Анотація до роботи:

Красницька А.В. Процесуальні акти кримінального судочинства: юридична техніка, шляхи вдосконалення. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук за спеціальністю 12.00.09 – кримінальний процес та криміналістика; судова експертиза. – Київський національний університет внутрішніх справ, Київ, 2008.

У дисертації розглядається комплекс теоретичних і практичних проблем, пов’язаних зі складанням та використанням процесуальних актів кримінального судочинства; аналізуються процесуальні акти досудового розслідування, прокурорської діяльності та судового провадження; детально характеризуються правозастосовні помилки, допущені в актах і подаються методи усунення типових помилок.

На підставі узагальнення літературних джерел і вивчення слідчої та судової практики досліджуються проблеми визначення юридичної техніки процесуальних актів та правового визначення актів слідства й дізнання, прокурорської діяльності та судового провадження.

Розроблено рекомендації щодо вдосконалення мовної культури складання процесуальних актів кримінального судочинства. Обґрунтовано комплекс пропозицій і рекомендацій, спрямованих на вдосконалення слідчої та судової практики і чинного кримінально-процесуального законодавства, що регулює зміст, форму, структуру й порядок складання процесуальних актів.

У дисертації здійснено теоретичне узагальнення й нове вирішення наукового завдання щодо техніки підготовки, складання й оформлення процесуальних актів кримінального судочинства. Основними науковими і практичними результатами дослідження є такі висновки:

1. Міра правонаступності, що пов’язує минуле, сучасне та майбутнє процесуальних актів кримінального судочинства спостерігається саме в юридичній техніці. Процесуальні акти пройшли шлях від найпростіших форм складання й оформлення документів до системи однорідного документування процесуальних дій, від звичаїв і традицій до регулювання на законодавчій основі. Україна в пострадянські часи не скасувала попередні процесуальні акти, чим забезпечила історичну правонаступність і зберегла підґрунтя для подальшого розвитку юридичної техніки.

2. У зв’язку з відсутністю у чинному законодавстві визначення понять “документ” і “кримінально-процесуальний документ” пропонуємо закріпити їх у ст. 32 КПК України. Документ у кримінально-процесуальній діяльності – це письмовий акт, який встановлює, поновлює або зупиняє певні правові відносини і служить для фіксації, аналізу, систематизації, передачі та зберігання інформації. Кримінально-процесуальним документом слід вважати документ, у якому відповідно до кримінально-процесуального закону засобами письмової мови зафіксована інформація, що безпосередньо відображає хід і результати діяльності суб’єктів кримінального судочинства, який містить правові висновки стосовно питань, що виникли під час досудового розслідування і судового слідства, та має певне правове значення. Також доречно було б у ст. 32 КПК України дати визначення таких понять, як: обвинувальний висновок, подання, процесуальна дія, процесуальний акт, процесуальне рішення.

3. Систематизовано та запропоновано загальну і внутрішню класифікацію процесуальних актів кримінального судочинства та підкреслюється обґрунтованість такого багатоаспектного підходу до класифікаційних ознак.

4. Запропоновано авторське визначення юридичної техніки кримінально-процесуальних актів як системи вироблених теорією і практикою рекомендаційних засобів, прийомів, логічних, мовностилістичних і структурних правил-вимог щодо підготовки текстів процесуальних актів кримінального судочинства, які застосовуються для якісного написання й оформлення текстів актів і забезпечують їх досконалість. Доведено необхідність виокремлення таких видів юридичної техніки, як: правотворча, техніка систематизації права, інтерпретаційна, правозастосовна, яка у свою чергу, може поділятися на техніку судової, слідчої, прокурорської діяльності, техніку допиту, техніку судового мовлення тощо.

5. У зв’язку з відсутністю вказівки щодо строку складання протоколів слідчих дій пропонується доповнити ст. 85 КПК України та викласти у такій редакції: “Протокол слідчої дії повинен складатися під час проведення слідчої дії або відразу після її закінчення. У випадку неможливості сприйняття та фіксації у протоколі доказової інформації через несприятливі погодні умови, темний час доби, відсутність освітлення, забруднення певної місцевості шкідливими або отруйними речовинами, протокол має бути складено не пізніше 24 годин з моменту закінчення слідчої дії”.

6. На підставі аналізу процесуальних актів дисертант прийшов до висновку, що слова, словосполучення, вислови, речення допитаних осіб, які не мають великої важливості для кримінальної справи, слідчий та секретар судового засідання повинні редагувати, а не переносити в офіційний документ, передаючи неграмотне усне мовлення, незграбні слова, словосполучення, словоформи. Пропонується доповнити ч. 3 ст. 145, ч. 2 ст. 170 КПК України такими положеннями: “...по можливості дослівно, при цьому уникаючи використання нелітературної лексики, слів і висловів, які не мають великої важливості для кримінальної справи”, ч. 1 ст. 87 КПК України – “...докладний зміст записаних показань підсудного, потерпілого, свідків, уникаючи використання нелітературної лексики, слів і висловів, які не мають великої важливості для кримінальної справи”, ч. 2 ст. 173 КПК України – “Показання учасників очної ставки записуються у тій послідовності, як вони викладались на очній ставці, передаються від першої особи і по можливості дослівно, уникаючи при цьому нелітературної лексики, слів, словосполучень і речень, що не мають значення для справи”.

7. Доцільно доповнити ч. 2 ст. 188 КПК України таким положенням: “Якщо протокол написаний на декількох сторінках, особа, у якої проводився обшук або виїмка, запрошені особи, що були присутні, підписують кожну сторінку окремо”.

8. У зв’язку з наявністю невдалих термінів, терміносполук і формулювань, законодавцеві у чинному КПК України слід усунути: калькування з російської мови; синонімічні терміни в одному реченні/одній статті; неправильне вживання прийменників; неправильне вживання дієслова/дієслівних форм; канцелярську лексику; неіснуючі поняття; неуніфіковане використання термінів у статтях; застарілу лексику; ненормативні слова; порушення норм узгодження; тавтологічні конструкції; неточність; неуніфіковане написання.

9. Розв’язання проблем правильного оформлення процесуальних актів, раціональне використання правил-вимог юридичної техніки у правозастосовному процесі вимагає запровадження у вищих навчальних закладах юридичного профілю спеціальних навчальних дисциплін “Юридична техніка”, “Юридична лінгвістика”, “Мова й стиль процесуальних актів”, “Юридична термінологія”, а також винесення для самостійного вивчення у межах навчального спецкурсу “Складання процесуальних документів” тем, які стосуються техніки складання процесуальних актів.

Публікації автора:

1. Красницька А.В. Юридичні документи: техніка складання, оформлення та редагування: Посібник. – К.: Національна академія внутрішніх справ України, 2003. – 500 с.

2. Красницька А.В. Юридичні документи: техніка складання, оформлення та редагування: Посібник. – 2-е вид., доп. і переробл. – К.: Парламентське вид-во, 2006. – 528 с.

3. Красницька А.В. Використання запозиченої лексики в юридичних текстах // Науковий вісник НАВСУ. – № 1. – 1999. – С. 250-255.

4. Красницька А.В. Особливості активної та пасивної лексики як засобу юридичної техніки // Науковий вісник НАВСУ. – № 3. – 2001. – С. 301-307.

5. Красницька А.В. Кримінально-процесуальні акти: практика складання, вимоги закону, судова і слідча практика // Науковий вісник НАВСУ. – № 5. – 2001. – С. 248-256.

6. Красницька А.В. Поняття “документ”, “акт” у кримінальному судочинстві // Науковий вісник НАВСУ. – № 4. – 2002. – С. 152-161.

7. Красницька А.В. Застосування юридичної техніки в процесі складання й оформлення процесуальних актів кримінального судочинства // Вісник Одеського інституту внутрішніх справ. – № 4. – 2002. – С. 143-149.

8. Красницька А.В. Юридична техніка процесуальних актів кримінального судочинства //Науковий вісник НАВСУ. – № 2. – 2003. – С. 120-128.

9. Красницька А.В. Класифікація процесуальних актів кримінального судочинства //Науковий вісник НАВСУ. – № 3. – 2003. – С. 164-175.

10. Красницька А.В. Юридичний термін як елемент техніки правозастосування // Формування культури професійної мови фахівця: теорія і практика. Матеріали міжвузівської науково-методичної конференції. – Донецьк, 2003. – С. 58-62.

11. Красницька А.В. Історія розвитку юридичної техніки // Право і лінгвістика. Матеріали ІІ Міжнародної науково-практичної конференції у 2 частинах. – Частина 2. – Сімферополь-Ялта, 2004. – С. 46-54.

12. Красницька А.В. Мова і стиль процесуальних актів досудового розслідування // Актуальні проблеми кримінального судочинства України. Матеріали всеукраїнської науково-практичної конференції. – Донецьк, 2004. – С. 155-165.

13. Красницька А.В. Удосконалення мови процесуальних актів кримінального судочинства // Українська мова в юриспруденції: стан проблеми, перспективи. Збірник матеріалів науково-практичної конференції. – К., 2006. – С. 79-82.

14. Красницька А.В. Типові помилки при використанні мовних засобів в обвинувальному висновку // Українська мова в юриспруденції: стан проблеми, перспективи. Тези доповідей ІІ Міжвузівської науково-практичної конференції з проблем розвитку та функціонування державної мови, присвяченої Дню української писемності та мови. – К., 2006. – С. 84-87.