У дисертації, виконаній на основі аналізу чинного законодавства та практики його реалізації, здійснено теоретичне узагальнення і нове вирішення наукового завдання, що полягає у розв’язанні низки концептуальних питань стосовно теоретичного та законодавчого удосконалення процесуального порядку вирішення справ про суспільно небезпечні діяння осіб, які не досягли віку кримінальної відповідальності. Найсуттєвішими науковими і практичними результатами дослідження є: 1. Історичний аналіз становлення і розвитку правової регламентації кримінального судочинства у справах осіб, які вчинили суспільно небезпечне діяння у віці від 11 років до досягнення віку кримінальної відповідальності підтверджує необхідність встановлення особливого порядку провадження у таких справах. Рішення у правовій державі про застосування примусових заходів виховного характеру повинен приймати суд, а не адміністративний орган. 2. Запропоновано внесення змін до чинного законодавства, які забезпечать заповнення прогалин, усунення суперечностей у правовому регулюванні провадження у справах про суспільно небезпечні діяння осіб, які не досягли віку кримінальної відповідальності, приведення його відповідно до міжнародних стандартів. Зокрема, внесено пропозицію про порушення справи про суспільно небезпечне діяння особи, яка не досягла віку кримінальної відповідальності, щодо цієї особи, розширення процесуальних прав осіб, стосовно яких здійснюється провадження у справі. 3. У стадії досудового слідства обґрунтовано необхідність вдосконалення законодавчої регламентації порядку призначення і проведення експертизи у справах про суспільно небезпечні діяння осіб, які не досягли віку кримінальної відповідальності, та ознайомлення з її результатами; застосування заходу процесуального примусу у вигляді поміщення дитини до приймальника-розподільника тощо. Уточнено погляди науковців відносно конкретизації предмета доказування у справах про суспільно небезпечні діяння осіб, які не досягли віку кримінальної відповідальності. Запропоновано власну редакцію ст. 433 КПК України. Обов’язковим визнано встановлення всіх обставин, передбачених ст. 23, 64, крім встановлення винуватості та обставин, що обтяжують або пом’якшують покарання. Доведено необхідність складання слідчим висновку за результатами проведеного розслідування, визнання цієї процедури самостійною формою закінчення досудового слідства. 4. Прокуратура забезпечує нагляд за дотриманням законності отримання відомостей про вчинення суспільно небезпечного діяння особою, яка не досягла віку кримінальної відповідальності та застосуванням заходів примусового характеру, пов’язаних з обмеженням особистої свободи дитини. 5. Сформульовано авторський погляд щодо процесуальних функцій, які виконують окремі суб’єкти кримінального судочинства. У справах про суспільно небезпечні діяння осіб, які не досягли віку кримінальної відповідальності, де не може йти мова про існування функції обвинувачення, немає захисту від обвинувачення, йдеться про надання правової допомоги при вирішенні цих справ в судах та інших державних органах України. 6. Стосовно судового контролю у провадженні справи про суспільно небезпечне діяння особи, яка не досягла віку кримінальної відповідальності, визнано недопустимим надалі розглядати справу суддею, який приймав рішення про поміщення неповнолітнього до приймальника-розподільника. 7. Вдосконалено порядок судового розгляду справи про суспільно небезпечне діяння особи, яка не досягла віку кримінальної відповідальності, у випадку, коли буде встановлено, що особа перебувала під час вчинення суспільно небезпечного діяння в стані неосудності або в подальшому захворіла на психічну хворобу, яка позбавляє її можливості усвідомлювати свої дії або керувати ними. 8. У провадженні по перевірці постанов суду про застосування чи не застосування примусових заходів виховного характеру визнано необхідним забезпечення обов’язкової участі у судовому засіданні осіб, щодо яких прийнято рішення про застосування чи не застосування примусових заходів виховного характеру, їхніх законних представників та захисників у разі, коли порушено питання про погіршення становища неповнолітнього або про проведення судового слідства, а також коли особа, стосовно якої вирішується питання про застосування примусових заходів, утримується у приймальнику розподільнику для неповнолітніх. 9. При виконанні постанови суду про застосування чи не застосування примусових заходів виховного характеру запропоновано врегулювати окремі питання дострокового звільнення особи з навчально-виховної установи. | 