Анотація до роботи:

Бражнік Л.М. Процеси освоєння німецьких топонімів у російській мові XVIII століття. Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук зі спеціальності 10.02.02 – російська мова. – Дніпропетровський національний університет. – Дніпропетровськ, 2006.

У дисертаціоному дослідженні вивчено фонетичні, морфологічні та структурні особливості адаптації німецьких топонімів у російській мові XVIII ст.

Предметом дослідження стали німецькі топоніми, що були вибрані з оригінальних російських друкованих джерел XVIII ст. за методом суцільної вибірки. Внаслідок цього було складено та систематизовано топонімну картотеку обсягом сім тисяч онімних одиниць у різноманітних варіантних вживаннях.

Дослідження процесів освоєння німецьких топонімів у російській мові XVIII ст. дозволило зробити такі висновки: фонетична адаптація іншомовних онімів у мові-реципієнті виявлялася в існуванні значної кількості їхніх фонетичних варіантів. Варіантність німецької топонімної лексики в російській мові залежала від ряду факторів: від усного та письмового джерел їх запозичення, від впливу фонетики мовної системи, яка приймає, та діалектних особливостей німецької мови. На фонетичному мовному рівні німецькі топоніми засвоювалися за трьома моделями: 1) графічною, 2) фонетичною, 3) фонографічною. Незважаючи на те, що при оформленні цілої низки німецьких звуків та графем труднощів у російській мові XVIII ст. не виникало, а в площині фонетичної адаптації установилася певна стабілізація, тобто відмічалося вироблення норм передачі окремих звуків і графем, що успадковувалося в сучасній російській мові, проте процес фонетичної адаптації німецьких топонімів на кінець XVIII ст. не можна вважати завершеним.

При функціонувані значної кількості варіантів проходив також процесс морфологічної адаптації німецьких топонімів. Визначальними факторами при їх граматичному оформленні були як характер фонетичної передачі фіналей німецьких онімів, так і закони топонімної системи російської мови, що виявлялися у пристосуванні німецьких географічних назв до норм граматики мови-реципієнта.

Особливість структурної адаптації німецьких топонімів у російській мові XVIII ст. полягає, з одного боку, в прагненні зберегти своєрідність іншомовних топонімів і топоформантів, що входили до структури останніх, не замінюючи їх елементами, які відповідали російській топонімній системі, а з іншого боку, підпорядкувати німецькі географічні назви (в основному складні та складені) топонімній системі мови-реципієнта, що відображалося в їхньому структурному переоформленні та семантичній передачі. Крім того, на структурне освоєння іншомовних онімів значно вплинула типологічна конвергентність німецького та російського топоніміконів.

У дослідженні адаптація німецьких топонімів розглядається як комплексний процес, в якому всі мовні рівні взаємопов’язані та взаємозумовлені.

Матеріал та результати дослідження можуть бути використані для подальшого студіювання проблем освоєння німецьких топонімів як у сучасній російській, так і в українській мовах.

1. Аналіз матеріалу показує, що фонетична адаптація німецької топонімної лексики в російській мові XVIII ст. проходила при існуванні великої кількості варіантів. Варіантність спостерігалася протягом усього століття і була викликана як особливостями фонетики та графіки мови-реципієнта, так і діалектними особливостями мови-джерела. Освоєння німецьких топонімів на формально-фонетичному рівні ще не було завершеним і носило змішаний – транскрипційно-транслітераційний, транскрипційний або тільки транслітераційний характер. Із наведених вище даних виходить, що в XVIII ст. при адаптації німецьких географічних назв мали місце три моделі їхнього оформлення: 1) графічна, 2) фонетична, 3) фонографічна. У цілому фонетична адаптація німецьких топонімів проходила з більшою орієнтацією на мову-джерело. Це виявлялося у великій кількості фонетичної передачі та домінуванні засобу практичної транскрипції під час засвоєння німецької топонімної лексики.

2. Морфологічна адаптація німецьких топонімів у російській мові XVIII ст. проходила досить інтенсивно, при цьому важливим аспектом цього процесу було визначення родової належності аналізованих онімів і як наслідок – їх відмінювання та невідмінювання. Слід зазначити, що практично всі досліджені в джерелах XVIII ст. німецькі топоніми мали родове оформлення і відмінювалися, тобто в морфологічному відношенні були адаптовані російською мовою.

3. Особливість структурної адаптації німецької топонімної лексики в російській мові XVIII ст. полягає, з одного боку, у прагненні зберегти своєрідність іншомовних топонімів і топоформантів, що входили до структури останніх, не замінюючи їх елементами, які відповідали російській топонімній системі, а з другого боку, підпорядкувати німецькі географічні назви (в основному складні та складені) топонімній системі мови-реципієнта, що відображалося в їхній семантичній передачі, а також у роздільному і дефісному написанні. Непереоформленими в структурному відношенні залишалися прості та суфіксально-похідні топоніми, які були освоєні за принципом спрощення. У процесі освоєння німецьких топонімних утворень спостерігається картина, аналогічна адаптації простих і суфіксально-похідних топонімів. Однак на тлі передачі, яка була спрямована на зберігання структури складних географічних назв, зустрічаються факти роздільного і дефісного написання постпозитивних і препозитивних формантів, а також структурно нетотожні випадки їх перекладу в російській мові. При цьому складна в мові-джерелі назва трансформувалася в мові-реципієнті в складений топонім. Дефісне написання топонімних складань із сурядним зв’язком між компонентами при адаптації в російській мові зберігалося. Структурне освоєння складених німецьких топонімів виражалося в численних модифікаціях: дефісному і роздільному написанні, частковій семантичній передачі тощо. На структурну адаптацію німецьких топонімів у російській мові XVIII ст. визначально вплинула близькість топонімних систем контактних мов, які мають загальні типічні засоби утворення географічних назв, а також досить «прозора» семантика німецьких топоформантів, що входили до структури складних іншомовних онімів.

Публікації автора:

1. Графическое и фонографическое освоение немецких топонимов русским языком XVIII в. // Восточноукраинский лингвистический сборник: Сб. науч. тр. / Редкол.: Е.С.Отин (отв. ред.) и др. – Донецк: Донеччина, 2002 – Вып. 8. – С. 79-90.

2. Освоение немецких хоронимов в русском языке XVIII в. // Вісник Сумського державного університету. Серія: Філологічні науки. – Суми: СумДУ, 2003. – № 4 (50)’. – С. 26-29.

3. Родовое оформление немецких гидронимов в русском языке XVIII в. // Мова: науково-теоретичний часопис: Зб. наук. пр. – Одеса: Астропринт, 2003. – № 8. – С. 37-42.

4. Морфологическое оформление немецких хоронимов в русском языке XVIII в. // «Наукові записки» Вінницького державного педагогічного університету ім. Михайла Коцюбинського. Серія: Філологія. – Вінниця: Вид-во Вінницького держ. пед. ун-ту, 2003. – Вип. 6. – С. 101-104.

5. Родовое оформление немецких ойконимов в русском языке XVIII в. // Лінгвістичні студії: Зб. наук. пр. Випуск 12. – Донецьк: ДонНУ, 2004. – С. 328-333.

6. Структурная адаптация немецких составных топонимов в русском языке XVIII в. // Восточноукраинский лингвистический сборник: Сб. нау. тр. / Редкол.: Е.С.Отин (отв. ред.) и др. – Донецк: Донеччина, 2004. – Вып. 9. – С. 14-22.

7. Явления гиперкоррекции, сопровождавшие заимствование немецких топонимов русским языком XVIII в. // Система і структура східнослов’янських мов: Зб. наук. пр. / Редкол.: В.І.Гончар (відп. ред.) та ін. – Київ: Знання України, 2004. – С. 86-90.

8. Структурная адаптация сложных немецких топонимов в русском языке XVIII в. // Східнослов’янська філологія: Зб. наук. пр. Випуск 5. – Горлівка: Видавництво ГДПІІМ, 2004. – С. 46-54.