх пацієнтів з комп’ютерною залежністю виступає синдром надцінних інтересів та захоплень, в якому провідне місце належить афективно зарядженому прагненню до комп’ютерної діяльності, що спирається на хворобливо посилене захоплення. Синдром надцінних інтересів та захоплень має коморбідність з психопатоподібним синдромом (45%), синдромом уходів та бродяжництва (32%), афективними (депресивний, гіпоманіакальний) (8%), та з неврозоподібним, маячно-галюцинаторним та синдромом залежності (по 5% кожний). 5. Комп’ютерна залежність розподіляється на первинну та симптоматичну. Симптоматична комп’ютерна адикція коморбідна з іншими формами психічних розладів, серед яких домінують такі діагностичні таксони, як соціалізовані та несоціалізовані розлади поведінки (F 91.1-91.2); органічний тривожний розлад, розлади особистості та поведінки, обумовлені хворобою, ушкодженням чи дисфункцією головного мозку (F 06.4 - 07), легка розумова відсталість (F 70). Динаміка формування комп’ютерної залежності має наступні етапи: 1 етап – етап ризику розвитку комп’ютерної залежності; 2 етап – етап сформованої комп’ютерної залежності (емоційно- вольові порушення, психічна залежність); 3 етап – етап тотальної комп’ютерної залежності (психічна та фізична залежність, синдром актуалізації компульсивного потягу). 6. В порівнянні з контрольною групою здорових осіб в групі ризику розвитку комп’ютерної залежності вірогідно частіше виявляються такі типи особистісних акцентуацій як гипертимний, емотивний, збудливий, циклотимний, екзальтований. Міжособисті відносини групи ризику розвитку комп’ютерної залежності характеризуються високим ступенем власності, прагненням командувати іншими (р<0,05). Респонденти групи ризику частіше намагаються бути незалежними, та в них в 2 рази частіше проявляється агресивність та прагнення звинувачувати інших в своїх проблемах та невдачах. Виявляється тенденція до підозрілості, ворожнечі, скривженності. Разом з цим ці учні більш підлегливі, доброзичливі, старанні і великодушні в порівнянні з контрольною групою. Самооцінка в групі ризику в більшості випадків адекватна, має місце поєднання “зацікавленості” комп’ютерними технологіями з іншими захопленнями. 7. В порівнянні з групою ризику комп’ютерні адикти представляють собою клінічно-сформовану групу, які мають ряд психологічних особливостей: у них переважають гипертимний та збудливий типи особистісних акцентуацій. Характерна емоційна нестійкість, концентруєма увага. В особистісній сфері комп’ютерних адиктів переважають нестабільність рівня вимагань та самооцінки, недостатня рухомість психічних процесів, з домінуванням ігрових мотивів над іншими. В міжособистих стосунках має місце схильність до незалежності, агресивності та прагнення звинувачувати інших в своїх проблемах та невдачах, так як і в групі ризику (р0,05). Самооцінка адиктів в більшості випадків неадекватна. Відмічається слабкість емоційного реагування на негативну оцінку, незадоволеність собою та своїм соціальним становищем. Характерна схильність до делінквентної поведінки, іноді з вираженою реакцією емансипації. Усі обстежені мають тільки азартні захоплення – “зацікавленість” комп’ютерами (р<0,05). Клініко-нейрофізіологічне дослідження показало, що вiдносно легкi та нестiйкi форми порушення поведiнки адиктів супроводжуються переважно функцiональними розладами дiяльностi головного мозку, а стiйкi та вираженi розлади корелюють з наявнiстю органiчного ураження рiзних ступенiв вираженостi. Специфічних нейрофізіологічних ознак щодо комп’ютерної залежності не виявлено. 8. Програми профілактики повинні складатися з ранньої діагностики (скринінг-діагностика), первинної (інформаційні, освітні, технології зайнятості, корекції сімейних відносин, релігійні) і вторинної профілактики. Корекція комп’ютерозалежної поведінки має являти собою запропоновану поетапну систему, яка покращує адаптацію комп’ютерних адиктів, створює передумови для більш свідомого використання комп’ютерних технологій. В структурі корекції доказана ефективність когнітивно-біхевіоральної психотерапії. При проведенні психокорекційної роботи значна увага повинна приділятися ліквідації та дезактуалізації психотравмуючих факторів і ситуацій. Вибір медикаментозної терапії визначається домінуючим психопатологічним синдромом. Впровадження розробленої поетапної системи корекції комп’ютерної залежності свідчить про досягнення високого та стійкого ефекту у 73% осіб молодого віку з даним видом адикції. |