У дисертації наведене теоретичне узагальнення і нове вирішення наукового завдання визначення сутності і змісту процесуальних актів-документів у адміністративному судочинстві, у результаті чого отримані такі найважливіші результати: 1. Процесуальні акти-документи у адміністративному судочинстві – це система офіційних актів, які закріплюють процесуальні дії суду та інших учасників судового адміністративного процесу на кожній його стадії (етапі), приймаються з дотриманням необхідної процесуальної форми та змісту з метою захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб, інших суб’єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій. Особливостями, які відрізняють ці акти від інших актів-документів, прийнятих у процесі здійснення провадження у цивільних, господарських чи кримінальних справах, визначено: прийняття уповноваженим органом держави – адміністративним судом; обов’язковий характер для суб’єктів – учасників правовідносин; індивідуальний характер та формальна визначеність; відсутність поширення дії на відносини, які виникають після прийняття; можуть бути оскаржені у передбаченому КАС України порядку. 2. Вимоги до процесуальних актів-документів у адміністративному судочинстві поділено на дві групи: загальні та особливі. Загальними названі вимоги, які притаманні усім актам-документам, незалежно від того, мають вони юридичне значення чи ні. Особливими визначені ті, які характерні для актів, що мають юридичне значення. До загальних вимог віднесено: а) відображення у документі явищ об’єктивної дійсності та розумової діяльності людини через інформацію; б) відображення зазначеної інформації шляхом фіксування адекватними способами та засобами (письмово або графічно, за допомогою технічних засобів аудіо-, відеофіксування, шляхом використання комп’ютерної техніки тощо); в) фіксування здійснюється на носієві, відповідному тому способу фіксування, який використовується – на папері, фотоплівці, електронному носієві тощо. Особливі вимоги доповнюють загальні і ними є: а) форма акта визначена КАС України; б) зміст акта відповідний певній процесуальній дії; в) наявні відомості щодо органу чи особи, яка уповноважена щодо прийняття такого акта, реквізитів акта тощо; г) прийняття (оформлення) акта уповноваженою особою. 3. Адміністративний позов – вимога заінтересованої особи, звернена до адміністративного суду, про здійснення правосуддя у адміністративній справі на захист своїх прав, свобод та інтересів, порушених у публічно-правових відносинах або вимогу суб’єкта владних повноважень про усунення перешкод реалізації компетенції на захист об’єктивного права. Кожен вид процесуальних актів-документів, які приймаються (оформлюються) під час здійснення провадження у суді першої інстанції, має свої особливості, обумовлені їх місцем і роллю у провадженні. Ознаками судового рішення визначені: а) його прийняттям завершується процесуальна діяльність суду щодо вирішення справи по суті; б) являє собою акт правосуддя, спрямований на захист порушеного чи оспорюваного суб’єктивного права чи охоронюваного законом інтересу сторін спірного правовідношення; в) має встановлені законодавством форму і зміст, що взаємозв’язані і взаємообумовлені. Адміністративний суд першої інстанції приймає рішення у двох формах – постанова і ухвала. Постанова характеризується тим, що: а) є формою рішення адміністративного суду; б) ця форма тільки письмова; в) ухвалюється іменем України; г) нею вирішується вимоги адміністративного позову по суті. Основними ознаками ухвали адміністративного суду першої інстанції є таке: а) це форма рішення суду; б) ця форма може бути двох видів – письмова або усна; в) виноситься стосовно процедурних питань розгляду адміністративної справи. Складний зміст судового рішення, яке містить чотири частини – вступну, описову, мотивувальну та резолютивну – обумовлює системність рішення: як обґрунтованого акта правосуддя та процесуального акта-документа, яким закріплюється результат процесуального порядку розгляду адміністративної справи. 4. Удосконалення правового регулювання форми та змісту процесуальних актів-документів у адміністративному судочинстві доцільно здійснити за такими напрямками: – встановлення правил складання документів шляхом закріплення прийомів і способів юридичної техніки. Вони можуть бути зведені у три групи: 1) правила викладення правових норм в акті; 2) правила викладення змісту і структури акта; 3) правила зовнішнього оформлення акта; – закріплення форми кожного акта-документа відповідних вимог до них, способу викладення – письмового чи усного, порядку фіксації інформації у кожному акті із використанням прийомів і засобів юридичної техніки; – закріплення необхідності зазначення форми судового засідання у вступній частині судового рішення – відкритого чи закритого; – встановлення вимог повноти, визначеності, ясності і точності судового рішення; – удосконалення процесуального статусу органів та осіб, яким законом надано права захищати права, свободи та інтереси інших осіб у апеляційному провадженні, що стосується і повноважень з оформлення ними відповідних процесуальних актів-документів; – уніфікація процедур фіксування судового адміністративного процесу шляхом формування єдиної для усіх адміністративних судів комп’ютерної програми ведення журналу судового засідання. Її можна було би назвати «Журнал». Розроблено й обґрунтовано конкретні пропозиції щодо внесення змін до Кодексу адміністративного судочинства України, Закону України «Про виконавче провадження», Інструкції про порядок фіксування судового процесу технічними засобами, затвердженої наказом Державної судової адміністрації України від 21.07.2005 р. № 84. |
