Анотація до роботи:

Дудник Н.З. Просвітницька діяльність та педагогічна спадщина Антона Лотоцького (1881 – 1949 рр.). – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата педагогічних наук за спеціальністю 13.00.01 – загальна педагогіка та історія педагогіки. Дрогобицький державний педагогічний університет імені Івана Франка, Дрогобич, 2008.

У дисертації цілісно проаналізовано просвітницьку та педагогічну діяльність А.Лотоцького у контексті суспільно-політичного розвитку Галичини; з’ясовано соціокультурні передумови формування світогляду педагога; висвітлено виховний потенціал його творчої спадщини; доповнено відомості про пріоритетні напрями просвітницької діяльності педагога; обґрунтовано можливості творчого використання педагогічної спадщини А.Лотоцького для становлення й розвитку сучасної української освіти.

Матеріали, основні положення дисертації та висновки можуть бути використані під час читання курсу з історії педагогіки у вищих педагогічних навчальних закладах, при підготовці навчально-методичної літератури.

Усебічне вивчення життєпису, практичної діяльності і творчого доробку педагога дає можливість зробити конкретні висновки та узагальнення, що підсумовують результати вищевикладеного та окреслити перспективи подальшого дослідженя означеної проблеми.

1. Історіографічний огляд проблеми засвідчує, що до цього часу немає цілісного і всебічного аналізу просвітницької діяльності і педагогічної спадщини А.Лотоцького, не досліджено його внесок у розвиток української педагогічної науки. На основі опрацювання широкої джерельної бази та використання теоретико-методологічних підходів (біографічний, феноменологічний, герменевтичний, синергетичний, парадигмальний) до вивчення персоналій як одного з найважливіших напрямів історико-педагогічного дослідження доведено, що зміст просвітницької і педагогічної діяльності Антона Лотоцького є цінним джерелом для сучасної педагогічної науки. Є всі підстави вважати актуальною історико-педагогічною проблемою розгляд просвітницької роботи і педагогічної спадщини А.Лотоцького.

Формування світогляду А.Лотоцького та становлення його як педагога і громадсько-просвітницького діяча проходило під впливом суспільно-політичних, культурно-освітніх і соціально-економічних чинників, які сприяли утвердженню в його свідомості чіткого розуміння необхідності систематичної, послідовної, повсякденної боротьби за утвердження національної ідеї, усвідомлення того, що в цьому процесі українська школа виступає одним з найважливіших засобів виховання людини-патріота.

2. Багатогранна діяльність А.Лотоцького, головним пріоритетом якої була ідея побудови Української держави, розгорталася в такому освітньому спектрі: педагогічна праця у Рогатинській і Снятинській гімназіях; науково-методична (автор статей і творів із проблем виховання та навчання, підручників, автор і редактор рубрик в українських часописах з методики викладання рідної та іноземної мов, історії, краєзнавства), громадсько-просвітницька (організатор товариства “Молода Січ”, старшина легіону Українських січових стрільців, ініціатор і секретар “Пресової Кватири”, член товариства “Просвіта”, Українського педагогічного товариства “Рідна школа”), журналістська (редактор і видавець, співробітник українських педагогічних видань), літературно-публіцистична (автор циклу художніх творів для дітей, редакційних статей).

Періодизація життєтворчості А.Лотоцького дала змогу ґрунтовніше розкрити його педагогічні ідеї, науково-методичну, культурно-просвітницьку, журналістську, літературно-публіцистичну діяльність, які об’єднує спільна ознака – самовіддане служіння українському народові шляхом організації безперервної освіти і виховання. У його діяльності яскраво відображена ідея соборності. Це проявилося у змісті його підручників з історії, української мови, в численних творах і публікаціях, у співпраці з педагогами та громадськими діячами Галичини і Наддніпрянської України.

3. На основі вивчення та аналізу творчого доробку А.Лотоцького обґрунтовано значний внесок педагога у формування змісту української освіти і виховання, відстоювання необхідності навчання дітей рідною мовою, у розвиток методичних аспектів виховання, удосконаленя методики вивчення рідної та іноземної мов. Встановлено, що в педагогічній діяльності А.Лотоцький керувався принципами гуманізму, народності, демократизму, наочності, природовідповідності, соціокультурної детермінованості, ідеї широкого значення мови як педагогічного інструментарію пізнання (освітній фактор), як засобу спілкування (соціальний фактор), як засобу особистісного розуміння довкілля (філософський фактор). Перевагу педагог надавав виховуючому навчанню. В основну організації виховного процесу А.Лотоцький ставив розвиток самостійності та активності учнів, залучення їх до різноманітних видів діяльності.

Принцип народності педагог реалізував через навчання рідною мовою, вивчення історії України, літератури, традицій і звичаїв народу. Виходячи з положення, що національне виховання є засобом формування в учнів міжнаціональної рівності, взаємної поваги, толерантності, А.Лотоцький головну роль у навчально-виховному процесі відводив рідній мові. Важливого значення надавав створенню національних за змістом підручників з рідної мови та історії, які включали літературні твори українських письменників з різних регіонів України, цілісно подавали історію України, тим самим утверджуючи в свідомості учнів національну ідею та ідею соборності.

Педагогічною пам’яткою першої половини ХХ ст. є підручники з рідної мови “Коротка граматика української літературної мови” (1936), “Мала граматика української літературної мови” (1938), написані А.Лотоцьким у співавторстві з М.Угрином-Безгрішним.

4. Виховний потенціал творів, характер порушених у них проблем визначається українознавчим спрямуванням змісту, превалюванням у ньому рідної мови, історії України, краєзнавства, пристосованістю до народного світогляду, надбань національної культури. Найважливішими цінностями виховання особистості у педагогічній спадщині А.Лотоцького є загальнолюдські, національні, громадянські та цінності виховання характеру.

5. Аналіз змісту громадсько-просвітницької діяльності і педагогічної спадщини А.Лотоцького дає підстави стверджувати, що він належить до когорти визначних українських педагогів, сподвижників національної педагогічної думки міжвоєнного періоду. Водночас вивчення творчого доробку педагога довело співзвучність його ідей із сьогоднішніми концептуальними засадами національного виховання підростаючого покоління, що відповідає потребам сучасного державного будівництва в Україні. У навчально-виховному процесі дошкільних закладів і загальноосвітньої школи І – ІІ ступенів можна творчо використати ідеї і практичний доробок А.Лотоцького. Передусім це стосується його наукових положень щодо підвищення ролі національного виховання у педагогічному процесі, формування активної громадянської позиції особистості, навчання рідною мовою, використання народного педагогічного досвіду, української культури, дидактично-виховного потенціалу художніх творів, підручника “Історія України для дітей” (5 – 6 кл.) у дошкільних установах і загальноосвітніх школах.

Аналіз життєвого і творчого шляху А.Лотоцького збагачує й модифікує уявлення про історико-педагогічний процес, сприяє його осмисленню і розумінню, окреслює нові грані та духовні цінності освітнього процесу як важливі складові наукового дискурсу.

Проведене дослідження не вичерпує всіх аспектів окресленої проблеми. Перспективними напрямами подальших наукових розвідок вважаємо докладне вивчення його художніх творів, внеску А.Лотоцького у розвиток методики викладання рідної мови, у підручникознавство, видавничу діяльність тощо. Результати дослідження є підставою для включення імені А.Лотоцького до хрестоматій, педагогічних енциклопедій та підручників з історії педагогіки.

Основні положення дослідження викладено

в таких публікаціях:

1. Дудник Н.З. Зміст виховання школярів у творах А.Лотоцького: Посібник для вчителів. – Дрогобич: Ред.-вид. відділ Дрогобицького державного педагогічного університету імені Івана Франка, 2008. – 140 с.

2. Дудник Н.З. Ідея національного виховання в педагогічному та просвітницькому доробку Антона Лотоцького // Молодь і ринок. – 2005. – № 4 (14). – С. 95 – 98.

3. Дудник Н.З. А.Лотоцький про зміст виховання української дитини (за матеріалами часопису “Світ дитини”) // Науковий вісник Чернівецького університету. Педагогіка та психологія: Зб. наук. праць. – Чернівці: Рута, 2007. – Вип. 345. – С. 55 – 61.

4. Дудник Н.З. Драматичні твори А.Лотоцького як засіб патріотичного виховання учнів // Наукові записки Тернопільського національного педагогічного університету: Серія: Педагогіка. – Тернопіль, 2007. – № 9. – С. 75 – 78.

5. Дудник Н.З. Освітньо-виховна діяльність А.Лотоцького як відповідального редактора Львівського часопису “Правда” // Вісник Київського міжнародного університету: Серія: Педагогічні науки: Зб. наук. праць. – К.: КиМУ, 2007. – Вип. 10. – С. 49 – 58.

6. Дудник Н.З. Прогресивна українознавча діяльність Рогатинської гімназії на початку ХХ століття // Молодь і ринок. – 2007. – № 3 – 4 (26 – 27). – С. 148 – 157.

7. Дудник Н.З. Антін Лотоцький про роль і значення рідної мови у вихованні учнів // Вісник Київського міжнародного університету: Серія: Педагогічні науки: Зб. наук. праць. – К.: КиМУ, 2008. – Вип. 11. – С. 90 – 98.

8. Яжик (Дудник) Н.P. Національне виховання в товаристві “Молода Січ” // Школа за мир, взаєморозуміння і соціальний розвиток. – Ч. ІІ. – Рівне: РЕГІ, 1996. – С. 63 – 65.

9. Дудник Н.З. Значення підручника “Історія України для дітей” А.Лотоцького для сучасної школи // Освіта як фактор забезпечення стабільності сучасного суспільства: Матеріали міжнар. наук.-практ. конф. – Тернопіль: Б.в., 2004. – С. 77 – 78.

10. Дудник Н.З. Українознавство та його роль у формуванні національної ідентичності // Europejska wspуlna przestrzeс edukacyjna a przeobraїenia owiatowe w Polsce i na Ukrainie (1989 – 2006): Nadzieje i zagroїenie/Pod red. M.Chepil i R.Kuchy. – Drohobycz – Lublin: Oddziaі Red.-wyd.Paсstwowego Uniwersytetu Pedagogicznego im.Iwana Franki w Drohobyczu, 2007. – S. 348 – 359.