У дисертаційній роботі наведене теоретичне узагальнення і запропоновано нове вирішення актуальної наукової задачі обґрунтування принципів оподаткування, адаптованих до умов ринкової трансформації економіки, й удосконалення на цій основі податкової системи України. Воно спирається на такі основні наукові результати й положення. 1. Удосконалена періодизація еволюції ролі і форм податків, що побудована на врахуванні комплексу з чотирьох взаємопов'язаних факторів: способу виробництва, основних джерел національного доходу, напрямів державних витрат і способів їхнього фінансування. Обґрунтування того, що еволюція форм оподаткування має не просто пасивний запізнілий характер, а, навпаки, активно взаємодіє з податковою базою, прискорюючи чи сповільнюючи її розвиток. 2. Обґрунтування того, що в демократичній державі податки за своєю економічною сутністю є добровільними еквівалентними внесками у власних інтересах кожного громадянина, а за способом прояву через сферу публічно-правового регулювання – незалежними від бажання окремих громадян примусовими платежами. Тому ефективність податкової системи – заручник реального ступеня свободи громадян, що забезпечується демократичним суспільством. Механізм приневолення до сплати податків, закладений у нормах цивільного і господарського права, може діяти безперебійно тільки за умови його опори на надійний фундамент свободи волі громадян, що діють у своїх власних інтересах. З цієї причини податки настільки дієві, наскільки є надійним механізм зворотного зв'язку між фіскальними рішеннями влади і реальним вибором індивідів. 3. Методичний підхід до обґрунтування принципів оподаткування, що заснований на послідовному виконанні таких процедур: дослідженні особливостей і сфери застосування базисних принципів оподаткування; ідентифікації комплексу їхніх обмежень (вихідних передумов); знятті частини обмежень і обґрунтуванні додаткових принципів оподаткування, що враховують особливості сучасного етапу функціонування суспільного сектору господарства. 4. Удосконалена система принципів оподаткування за рахунок її структуризації на базисні (принципи вигоди і платоспроможності) та додаткові, які враховують комплекс нових факторів, що визначають специфіку сучасної соціально-економічної і політичної ситуації (принципи гнучкості, субсидіарності, політичної відповідальності, чистого доходу, нейтральності, економічності, первинності бухгалтерського обліку). Обґрунтування особливого значення базисних принципів тим, що вони відбивають два основних аспекти, дві протилежні, але взаємодоповнюючі сторони фіскальної проблематики: відносини в комплексі громадянин-уряд, які визначають, за що вносяться податки (але безвідносно до того, як ці платежі розподілені між окремими індивідами); відносини в комплексі громадянин-громадянин, що визначають, як зобов'язання по сплаті податків повинні бути розподілено між платниками (але безвідносно до того, за що вони вносяться). 5. Подальший розвиток методики міждержавного порівняльного аналізу податків з урахуванням фактора тіньової економіки; обґрунтування того, що за критерієм податкового коефіцієнту (частки фактичних внесків платників до бюджету та позабюджетних фондів у ВВП) податки в Україні не є надзвичайно високими, й що в цілому приватний сектор господарства знаходиться у відносно кращому положенні, ніж суспільний, основним джерелом доходів якого є податки. 6. Обґрунтування того, що країни-члени ЄС не є однорідними за фіскальними параметрами і що з цієї причини європейський вектор розвитку України потребує уточнення. Виконане за допомогою методів багатомірного статистичного аналізу угрупування країн-членів ЄС за факторами, що впливають на рівень і структуру податків, на кластери: "південний" (Іспанія, Португалія, Греція), "центральний" (Ірландія, Італія, Великобританія, Франція, Нідерланди, Бельгія) і "північно-східний" (Фінляндія, Швеція, Німеччина, Данія, Австрія). При цьому, за своїми об'єктивними параметрами (виходячи з геополітичних і соціальних особливостей), стратегічним орієнтиром для України може служити "центральна" група європейських країн (типовий представник – Франція). На практиці це означає, що в перспективі питома вага податків у ВВП повинна поступово підвищуватися (а не скорочуватися, як це спостерігається в останні роки), наближаючись до нормального для центральноєвропейських країн значення в 40% ВВП, насамперед за рахунок істотного (у 2-3 рази) зростання частки прогресивного прибуткового податку, обумовленого поступовим збільшенням реальних декларованих доходів громадян України. 7. Обґрунтування того, що підвищення ефективності податкової системи України і приведення її у відповідність з європейськими вимогами передбачає не стільки зміни складу чи ставок податків, скільки формування нового інституціонального середовища оподаткування; заснованого, на відміну від нинішньої ситуації, на забезпеченні добровільної згоди фізичних і юридичних осіб брати участь у фінансуванні суспільних витрат. Розроблений комплекс законодавчих заходів, що реалізують вимоги раніше обґрунтованих принципів оподаткування і направлених на: запобігання податкової дискримінації; досягнення інституційної симетрії і фіскальної децентралізації; забезпечення явно вираженого зворотного зв'язку між сплачуваними уряду податками і зворотним потоком суспільних послуг; зміну правил визнання доходів і витрат юридичних осіб; спрощення порядку розрахунку податкових зобов'язань, ґрунтуючись на повсюдно визнаних принципах бухгалтерського обліку. Реалізація цих пропозицій дозволить створити умови фіскальної транспарентності у відносинах між платниками податків і органами влади, і завдяки цьому підвищити значення і ефективність суспільного сектору господарства, що є обов'язковою передумовою переходу України на інноваційний шлях розвитку. |