Проведені дослідження дали можливість обґрунтувати теоретичні основи оптимізації архітектурно-планувальної структури виставкових комплексів та розробити пропозиції, щодо ефективного використання територіальних ресурсів при створенні та поетапному розвитку виставкових об'єктів. 1. В результаті аналізу сучасної теорії та практики формування архітектурно-планувальної структури виставкових комплексів встановлено, що в умовах незалежності та становлення нових соціально-економічних відносин виставкова діяльність в Україні перетворилася сьогодні на помітний сегмент ринку та фактично набула рис самостійної галузі економіки. Разом з тим, сучасний стан виставково-матеріальної бази не відповідає умовам реформування економіки, тому створення комфортного архітектурного середовища у виставкових комплексах стає одним з пріоритетних завдань соціально-економічної та містобудівної політики держави. 2. Визначено вплив зовнішніх (містобудівних і соціально-економічних) факторів на формування та розвиток виставкових комплексів і внутрішніх функціональних зв'язків між окремими структурними елементами виставкових об'єктів. Виставкові комплекси розглянуті як елемент системи загальноміського рівня та проаналізовані зв'язки комплексу з іншими об'єктами міста. Встановлено, що розміщення виставкових комплексів багато в чому визначається планувальною структурою та транспортною системою міста. Поряд з дефіцитом території складність розміщення виставкових комплексів в плані міста полягає в тому, що на їх території концентруються інтенсивні пішохідні потоки, які, в свою чергу, створюють транспортні потоки на автомагістралях, що примикають до виставок. Транспортна досяжність виставкового комплексу багато в чому визначає зручність обслуговування відвідувачів та ефективність роботи всього комплексу. 3. Визначені сучасні вимоги до функціонально-планувальних рішень виставкових комплексів. В результаті теоретичного обґрунтування та експериментального проектування розроблені пропозиції щодо функціонального зонування території комплексів, прийомів архітектурно-планувальних рішень. Гнучкість внутрішнього планування – одна з основних вимог, що висуваються до виставкових комплексів і будівель, та нерозривно пов’язана з універсальним використанням основних приміщень. Завдання гнучкого планування – полегшити та спростити процеси адаптації, максимально знизити затрати коштів, матеріалів, праці та часу на модернізацію будівель і приведення їх у відповідність з новими вимогами. 4. Визначені принципи оптимізації функціонально-планувального та територіального розвитку виставкових комплексів у структурі міста, серед яких найбільш вагомі: принцип компактності та комплектності (ущільнення забудови території виставкового комплексу за рахунок запровадження ефективних технологій, функціонального зонування території та удосконалення архітектурно-планувальних рішень виставкових будівель); принципи адаптивності та відповідності сучасним соціальним умовам (використання передових науково-технічних, архітектурно-художніх та інженерно-технічних досягнень); принцип доступності до загальноміських громадських центрів та інших елементів міста; принцип функціонально-просторової інтеграції виставкових закладів з оточуючою забудовою. Щодо подальших досліджень в напрямку теми даної дисертації слід зазначити, що найбільш актуальним напрямком є розроблення ефективної нормативної бази проектування виставкових комплексів. | 