З позиції системного підходу обгрунтовано теоретичні основи оптимізації функціонально-планувального розвитку вищих навчальних закладів в існуючій міській забудові: 1. Встановлено, що сучасний стан навчально-матеріальної бази не відповідає вимогам реформування освіти. Разом з тим економічний стан, ускладнення демографічної ситуації, енергетична залежність країни, погіршення екології, відсутність вільних ділянок, особливо у великих містах, де сконцентрована переважна більшість закладів вищої освіти, ускладнюють проблему розвитку навчально-матеріального середовища і обумовлюють актуальність пошуку нових напрямків у формуванні мережі ВНЗ, особливо їх територіального розвитку. 2. Визначено вплив містобудівних та соціально-економічних факторів на формування і розвиток ВНЗ та внутрішніх функціональних зв’язків між окремими структурними елеменами навчального закладу. Вищі навчальні заклади розглянуті як елемент системи більш високого загальноміського рівня. Встановлено, що поглиблення зв’язків ВНЗ з іншими закладами освіти, наукою, виробництвом, громадськими центрами відкриває нові можливості для створення більш гнучкої мережі вищих навчальних закладів, ефективного спільного використання навчально-наукових підрозділів, закладів культурно-побутового обслуговування, спортивних та житлових зон і таким чином значно ефективніше використовувати територіальні, матеріальні та енергетичні ресурси. 3. Виявлено сучасні вимоги до функціонально-планувальних рішень ВНЗ, встановлені можливості ущільнення забудови навчальних зон за рахунок впровадження нових навчальних технологій, широкого використання комп’ютерної техніки, індивідуалізації навчання, поширення дистанційних форм освіти. В результаті теоретичного обгрунтування та експериментального проектування розроблено пропозиції по функціональному зонуванню території ВНЗ, прийомам архітектурно-планувальних рішень компактних навчальних та загальноуніверситетських корпусів і блоків, що дало можливість скоригувати нормативні показники площі різних функціональних зон в залежності від місткості та профілю вищих навчальних закладів. 4. Визначено принципи оптимізації функціонально-планувального і територіального розвитку вищих навчальних закладів в структурі міста, серед яких найбільш вагомі: принцип компактності, принцип тяжіння вищих навчальних закладів до галузевих науково-дослідних організацій і промислових підприємств, принцип доступності до загальноміських громадських центрів та інших елементів міста, принцип функціонально-просторової інтергації навчальних закладів з оточуючою забудовою, принцип екологічності. 5. Розроблено модель оптимальної просторової дислокації ВНЗ в структурі міської агломерації з врахуванням функціонально-планувальних взаємозв’язків ВНЗ з іншими структурними елементами міста. Рекомендовано метод оцінки варіантів розміщення вищих навчальних закладів в міській забудові за критерієм витрат часу на комунікації, який полягає у визначенні ефективних транспортних сполучень з врахуванням середніх затрат часу на переміщення від навчального закладу до пунктів тяжіння щоденного, періодичного та епізодичного характеру. 6. Запропоновано метод оцінки і вибору проектних рішень генеральних планів вищих навчальних закладів за критерієм компактності, в основі якого розподіл всієї території на два види: нормована і транзитна і об’єктивне наближення нормованої площі до нормативу, а транзитної - до мінімуму. Розроблені методичні засади системного проектування ВНЗ та формування компактних функціонально-планувальних рішень закладів вищої освіти перевірені та впроваджені в конкурсному та реальному проектуванні ВНЗ. |