За результатами дослідження можна зробити наступні висновки: Сільська садиба і хата давно вже стали об’єктом вивчення науковців у етнографічному, типологічному, архітектурно-планувальному аспектах. Проте проблемам розвитку сільського житлового будівництва у Західному регіоні приділено ще недостатньо уваги, а сільське житло Західного Поділля окремо не досліджувалось взагалі.
Світові тенденції у формуванні садибного житла свідчать, що використання нових технологій та будівельних матеріалів, інженерних систем, урахування енергоощадливості, ресурсозбереження є головними умовами розвитку архітектури садибного житла ХХІ ст.. Виявлено особливості архітектурно-планувальної організації сільських хат Західного Поділля, що полягають у плануванні будинку на основі тридільної хати, з окремою кухнею, двома вітальнями (сімейною і святковою гостьовою) традиційно зорієнтованими до вулиці чи до подвір’я, у зведенні будинку на високому цоколі, влаштуванні різних за розмірами звисів даху, прикрашанні будинку та садиби етнічною і релігійною символікою. Встановлено, що на формування архітектурного образу сільської садиби і житлового будинку впливають регіональні особливості природно-географічних, демографічних, соціально-економічних, екологічних, господарсько-побутових, історико-етнографічних і духовних чинників. Визначено, що святково-обрядові чинники відображають предметно-просторові функції, вимагають спеціальних зон, впливають на своєрідність і планувальну структуру садиби та будинку. Визначено нові функціональні зони садиби: підприємницьку, виробничу, спортивну, технічно-комунальну, сакральну. Виділено типи садиб залежно від ведення трудової діяльності: господарський, господарсько-підприємницький, господарсько-виробничий, виробничо-підприємницький, репрезентативний. Рекомендовано надавати садибну ділянку під забудову шириною 28-30м, щоб передбачити можливість розвитку різного виду трудової діяльності. Визначено нові функціональні зони житлового будинку: технічно-комунальну, спортивно-оздоровчу, обрядову, підприємницьку, виробничу, готельну. Залежно від характеру ведення господарства запропоновано типи житлових будинків: господарський, репрезентативний, підприємницький, агротуристичний. Рекомендовано поділяти сільське садибне житло на регламентоване соціально-доступне і приватне. З’ясовано, що для задоволення екологічних вимог у будівництві житлових садибних будинків необхідно застосовувати екологічно чисті будматеріали, конструкції й обладнання, використовувати і включати в архітектуру садиби і будинку альтернативні джерела енергії, створювати безвідходне енергобіологічне господарство. Запропоновано принципи формування архітектурно-планувальних рішень сільського житла: соціальної спрямованості, поєднання традицій і регіональних особливостей, функціонально-планувального зонування, етапності, архітектурно-композиційної єдності, адаптивності і гнучкості, екологічності. Встановлено, що вирішення житлової проблеми у селах можливе за умови:
розширення діапазону типів комфортних житлових будинків та забудови садиб у цілому, враховуючи соціальну адресність і трудову діяльність мешканців; розроблення проектів поетапного будівництва садиби і будинку; надання жителям села державних пільгових кредитів і субсидій на будівництво регламентованого соціально-доступного житла; врахування регіональних, природно-географічних, соціально-економічних та демографічних особливостей, побуту, традицій, культурних, духовних і сакральних потреб населення з метою покращення експлуатаційної якості й архітектурно-художньої виразності садибного житла. Зважаючи на подібність природнокліматичних умов, методів будівництва, спільності історичного минулого вищезазначені висновки та рекомендації є справедливими для сіл Західного регіону України. |
