У дисертації наведене теоретичне узагальнення та нове вирішення наукової задачі, що полягає в удосконаленні поняття спеціальних знань і обізнаних осіб, процесуального статусу спеціаліста та експерта, правового регулювання відносин дізнавача і слідчого з ними, урегулюванні процесуального статусу осіб, які проводять судово-медичне освідування, обізнаних свідків, консультантів, а також процедури виконання судово-медичного освідування, допиту обізнаних осіб (експертів і обізнаних свідків) та отримання дізнавачем і слідчим їх консультацій. Автор стверджує, що юридичними фактами, які породжують кримінально-процесуальні правовідносини дізнавача і слідчого з обізнаними особами, є певні процесуальні дії цих суб’єктів. Правовідносини між ними виникають з приводу: а) встановлення особи і рівня компетентності обізнаної особи; б) вирішення питання про її відвід чи самовідвід; в) роз’яснення обізнаній особі прав, обов’язків і відповідальності; г) ознайомлення її із матеріалами справи; ґ) забезпечення безпеки; д) реалізації певної сукупності прав обізнаної особи під час проведення процесуальної дії та в ході оформлення дізнавачем чи слідчим її результатів; е) роз’яснення обізнаній особі порядку реалізації її права на відшкодування витрат у зв’язку з явкою за викликом до органів дізнання, досудового слідства, прокуратури чи суду; отримання винагороди за відрив від занять, якщо вона не є ні робітником, ні службовцем, та за виконання обов’язків, які не входять до кола службових; є) забезпечення обізнаній особі збереження середнього заробітку за місцем основної роботи за час, витрачений у зв’язку з її явкою за викликом тощо. Змістом кримінально-процесуальних правовідносин дізнавача і слідчого з обізнаними особами є як їх дії (зовнішня форма), так і взаємні права та обов’язки (внутрішня форма). Дисертантом сформульовано низку пропозицій щодо внесення ряду змін і доповнень до статей 32, 62, 66, 68, 69, 70, 75, 77, 92, 97, 107, 121, 128, 1281, 167, 171, 187, 1871, 193, 196, 201, 311 Кримінально-процесуального кодексу України; статей 384, 387 Кримінального кодексу України; статей 1853, 1854 Кодексу України про адміністративні правопорушення, а також до пунктів першого і другого Інструкції про порядок і розміри відшкодування витрат та виплати винагороди особам, що викликаються до органів дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури, суду або до органів, у провадженні яких перебувають справи про адміністративні правопорушення, та виплати державним науково-дослідним установам судової експертизи за виконання їх працівниками функцій експертів і спеціалістів. |