При побудові та функціонуванні системи трудового права діє ієрархія принципів, яка включає загальноправові, міжгалузеві принципи, галузеві принципи правового регулювання трудових відносин, а також принципи окремих правових інститутів галузі. Принципами правового регулювання трудових відносин слід вважати закріплені у законах основоположні керівні засади, що визначають зміст сучасного трудового права та напрямки його подальшого розвитку. Принципи правового регулювання у системі норм трудового права посідають особливе місце і мають наступні ознаки як понятійної категорії: вони є найбільш важливими основоположними засадами, першоосновою трудового права, пронизують зміст його норм; мають універсальну, загальну сферу дію на всій території держави; є первісними за змістом та вторинними за формою відносно правових норм (правил поведінки), зміст правових норм та інститутів не може суперечити принципам; вони є взаємопов’язаними, взаємообумовленими, мають комплексний характер; повинні бути закріплені на законодавчому рівні (у Конституції України, Трудовому кодексі України, інших законах). Як вихідні засади принципи правового регулювання трудових відносин можуть бути виражені у формі загальних норм, що не регулюють конкретну поведінку осіб, але встановлюють загальну спрямованість, єдині основи правового регулювання та єдність системи галузі трудового права. Принципи беруть участь у правовому регулюванні трудових відносин опосередковано у тісному зв’язку та єдності з нормами-правилами поведінки, застосування яких здійснюється з обов’язковим врахуванням відповідних принципів. Аналіз переліків основних принципів трудового права, визначених різними авторами, дозволяє дійти висновку, що у сучасній системі галузевих принципів відсутній один чітко виділений основоположний принцип, розвиток якого забезпечував би внутрішню єдність усієї системи принципів. Галузеві принципи слід розглядати як сукупність однопорядкових особливих за змістом та формою положень, а систему цих
принципів як певну класифікацію, підставою якої виступають ті чи інші ознаки.
Водночас серед галузевих принципів слід підкреслити особливе значення базових принципів правового регулювання трудових відносин, визначених Декларацією МОП про основоположні принципи і права у сфері праці від 18 червня 1998 р., що стосуються фундаментальних прав працівників, до яких належать: свобода об’єднання та реальне визнання права на колективні переговори, викоренення усіх форм примусової праці, обмеження використання дитячої праці, забезпечення безпечних умов праці та охорони здоров’я працівника, заборона усіх форм дискримінації у сфері праці. Систему галузевих принципів сучасного трудового права складають принципи правового регулювання індивідуальних трудових відносин (принципи індивідуального трудового права), принципи правового регулювання колективних трудових відносин (принципи колективного трудового права), принципи, властиві трудовому праву в цілому. До принципів правового регулювання індивідуальних трудових відносин (принципів індивідуального трудового права) належать: свобода праці та заборона примусової праці; рівність прав і можливостей та заборона дискримінації у сфері праці; принцип гідної винагороди за працю; охорона життя та здоров’я працівників та особливий захист праці жінок, неповнолітніх, осіб із зниженою працездатністю (інвалідів, осіб похилого віку); Принципами правового регулювання колективних трудових відносин слід вважати наступні принципи: свобода об’єднання; соціальний діалог у сфері праці; реальне визнання права на колективні переговори; забезпечення участі працівників та їх представників в управлінні організацією; забезпечення права на вирішення колективних трудових спорів (конфліктів), включаючи право на страйк. Трудовому праву в цілому властиві такі принципи: принцип недопущення погіршення становища працівників порівняно з рівнем, передбаченим чинним законодавством, і заборона зловживання трудовими правами; гарантування індивідуальних та колективних трудових прав та інтересів працівників і роботодавців; захист трудових прав та інтересів працівників і роботодавців. Сучасними критеріями класифікації принципів правового регулювання трудових відносин слід вважати зв'язок з основними правами людини у сфері праці та гарантіями їх забезпечення. Зміст кожного з принципів правового регулювання колективних трудових відносин відображає як основне трудове право, так і його гарантії. Із удосконаленням змісту прав і гарантій розширюється й зміст відповідного принципу правового регулювання трудових відносин і навпаки. Законодавче закріплення принципів правового регулювання трудових відносин у новому Трудовому кодексі України матиме важливе
теоретичне і практичне значення, оскільки засвідчить високий рівень систематизації та якості національного трудового законодавства, дозволить звернути увагу на найбільш важливі керівні положення і правильно з’ясувати сутність і зміст конкретних норм права.
У статті 3 проекту Трудового кодексу України, якою передбачені основні засади правового регулювання трудових відносин, вперше здійснено спробу легалізувати саме галузеві принципи трудового права. Зміст зазначеної статті потребує доробки, оскільки одні з передбачуваних нею принципів взагалі не можуть бути віднесені до основних засад галузі, інші сформульовані нечітко або їх формулювання суперечить чинному законодавству та міжнародним трудовим нормам, треті – дублюють права та обов’язки працівників або обов’язки роботодавця. Потрібно звернути увагу на відсутність чіткого єдиного критерію при визначенні розробниками проекту переліку основних принципів правового регулювання трудових відносин. Має місце змішування загальноправових, галузевих принципів та принципів окремих галузевих інститутів. Перелік галузевих принципів правового регулювання трудових відносин (як принципів правового регулювання індивідуальних трудових відносин, так і принципів правового регулювання колективних трудових відносин) не повинен бути великим. Статтею 3 проекту Трудового кодексу України передбачено 19 принципів, що викликає заперечення, адже виділення такого значного числа галузевих принципів дискредитує саму ідею існування фундаментальних засад правового регулювання трудових відносин. Вочевидь, що якщо визнавати галузеві принципи керівними засадами, що виражають сутність галузі права, то їх не може бути так багато. | 