У дисертаційному дослідженні проведено ґрунтовний аналіз наукових джерел України та зарубіжних країн, наведено теоретичне узагальнення і нове розв’язання багатьох наукових проблем референдумного процесу. За наслідками дослідження сформульовано та удосконалено низку наукових понять та категорій, на основі чого запропоновані висновки щодо удосконалення законодавства України. До основних теоретичних та практичних висновків дисертаційного дослідження можна віднести наступні: 1. Сформувавшись історично, референдум як суспільне явище пройшов складний шлях виникнення, становлення та розвитку, у зв’язку з чим пропонується виділяти два етапи даного процесу в Україні та п’ять на загальносвітовому рівні. 2. Аналіз співвідношення референдумів та інших форм безпосередньої демократії дає змогу визначити роль і місце референдуму в механізмі народовладдя як його пріоритетної та самостійної форми. Окремі елементи референдуму притаманні і іншим формам безпосередньої демократії, однак прийняття державно-владних велінь імперативного характеру шляхом голосування складають зміст та правову природу виключно референдумів. 3. Встановлено, що термін “референдумний процес” з урахуванням специфіки конституційно-правового регулювання частіше всього вживається в трьох значеннях: 1) як врегульована нормами конституційного права діяльність спеціально уповноважених суб’єктів щодо організації і проведення референдуму; 2) як інститут референдумного права, що об’єднує як матеріальні, так і процесуальні норми, пов’язані з організацією та проведенням референдуму; 3) як система суспільних відносин, яка виникає у зв’язку з організацією і проведенням референдуму, що можна визначити, як особливий предмет конституційно-правового регулювання у сфері владовідносин, пов’язаних з організацією та проведенням референдумів. 4. Запропоновано визначення поняття категорії референдумного процесу як різновиду юридичного процесу, під яким пропонується розуміти ряд врегульованих референдумним законодавством послідовних стадій діяльності суб’єктів референдумного процесу, окремих громадян та народу в цілому, спрямованої на прийняття, зміну чи скасування Конституції України, законів, інших актів та рішень загальнодержавного і місцевого значення; 5. Референдумний процес поділяється на види, що характеризуються особливою правовою природою та специфічними юридичними процедурами (стадіями), та класифікуються за наступними критеріями: за суб’єктами ініціювання: на ініціативні та імперативні; за територією, на якій проводиться референдум: загальнодержавного та місцевого характеру; за функціональною ознакою: установчий, правотворчий та правозастосовчий. 6. Референдумному процесу притаманні відносини, що характеризуються специфічними рисами, які виокремлюють дані суспільні відносини в окрему особливу групу, надають їм процесуального, процедурного характеру. Наявність вказаних специфічних рис дає нам змогу говорити про існування відокремленої групи суспільних відносин, врегульованих нормами права, що у сукупності утворюють окремий інститут конституційного права - “референдумний процес”. 7. Референдумний процес займає чільне місце серед інших інститутів конституційного права, адже його предметом є референдумні правовідносини, тобто суспільні відносини, врегульовані нормами конституційного права, які закріплені у референдумному законодавстві, що регулюють порядок діяльності суб’єктів референдумного процесу щодо підготовки, організації та проведення референдумів. Ці правовідносини розглядаються автором як відносини суб’єктів референдумного процесу між собою; як відносини суб’єктів референдумного процесу з іншими органами державної влади та місцевого самоврядування; як відносини суб’єктів референдумного процесу з окремими громадянами та колективними суб’єктами референдуму (народом, територіальною громадою). Дані правовідносини можуть виникати у межах держави в цілому та її адміністративно-територіальних утворень. 8. У процесі дослідження визначено, що участь в організації та проведенні референдумів приймають суб’єкти та учасники референдумного процесу. До суб’єктів референдумного процесу дисертантом пропонується відносити політичні партії, виборців, комісії з референдумів, Президента України, Верховну Раду України, Верховну Раду Автономної Республіки Крим, органи місцевого самоврядування, а також ініціативні групи референдумів та загальні збори громадян, до компетенції яких і належить обрання таких груп. У свою чергу, інші особи, які не включаються до кола суб’єктів референдумного процесу, проте так чи інакше беруть участь у референдумному процесі, є учасниками референдумного процесу. 9. Референдумний процес характеризується наявністю послідовних, взаємообумовлених, врегульованих процесуальними конституційно-правовими нормами, закріпленими у референдумному законодавстві, стадій. Стадії референдумного процесу визначають його зміст, регламентують процедури ініціювання, підготовки, організації та проведення референдумів. У відповідності до значення кожної стадії референдумного процесу можна виділити підготовчу, організаційну та основну стадії. Кожна із зазначених стадій містить в собі етапи, які визначають основні процесуальні вимоги щодо дій уповноважених суб’єктів референдумного процесу. 10. На основі проведеного дослідження дисертант дійшов висновку про необхідність визначення поняття акту референдумного процесу, його ознак, які б дозволили відокремити дані акти від інших видів актів, проведення класифікації актів референдумного процесу, встановлення кола суб’єктів, до компетенції яких належить видання актів референдумного процесу, а також порядку оскарження таких актів. 10.1. У дисертаційному дослідженні доведено, що акти референдумного процесу і акти референдумів – не тотожні поняття. Маючи спільну правову природу, вони відрізняються за суб’єктами прийняття, юридичною силою, метою, а також мають і ряд інших суттєвих відмінностей. 10.2. Автором запропоновано визначати поняття акту референдумного процесу виходячи з характеристики його загальних та спеціальних ознак. Акт референдумного процесу – це документально оформлений правовий акт, який існує у вигляді владної настанови, виробленої і прийнятої на підставі норм діючого законодавства спеціально уповноваженим суб’єктом референдумного процесу в межах наданої йому компетенції у сфері референдумних відносин, містить обов’язкові до виконання положення і є результатом правового вираження низки взаємообумовлених, послідовних стадій референдумного процесу. 10.3. Запропонована авторська класифікація актів референдумного процесу на види за стадіями прийняття; за суб’єктами прийняття; за територією дії; за строком дії; за предметом; за функціональним призначенням і юридичною значущістю. 10.4. Автором встановлено, що на сьогоднішній день в Україні діє адміністративний та судовий способи оскарження актів референдумного процесу. Наголошується на важливості доукомплектування системи адміністративних судів, а також спрощення процедури звернень до Конституційного Суду з питань оскарження актів суб’єктів референдумного процесу, а також розширення кола суб’єктів подання таких звернень. 11. Для більш ефективного, послідовного та своєчасного втілення в життя права народу на участь у референдумах, пропонується значною мірою вдосконалити діюче законодавство стосовно питань референдумного процесу через внесення змін в діючий Закон України “Про всеукраїнський та місцеві референдуми” та викладення його в новій редакції, продовжити наполегливі наукові пошуки та теоретичні розробки в цій галузі юридичних знань. | 