У дисертації наведено теоретичне узагальнення і нове розв’язання наукової проблеми, пов’язаної з удосконаленням регламентації кримінально-процесуального становища неповнолітніх, які скоїли злочин або суспільно небезпечне діяння. Виходячи з цілей і завдань дослідження та одержаних результатів, автор дійшов таких висновків: кримінально-процесуальний статус особи визначає її як суб’єкта кримінального процесу. Отже відсутність у неї чи неналежна регламентація її процесуального статусу особи призводить до обмеження прав і законних інтересів; до напрямків удосконалення кримінально-процесуального статусу особи віднесено: імплементацію міжнародно-правових норм стосовно становища особи; розробку теоретичних положень щодо процесуальних обов’язків; активізацію діяльності суб’єктів завдяки розширенню їх правових можливостей; неповнолітні, які залучені до провадження по кримінальній справі, у зв’язку із вчиненням злочину або суспільно небезпечного діяння, не мають відповідного процесуального статусу в кримінальному процесі України, адже у ньому не закріплено особливостей, які б відрізняли їх статус від статусу цих же учасників процесу, але повнолітніх, що суттєво впливає на ступень захисту прав та законних інтересів неповнолітніх; у новому КПК України треба закріпити положення, які б передбачали специфіку процесуального становища неповнолітніх відповідно до їх вікових, розумових, психологічних особливостей і включати до їх процесуального статусу не тільки загальні процесуальні права, обов’язки, а й спеціальні, зорієнтовані щодо неповнолітнього; введення провадження щодо осіб, які скоїли суспільно небезпечні діяння до досягнення віку кримінальної відповідальності, спричинило до залучення їх до кримінально-процесуальної діяльності, як нових суб’єктів кримінального процесу. Але законодавець не визначив належний статус цих осіб. У роботі вказується на необхідність вдосконалення провадження в справах суспільно небезпечні діяння таких осіб та наділення їх відповідними правами і обов’язками; процесуальний порядок визнання особи підозрюваним щодо неповнолітніх повинен містити додаткові гарантії захисту їх прав, зокрема: строк застосування затримання, тримання під вартою повинен бути якомога коротший; необхідно передбачити судовий порядок вирішення питання про застосування затримання; з метою вдосконалення процесуального статусу особи, яка вчинила злочин, запропоновано: посилити дію принципу змагальності на досудовому слідстві; увести в дію норми тих міжнародно-правових актів, що визначають становище особи під час здійснення правосуддя в повному обсягу; розширити права, якими вони вже наділені; є необхідність більш чіткого визначення у КПК України процесуального становища законного представника неповнолітнього підозрюваного, обвинуваченого, підсудного, оскільки він виконує юридично значущі дії на захист прав та інтересів неповнолітнього. Доцільно розширити перелік законних представників неповнолітніх; підвищенню рівня захисту прав неповнолітніх сприятиме наділення цих осіб правами підсудного вже на стадії попереднього розгляду справи суддею з обов’язковою участь їх у попередньому судовому засіданні. Вказано, що закриття справи на підставі ст. 9 КПК України в першій судовій стадії не допускається, з огляду на неможливість повноцінного її розгляду; у новому Кримінально-процесуального кодексу України необхідно визначити обсяг дієздатності суб’єктів кримінально-процесуальних правовідносин, особливо неповнолітніх; необхідна подальша розробка процесуального законодавства з метою заснування в Україні системи ювенальної юстиції; напрямком зменшення кількості неповнолітніх, що притягуються до кримінальної відповідальності, є запровадження системи альтернативних засобів реагування на злочини цих осіб щодо звичайного кримінального переслідування; на підставі отриманих у дослідженні результатів підготовлено пропозиції щодо внесення змін та доповнень до чинного та проекту нового КПК України, спрямованих на вдосконалення процесуального статусу неповнолітніх. |