Відповідно до визначеного предмету і завдань, у дисертації сформульовано висновки, обґрунтовано і висвітлено основні положення і рекомендації щодо вдосконалення практики забезпечення застосування конфіскації майна при провадженні у кримінальних справах, зокрема: У сучасному законодавстві України існує два види конфіскації:
- конфіскація майна, що визначена як один із видів додаткового покарання і передбачена чинним КК України та застосовується як санкція за вчинення тяжких та особливо тяжких корисливих злочинів відповідно до положень ч. 2 ст. 59 цього Кодексу з метою індивідуалізації покарання та призначення особі такого покарання, яке необхідне і достатнє для її виправлення та запобігання новим злочинам; - конфіскація засобів, знарядь вчинення злочину, грошей, цінностей та інших речей, здобутих злочинним шляхом, що є кримінально-процесуальним засобом, передбаченим ст. 81 КПК України, як один із правових наслідків вчинення злочину. 2. Поняття „забезпечення”, що зустрічаються в юридичній літературі, не розкривають сутності забезпечення конфіскації майна у кримінальному процесі, тому запропоновано авторське визначення цього поняття. А саме забезпечення конфіскації майна на стадіях кримінального процесу розуміється як система дій та практичного застосування органами дізнання, досудового слідства і судом передбачених нормативно правовими актами заходів і засобів з метою виявлення, арешту, опису, збереження та охорони майна, що підлягає конфіскації, а також подальшого використання результатів цих заходів у доказуванні причетності обвинуваченого до певної злочинної діяльності та зв’язку підданого арешту майна з цією діяльністю. 3. Аналітичний огляд історичних джерел свідчить про те, що конфіскацію як один із видів покарання, на різних етапах розвитку суспільства держави застосовували у різних її видах, що за сучасними ознаками відповідають загальній та спеціальній конфіскації. Ураховуючи історичні періоди розвитку нормативно-правового регулювання застосування конфіскації майна, конфіскації засобів і знарядь вчинення злочинів, а також майна, нажитого злочинним шляхом, запропоновано визначити шість етапів розвитку забезпечення конфіскації. 4. Способи забезпечення конфіскації майна здійснюються шляхом: - особистого огляду затриманої особи, що підозрюється у вчиненні злочину, вилучення та пред’явлення предметів для впізнання, проведення обшуку, виїмки; - опису виявленого майна з залученням понятих, а за потреби, спеціаліста для встановлення вартості описаного майна; - арешту виявленого майна; - заборони здійснення будь-яких цивільно-правових угод щодо майна, яке підлягатиме конфіскації; - збереження конфіскованого майна через передачу його на зберігання представникам підприємств, установ, організацій або членам родини обвинуваченого чи іншим особам, а якщо цього вимагають властивості майна, вживаються спеціальні заходи для його збереження; - охорони майна, через передачу його спеціальним органам охорони, а за потреби, вилучення його і передачу під їх охорону. 5. Обґрунтовано висновок щодо необхідності вилучення із статей КК України такого виду конфіскації, як спеціальна (конфіскація засобів, знарядь вчинення злочину, речей, здобутих злочинним шляхом) та вдосконалення її застосування у чинному КПК України, внісши зміни до ст. 78 та ст. 81 КПК. 6. Запропоновано ввести до КПК України ще один вид конфіскації – конфіскацію доходів чи прибутків, отриманих від майна, нажитого злочинним шляхом, внісши зміни до ст. 78 КПК України виклавши її в наступній редакції: „Речовими доказами є предмети, які були знаряддям вчинення злочину, зберегли на собі сліди злочину або були об’єктом злочинних дій, гроші, цінності та інші речі, нажиті злочинним шляхом, а також будь-який доход чи прибуток, отриманий від цих речей, і всі інші предмети, які можуть бути засобами для розкриття злочину і виявлення винних або для спростування обвинувачення чи пом’якшення відповідальності” та ч. 4 ст. 81 КПК України і викласти її в такій редакції: „гроші, цінності та інші речі, нажиті злочинним шляхом, а також будь-який доход чи прибуток, отриманий від цих речей, передаються в доход держави”. 7. Обґрунтовано думку щодо необхідності внесення змін до обов’язку забезпечення виконання вироку в частині конфіскації майна обвинуваченого чи підсудного, який зазначено у ст. 125 КПК України. Зокрема, пропонуємо ч. 2 ст 125 КПК України викласти в такій редакції: „У справах про злочини, за які кримінальним законом або обставинами справи передбачена конфіскація майна, слідчий зобов’язаний протягом п’яти днів після порушення кримінальної справи вжити необхідних заходів до забезпечення виконання вироку в частині можливої конфіскації майна, склавши про це постанову”. 8. Запропоновано доповнити ч. 1 ст. 126 КПК України і викласти її в такій редакції: „Забезпечення цивільного позову і можливої конфіскації майна провадиться шляхом проведення обшуку, виїмки, накладення арешту на вклади, цінності та інше майно обвинуваченого чи підозрюваного або осіб, які несуть за законом матеріальну відповідальність за його дії, де б ці вклади, цінності та інше майно не знаходилось, а також шляхом заборони здійснення будь-яких цивільно-правових угод щодо майна, яке підлягає конфіскації, вилучення майна на яке накладено арешт, а, якщо цього вимагають властивості майна, вживання спеціальних заходів для його збереження. Накладення арешту на вклади зазначених осіб проводиться виключно за рішенням суду. Майно, на яке накладено арешт, описується і може бути передане на зберігання представникам підприємств, установ, організацій або членам родини обвинуваченого чи іншим особам, а також передане під охорону спеціальних органів охорони, а за потреби, вилучене і передане під їх охорону. ” 9. Обґрунтовано думку про необхідність внесення змін до ст. 177 КПК України щодо підстав для проведення обшуку з метою забезпечення виконання вироку в частині конфіскації майна обвинуваченого чи підсудного. Пропонуємо ч. 1 ст. 177 КПК викласти в такій редакції „Обшук проводиться в тих випадках, коли є достатні підстави вважати, що знаряддя злочину, речі й цінності, здобуті злочинним шляхом, а також інші предмети і документи, що мають значення для встановлення істини в справі чи забезпечення цивільного позову або можливої конфіскації майна, знаходяться у певному приміщенні, місці чи в якої-небудь особи ”. 10. Доведено необхідність внесення доповнень до ст. 179 КПК України „Обов’язковість видачі предметів і документів”. Пропонуємо доповнити її частиною третьою такого змісту: „Якщо особа, яка володіє речовими доказами, що зазначені в ч. 1 цієї статті, відмовилася добровільно видати їх слідчому, суд вправі накласти на таку особу грошове стягнення до половини мінімального розміру заробітної плати. Питання про грошове стягнення вирішується судом у судовому засіданні при розгляді справи”. |
