Анотація до роботи:

Карабут Л.В. Принцип публічності у кримінальному процесі України. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук за спеціальністю 12.00.09 - кримінальний процес та криміналістика; судова експертиза. – Акдемія адвокатури України, Київ, 2008.

Дисертація є дослідженням, в якому на монографічному рівні досліджено принцип публічності у кримінальному процесі України.

У роботі досліджено ґенезу розвитку уявлень про принцип публічності у теорії кримінального процесу; поняття, функціональне призначення і структуру принципу публічності та його співвідношення з іншими принципами кримінального процесу; відображення принципу публічності у змісті та структурі кримінально-процесуальної діяльності; кримінально-правові, адміністративно-правові та кримінально-процесуальні гарантії реалізації принципу публічності у кримінальному процесі.

У висновках дисертації відображені результати, що свідчать про вирішення конкретної наукової задачі, що має істотне значення для теорії кримінального процесу, а саме: уперше комплексно досліджено принцип публічності у кримінальному процесі України.

Наукові результати підтверджують досягнення мети дослідження та виконання всіх завдань, поставлених у вступі до дисертації. Основними результатами дисертаційного дослідження, на думку автора, є наступні.

1. Принцип публічності - це правове положення, згідно з яким діяльність у цьому виді процесу здійснюється органом дізнання, слідчим, прокурором і судом (суддею) від імені держави на підставі закону у загальносуспільних (державних) інтересах, і полягає у виконанні службовими особами державних органів, які ведуть процес, всіх необхідних процесуальних дій у кримінальній справі незалежно від позиції суб’єктів процесу, усіх інших фізичних і юридичних осіб, а також у документуванні цих дій і рішень у порядку, визначеному кримінально-процесуальним законом.

2. Принцип публічності є складним, багатогранним правовим феноменом. Його утворює сукупність відносно самостійних правових положень, що перебувають між собою у двох видах зв’язків: 1) вертикальному; 2) горизонтальному.

3. Принцип публічності здійснює щодо кримінального процесу системно-організуючу функцію, визначаючи механізм виникнення, розвитку та закінчення кримінальної справи та структуру (побудову) кримінального процесу. Даний принцип виконує також функцію динамічного розвитку кримінально-процесуальної діяльності та забезпечує активність органів дізнання, досудового слідства, прокурора, а у деяких випадках і суду (судді) у вирішенні завдань процесу. Завдяки цій функції принципу публічності рух кримінальної справи із стадії у стадію відбувається безперешкодно.

4. Необхідно закріпити у кримінально-процесуальному законі правову заборону на дискреційні повноваження, для чого ст. 4 КПК доповнити частиною 2 такого змісту: «Органи, зазначені в частині 1 даної статті, зобов’язані діяти так, як прямо вказано у законі. Службовим особам цих органів забороняється за власним розсудом вчиняти дії, не передбачені даним Кодексом».

5. Для забезпечення можливості реалізації інтересів потерпілого, який з поважних причин позбавлений можливості брати участь у справі після прийняття на себе обвинувачення, від якого у суді відмовився прокурор, статтю 267 КПК треба доповнити частиною 3 такого змісту: «У разі неможливості подальшої участі потерпілого, який заявив вимогу про продовження розгляду справи і підтримання обвинувачення після відмови прокурора від державного обвинувачення, у судовому розгляді право на підтримання обвинувачення мають його близькі родичі».

6. Для забезпечення врахування позиції прокурора, який підтримує державне обвинувачення у суді, після виникнення підстав до закриття кримінальної справи за примиренням потерпілого з підсудним статтю 282 КПК доцільно після частини 1 доповнити новою частиною такого змісту: «У разі дачі прокурором висновку про неможливість закриття кримінальної справи за примиренням підсудного з потерпілим, суд продовжує слухання справи у звичайному порядку до постановлення вироку».

7. У зв’язку з тим, що про кримінальну відповідальність за протиправне розголошення особою, яка провадить дізнання, слідчим чи прокурором даних дізнання чи досудового слідства мова може йти лише у контексті завдання шкоди інтересам розслідування у кримінальній справі, частину 1 ст. 387 КК після слова «дані» слід доповнити словами: «якщо розголошення цих даних завдало чи могло завдати суттєвої шкоди дізнанню або досудовому слідству».

8. Для законодавчої фіксації моменту, з якого можливе примирення потерпілого з підсудним у справах публічного обвинувачення ст. 8 КПК треба доповнити частиною 3 такого змісту: «Примирення підсудного з потерпілим може мати місце лише до видалення суду до нарадчої кімнати для постановлення вироку».

9. Реалізація принципу публічності у кримінальному процесі забезпечується сукупністю правових гарантій. Систему таких гарантій складають: 1) кримінально-правові гарантії; 2) адміністративно-правові гарантії; 3) процесуально-правові гарантії.

10. Статтю 264 КПК доцільно доповнити частиною 5 такого змісту: «Відмова прокурора від державного обвинувачення у справах про злочини, якими завдано шкоду державним або суспільним інтересам, а також інтересам юридичних осіб, тягне за собою постановлення судом виправдувального вироку».

11. Частину 2 ст. 282 КПК доцільно викласти в такій редакції: «Якщо в ході судового засідання прокурор відмовився підтримувати державне обвинувачення, а потерпілий не бажає скористатися правом на заявлення вимоги про продовження судового розгляду і підтримання обвинувачення, суд (суддя) діє у відповідності з частинами 4 і 5 статті 327 цього Кодексу».

Публікації автора:

1. Карабут Л.В. Функціональне призначення принципу публічності у кримінальному процесі України // Вісник академії прокуратури України. - 2007. - № 4. - С. 101-108

2. Карабут Л.В. Структура принципу публічності у кримінальному процесі України // Науковий вісник Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ - 2007. - № 2. - С. 274-281.

3. Карабут Л.В. Поняття, функціональне призначення і визначення принципу публічності (офіційності) у кримінальному процесі України. // Вісник Луганського державного університету внутрішніх справ – 2007 - № 3. – С. 119-127.

4. Карабут Л.В. Щодо визначення поняття принципу публічності // Питання боротьби зі злочинністю. - 2007. - № 13. - С. 178-189.

5. Карабут Л.В. Адміністративно-правові гарантії реалізації принципу публічності у кримінально-процесуальній діяльності // Акт. проблеми реформування кримінально-процесуального законодавства. М-ли круглого столу 25 травня 2007 року. - Дніпропетровськ, 2007. - С. 54-56.

6. Карабут Л.В. Відображення принципу публічності у структурі кримінально-процесуальної діяльності // Акт. питання реформування правової системи України: Зб. наук. ст.. за матеріалами ІV Між нар. наук.-практ. конф., Луцьк, 2007 р., 1-2 черв.: У 2-х т. / Уклад. Т.Д. Климчик, І.М. Якушев. - Луцьк: РВВ «Вежа» Волин. держ. ун-ту ім. Лесі Українки, 2007. - Т. ІІ. - С. 208-211.