В результаті дисертаційного дослідження, виконаного на основі аналізу чинного законодавства України та практики його застосування, теоретичного осмислення ряду наукових праць у різних галузях знань, автором запропоновано нове вирішення наукового завдання, що виявляється у визначенні сутності, правових засад та процедур провадження в справах про державну реєстрацію фізичних осіб-підприємців. Дисертантом сформульовано ряд висновків, пропозицій і рекомендацій, спрямованих на вирішення зазначеного завдання. Основні з них такі: Проаналізувавши поняття та структуру адміністративного процесу, дисертант дійшов висновку, що реєстраційне провадження є структурним елементом адміністративного процесу, йому властиві загальні риси останнього. Реєстраційне провадження – це діяльність публічної адміністрації щодо розгляду і вирішення у встановленому порядку індивідуально-конкретних справ в сфері державної реєстрації шляхом внесення відомостей про об’єкти реєстрації у відповідний реєстр з метою встановлення юридично значущих фактів і прав суб’єктів реєстраційних правовідносин та винесення за результатами індивідуального акта в межах нормативно врегульованої процедури. Додатково аргументується доцільність використання терміна „публічна адміністрація” для позначення всієї системи публічних інституцій та їх діяльності. Під цим поняттям розуміється організація і діяльність органів та установ, які забезпечують виконання закону, діють в публічних інтересах і наділені прерогативами публічної влади. Провадження в справах про державну реєстрацію фізичних осіб-підприємців визначається як діяльність публічної адміністрації щодо засвідчення факту набуття або позбавлення статусу підприємця фізичною особою, а також вчинення інших реєстраційних дій, шляхом внесення відомостей про фізичну особу-підприємця до відповідного реєстру. В характеристиці провадження в справах про державну реєстрацію фізичних осіб-підприємців особлива увага приділяється визначенню її мети. Метою державної реєстрації є легітимація, тобто визнання (підтвердження) державою факту створення підприємця, та легалізація діяльності суб’єктів господарювання, тобто дозвіл з боку держави займатися підприємницькою діяльністю. Акцентовано увагу на реалізації принципу „єдиного вікна”, який впроваджено Державним комітетом України з питань регуляторної політики та підприємництва як специфічний механізм процедури державної реєстрації суб’єктів підприємництва. В дисертації принцип „єдиного вікна” використовується як наскрізний, тобто визначення практично всіх понять та процедур провадження в справах про державну реєстрацію фізичних осіб-підприємців здійснено з урахуванням цього принципу. Провадження в справах про державну реєстрацію фізичних осіб-підприємців розглядається і як вид діяльності публічної адміністрації, і як сукупність реєстраційних правовідносини, які виникають між суб’єктами з приводу державної реєстрації. Суб’єктів реєстраційних правовідносин як виду процесуальних правовідносин поділено на три групи: суб’єкти, що здійснюють реєстраційні та післяреєстраційні процедури; суб’єкти, що беруть участь у провадженні з метою реалізації своїх прав і законних інтересів; особи, які залучаються до участі у провадженні з метою сприяння вирішення адміністративної (реєстраційної) справи. Як різновид адміністративного провадження провадження в справах про державну реєстрацію фізичних осіб-підприємців визнається особливим видом управлінської діяльності уповноважених державних органів щодо здійснення державного управління в сфері державної реєстрації. Відповідно суб’єктами провадження в справах про державну реєстрацію фізичних осіб-підприємців є уповноважені на те державні органи та органи місцевого самоврядування. Під об’єктом реєстраційних правовідносин (якщо розглядати провадження в справах про державну реєстрацію фізичних осіб-підприємців як сукупність процесуальних правовідносин) розуміється діяльність щодо здійснення (проведення) державної реєстрації, з приводу якої виникають реєстраційні відносини між реєстратором та фізичною особою, що реалізують передбачені адміністративно-правовими нормами права і обов’язки. Обґрунтовується віднесення до числа елементів складу реєстраційних правовідносин юридичних фактів, оскільки якщо реєстраційні правовідносини виникають на основі певних матеріальних правовідносин, то змінюються і припиняються вони на підставі юридичних фактів – подій і дій. Відзначено і ту обставину, що поняття юридичного стану (зокрема, фізична особа-підприємець) має в плані реєстраційних правовідносин важливе самостійне значення. Юридичний стан становить якусь обставину, що існує тривалий час безперервно або періодично й породжує юридичні наслідки. На основі аналізу існуючих точок зору на поняття акта управління зроблено висновок, що свідоцтво про державну реєстрацію є актом управління, який містить рішення владного суб’єкта провадження в справах про державну реєстрацію фізичних осіб-підприємців, тобто рішення державного реєстратора, яке має бути спеціально оформлене в визначеному законом порядку. Державна реєстрація розглядається як адміністративна послуга, тобто як діяльність публічної адміністрації зі створення необхідних умов для реалізації громадянами та іншими суб’єктами адміністративних відносин своїх прав у сфері здійснення виконавчої влади та місцевого самоврядування. Ідентифікувати діяльність органів виконавчої влади щодо проведення державної реєстрації як надання адміністративної послуги дозволив розгляд ознак, властивих останнім: державна реєстрація надається за заявою фізичної особи; державна реєстрація проводиться виключно публічною адміністрацією шляхом реалізації владних повноважень; право на отримання особою конкретної адміністративної послуги та відповідне повноваження адміністративного органу має визначатися лише законом; результатом державної реєстрації в процедурному значенні є адміністративний акт – свідоцтво про державну реєстрацію та відповідні довідки про постановку на облік в органах, які здійснюють післяреєстраційні процедури. Зроблено висновок, що провадження в справах про державну реєстрацію фізичних осіб-підприємців залежно від об’єкта державної реєстрації включає ряд відносно самостійних реєстраційних процедур: процедури первинної державної реєстрації фізичних осіб-підприємців, процедури державної реєстрації змін до відомостей про фізичну особу-підприємця, процедури державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця, процедури внесення до Єдиного державного реєстру судового рішення про скасування державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця та процедури заміни свідоцтва про державну реєстрацію у зв’язку з його втратою або пошкодженням. Кожна з зазначених процедур провадження в справах про державну реєстрацію фізичних осіб-підприємців має чотирирівневу структуру: дії – етапи – стадії – провадження. Визначено кількість та охарактеризовано стадії провадження в справах про державну реєстрацію фізичних осіб-підприємців з урахуванням принципу „єдиного вікна”: І. Порушення провадження. ІІ. Оскарження рішення чи дій державного реєстратора (факультативна). ІІІ. Розгляд реєстраційної справи. ІV. Оскарження рішення чи дій державного реєстратора (також факультативна). V. Прийняття рішення щодо внесення запису про проведення державної реєстрації фізичної особи до Єдиного державного реєстру. VІІ. Взяття фізичної особи-підприємця на облік органами державної податкової служби, Пенсійного фонду України, фондами соціального страхування. VІІІ. Виконання рішення. Основним напрямком удосконалення правових засад провадження в справах про державну реєстрацію фізичних осіб-підприємців названо прийняття Адміністративно-процедурного кодексу. Норми Адміністративно-процедурного кодексу мають стати важливим засобом забезпечення законності управлінської діяльності, в тому числі у сфері здійснення зазначеного провадження. Сформульовано також пропозиції щодо внесення змін до Закону України „Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців”, Цивільного кодексу України та інструкцій Уповноважених учасників, якими регулюються післяреєстраційні процедури. | 