Основною метою дисертаційної роботи було виявлення і аналіз на основі системного підходу принципів моделювання громадянського суспільства як системи соціально-політичних відносин в контексті їх використання для аналізу сучасних і майбутніх суспільних процесів в Україні. Відповідно до поставленої мети одержано такі результати: 1. У роботі вперше в українській політології використано методологію системного підходу для комплексного дослідження моделювання громадянського суспільства.. Ця методологія дала змогу висловити соціально-філософські конструкції мовою сучасної політичної науки, допомогла краще зрозуміти принципи побудови конкретних моделей, їх доцільність та адекватність, що робить можливим їх практичне застосування У цьому контексті введено розмежування функціональних і дискурсивних систем. Дискурсивна система визначається як ідеальна модель раціональної комунікації, яка передбачає рівних і вільних суб’єктів, раціональну дискусію і раціональні процедури ухвалення рішень. 2. Аналіз історичного розвитку поняття громадянського суспільства та його сучасних моделей виявив різноманітність тлумачень цього поняття та розширення методологічних принципів його моделювання. Використання „громадянського суспільства” простягається від позначення окремих секторів суспільного життя до міжнародних масштабів, від загальних нормативних теорій до абсолютно конкретних повсякденних явищ. Такий широкий спектр можна пояснити, з одного боку, складністю самого поняття, що вже на початку свого розвитку було покликане позначити доволі складний феномен суспільного життя, а з іншого боку, складністю сучасних процесів суспільного розвитку, які потребують свого осмислення і позначення в конкретних поняттях. 3. На основі використаної методології розроблено типологізацію моделей громадянського суспільства. Виокремлено шість основних моделей, які позначають і структурні особливості самих моделей, і форми їх представлення більшістю науковців: 1. Громадянське суспільство як модель суспільного ладу. 2. Модель „громадянське суспільство – держава”. 3. Громадянське суспільство як модель соціальної сфери. 4. Комунікаційна модель громадянського суспільства. 5. Транзитна модель громадянського суспільства. 6. Модель „міжнародне громадянське суспільство”. 4. Дослідження показало неповноту багатьох моделей громадянського суспільства, їх часткову неадекватність в сучасних умовах. Моделювання громадянського суспільства відзначається ще недостатнім розрізненням систем різного рівня структурованості, а також не завжди чітким розмежуванням дискурсивних та функціональних систем. Тому слід наголосити на залежності функцій громадянського суспільства від форм його організації. Потрібно враховувати, що представництво інтересів вимагає організаційної структури, а незалежний, неполітичний дискурс характерний для інтерактивних систем. Дискурс як форма раціональної комунікації не творить реальні системи, і може виступати або як ідеальна основа функціональних систем, або їх обмежувальним чинником. 5. Співвідношення громадянського суспільства та демократії чи політичної системи загалом може визначатися залежно від того, які складники – функціональні чи дискурсивні – у ньому домінують. Стосовно демократії, то можливі такі варіанти. Якщо громадянське суспільство і демократія виступають як дискурсивні системи (що ми бачимо переважно на нормативному рівні), то роль громадянського суспільства в демократії чи демократизації суспільства позитивна. Деякі науковці пишуть навіть про ідентичність цих двох понять. Якщо під громадянським суспільством розуміти дискурсивне середовище, а під демократією функціональну владну систему, то громадянське суспільство може значно обмежувати її функціональність (це стосується також недемократичних систем). Функціональне громадянське суспільство однаковою мірою може негативно впливати на демократію як дискурсивну систему. Співвідношення громадянського суспільства і демократії як функціональних систем залишається амбівалентним. 6. Попри намагання виділити громадянське суспільство як „третій сектор”, як особливу функціональну систему, рівнозначну державі і ринку, в практичній площині функції, які йому приписують, загалом вкладаються в ієрархічну (політичну) систему побудови суспільства, і у функції представництва інтересів окремих громадян перед системою (державою) та впровадження політичних рішень, і у функції творення придатних контекстів для політичної комунікації. 7. Виділення громадянського суспільства як категорії соціально-політичного знання повинно опиратися на чітко визначені критерії диференціації, основою якої має бути системний підхід. В цьому контексті запропоновано такі варіанти поняття громадянського суспільства, які можуть в подальшому використовуватися у соціально-політичних дослідженнях: - недержавна сфера, або функціональна сфера всіх недержавних об’єднань. В основу такого поділу покладено розрізнення держави як емерджентної системи і громадянського суспільства як середовища; - сфера інтеракційних систем, або найнижчий рівень суспільної ієрархії. Ця сфера характеризується комунікативними функціями, мінімумом організаційної структури, мінімальним впливом на політичні процеси, служить середовищем для формування нових соціальних рухів; - сфера організацій, або середній рівень ієрархії. Відзначається функціями представництва інтересів та впровадження політичних рішень, розвиненою організаційною структурою, можливостями політичного впливу. У сучасних високоструктурованих суспільствах ця сфера здатна переймати на себе окремі державні (системні) рішення. Деякі дослідники прогнозують у майбутньому зростання ролі цієї сфери в суспільних та політичних процесах; - сфера дискурсів або дискурсивна система. Ця модель ґрунтується на розмежуванні функціонального і дискурсивного й передбачає два варіанти: 1) суспільство (система) з високими нормативними, моральними стандартами, у якому поряд із функціональними інституйовано й ефективно діють системи наближені до дискурсивних (через механізм демократичних виборів, через інститут людських прав), або 2) сфера дискурсів, раціональної комунікації, сфера цінностей, громадська думка. Вона може і розширяти, і обмежувати системні функції. 8. У зв’язку з різноманітністю тлумачень поняття громадянського суспільства варто було б розглянути також відмінне позначення його змісту українською мовою. Наприклад, сферу організацій можна було б позначати як „громадське суспільство”, а сферу цінностей та дискурсів як „цивілізоване”. Ці пропозиції не є вичерпними, вони вказують лише деякі з можливих варіантів подальшого наукового визначення поняття громадянського суспільства за допомогою системного підходу. Використання цього підходу, на нашу думку, доконечне, оскільки саме завдяки йому це поняття може залишитися дієвим інструментом соціально-політичних досліджень, і ймовірно зможе послужити для розв’язання багатьох ще не розв’язаних проблем, а також для постановки нових. | 