1. Територіальний розподіл локальних популяцій крячків в екосистемах басейну верхньої течії р. Дністер підпорядкований особливостям ландшафтного різноманіття, а просторово-часова і функціональна структури колоній відображають історію розвитку і змін екосистем та динаміку антропогенних чинників. 2. Передумовами змін поширення і чисельності білощокого крячка на заході України є: антропогенна деструкція водно-болотяних угідь у історичних місцях гніздування; здатність до гніздування на водоймах антропогенного походження; зсув трофічної бази від ентомофагії до іхтіофагії. 3. Передумовами змін поширення і чисельності чорного крячка на заході України є: деградація водно-болотяних угідь, яка призвела до нестачі природних біотопів гніздування; підрив кормової бази, внаслідок скорочення чисельності гідробіонтів у результаті меліорації. 4. Основними гніздовими біотопами крячків у басейні верхнього Дністра є риборозплідні стави, острови рік, стариці. Риборозплідні стави наближені біотопно до природних внутрішніх водойм, а острови і береги рік – до морських островів і узбереж. Вибір риборозплідних ставів болотяними крячками визначається вкриттям водної поверхні гелофітами (від 20 % до 50 %); справжніми крячками – наявністю острівців або сплавин. 5. Чисельність білощокого крячка у басейні верхнього Дністра становить 400-700 гніздових пар, чорного – від 500-600 (1986 р.) до 0 пар (2001 р.), річкового – 70-300, малого – не перевищує 50 пар. Основними факторами впливу на чисельність і розміщення крячків є екзогенні (рослинність, погодні умови, антропогенне навантаження) та ендогенні (міжвидова та внутрішньовидова конкуренції). Для болотяних крячків найбільше значення мають несприятливі погодні умови та ведення рибного господарства, для справжніх крячків – зміни біотопів спричинені гідрологічним режимом ріки. 6. Найскладніша стаціальна структура характерна для колоній річкового крячка. Послаблення територіальної конкуренції у змішаних колоніях відбувається завдяки поділу гніздових стацій. Через нестачу гніздових біотопів, справжні крячки у басейні верхнього Дністра не утворюють складних просторових структур всередині колоній, а індекс щільності їх гніздування (від 0,03 до 0,3) відхиляється від видової норми (0,06). Утворення просторових структур характерне для колоній болотяних крячків. 7. Провідними показниками часової структури локальних популяцій крячків є фенологія гніздового періоду, а поселень та колоній – синхронізація розмноження. Для малого крячка середні дати появи кладок у змішаних колоніях припадають у часі на пік інтенсивності яйцекладення річкового крячка. Найвищі показники синхронізації розмноження у крячків відмічені для повторного гніздування. 8. Розмір кладки та морфологічні ознаки яєць крячків доцільно використовувати як додаткові методи досліджень для характеристики просторово-часової структури їх поселень. На мінливість розміру кладки та ооморфологічних ознак впливають екзопопуляційні та ендопопуляційні фактори – погодні умови, доступність кормових об’єктів, внутрішньокладкова мінливість, просторова структура колоній, біотопний розподіл локальних популяцій, сезонна мінливість. 9. На підставі топічних і фабричних зв’язків крячки входять до складу індивідуальних консорцій ряду рослин, як факультативні консорти І-го концентру. Їх консортивні зв’язки не є видоспецифічними і визначаються домінуючими видами у водно-болотяних фітоценозах та вимогами до фізичних властивостей рослинних фракцій, що використовуються для будівництва гнізд. Для болотяних крячків у басейні верхнього Дністра характерні прямі та опосередковані топічні і прямі фабричні зв’язки з водними криптофітами, наслідком цих зв’язків є синхронізація репродуктивного періоду птахів з вегетативним розвитком рослин. У справжніх крячків топічні зв’язки присутні тільки у річкового: прямі на суходолі зі злаками, на внутрішніх водоймах опосередковані з гелофітами. Фабричні зв’язки виявляються з представниками широколистяних видів дерев і кущів та злакових на островах, з гелофітами на внутрішніх водоймах. 10. У басейні верхнього Дністра не існує чіткого розділення гніздових і кормових біотопів. У стосунку до кормових біотопів ми виділяємо 2 групи: птахи що харчуються і у водних і у наземних екосистемах (білощокий та чорний крячки) і лише у водних (річковий і малий крячки). 11. Крячки відіграють значну роль у формуванні водно-болотяних орнітокомплексів басейну верхнього Дністра. Частка участі представників цієї підродини у населенні коливається від 8,4 % у водно-болотяних орнітокомплексах водойм антропогенного походження, до 92 % – у орнітокомплексах островів Дністра. 12. Антропогенний вплив на поселення крячків у басейні верхнього Дністра є неоднозначним. Гідробудівництво та створення риборозплідних господарств збільшило різноманіття водних біотопів регіону і створило нові місця для гніздування. Деградація водно-болотяних угідь внаслідок меліорації та забруднення водозбору речовинами неприродного походження підривають кормову базу крячків, а в окремих випадках діють як прямий елімінуючий фактор. 13. На підставі значної ролі поселень крячків у водно-болотяних орнітокомплексах басейну верхнього Дністра та положень Рамсарської конвенції, вважаємо необхідним надавати статус природоохоронних територій (заказників місцевого значення та ІВА територій) місцям їх гніздування. |