Проведене комплексне системне дослідження текстів прикладів (вивчення композиційно-змістових, типологічних і функціональних характеристик) дало змогу розробити визначення прикладу як типу тексту та як стилістичного прийому. Тексти прикладів відносимо до інформативно-експланаторного типу текстів. За допомогою тексту прикладу як стилістичного прийому створюється особлива текстова зона, яка виражає прагматичну настанову автора. Тексти прикладів з широкою палітрою лінгвостилістичних засобів реалізують авторське відношення та оцінку і, загалом, підвищують експресивність усього мовленнєвого твору, в якому вони вживаються. Встановлено, що функціонування цього типу тексту детерміновано фактором контексту, до важливих моментів якого наводиться текст прикладу, та фактором адресата. Специфічна маркованість композиційно-змістової організації текстів прикладів відіграє значну роль: окрім адресації, маркери експлікують присутність автора, однозначно визначають упізнавання цього типу тексту, окреслюють його межі в контексті, виступають організуючим елементом тексту аналогічно функціям заголовка і, нарешті, виконують роль акцентного виділення значущих з точки зору автора частин загального твору. Композиційна модель текстів прикладів відображає жанровий принцип їхньої побудови, який ґрунтується на єдності всіх елементів структури й змісту, та якісно відрізняє їх від інших типів текстів. Особливості композиційної організації зумовлені прагматичною спрямованістю текстів даного типу й експлікують тенденцію до стереотипності. Дослідження КМФ дає більшу уяву про композиційний рівень досліджуваних текстів, оскільки форми володіють триєдиною сутністю: змістово-логічною, структурною й функціональною. Усі елементи структури текстів прикладів перебувають в синтагматичних та парадигматичних відношеннях. Синтагматика текстів прикладів реалізується в лінійній організації тексту та його когезії; парадигматика – в інтеграції всіх елементів тексту, спрямованій на передачу інформації й досягнення її прагматики, донесенні суб’єктивної авторської модальності до адресата. На засадах структурно-семантичного та функціонального підходу створено класифікацію текстів прикладів. За визначеними параметрами (верифікації, демаркації, локалізації, обсягу тощо) виділено такі різновиди текстів прикладів: усні та писемні, з авторським та з чужим мовленням, фактуальні та гіпотетичні, марковані та не марковані, одиничні та ланцюжкові, прості та складні, тексти прикладів, що вводять тему твору та такі, що завершують, виділені графічно та не виділені, малі за розміром та великого розміру. За критерієм контекстуальної когерентності всі типи текстів визначено як синсемантичні. Тексти прикладів, що презентують чуже мовлення (цитати і фрагменти чужих текстів), характеризуються новим рівнем зв’язності – інтегративністю та інтертекстуальністю. Такий аналіз може бути корисним для всебічного пізнання специфіки та структури наукового тексту, а, відповідно, і функціонального стилю у цілому. Семантичне навантаження текстів прикладів виявляється в реалізації їхніх функцій. Функції є багатоплановими, проведено їх систематизацію. Виявлено, що використання різних типів текстів прикладів у різних позиціях контексту зумовлено значущістю авторської інтенції. Реалізація основних текстових категорій в текстах прикладів визначає їхню належність до типових текстів. Категорії адресантності, адресатності й модальності виступають в текстах прикладів як такі, що найбільшою мірою визначають специфічні риси цього типу тексту. Тексти прикладів відрізняються на фоні загального викладу психологічними й когнітивними засадами. Вони містять емоційно-оцінну лексику, виразні засоби мови, стилістичні прийоми, які виконують експресивну функцію. Усі виразні засоби та стилістичні прийоми прагматично зумовлені й вживаються авторами для впливу на адресата та підсилення виразності мовлення. Вони збагачують мовлення автора й сприяють оптимізації навчального процесу. Прагматичні параметри текстів прикладів знаходять своє відображення в єдності лінгвальних та екстралінгвальних факторів та їх залежності один від одного, у взаємодії та взаємозв’язку комунікативної організації тексту та його прагматичних властивостей, в реалізації в межах текстів прикладів категорій адресантності, модальності й адресатності. До перспективних напрямків подальшого дослідження відносимо: вивчення лінгвостилістичних та прагматичних характеристик текстів прикладів, створення їх типології в контекстах інших жанрів та в україномовній дидактичній літературі й зіставлення отриманих результатів з тими, що описані в нашій роботі; дослідження жанрової специфіки тексту прикладу як малої форми. |