1. Під час проведеного дослідження було встановлено, що дискурс Інтернет-інформаційних повідомлень ділової тематики (ІІПвДТ) є складним утворенням, що сформувалося на базі трьох видів дискурсу: дискурсу Інтернету, дискурсу медіа і ділового дискурсу. 2. Аналіз особливостей дискурсу ІІПвДТ дозволив дійти висновку про наслідування ним характерних рис прототипних видів дискурсу. Так, подібність досліджуваного типу дискурсу до дискурсу Інтернету підтверджується наявністю спільних характеристик інформаційно-комунікативного процесу (масовість, віртуальність, інтерактивність, оперативність, універсальність, періодичність, глобальність, дистантність та егалітарність комунікантів, технічна опосередкованість, широке використання гіпертекстових та мультимедійних технологій, можливість архівування інформації). Близькість дискурсу ІІПвДТ до дискурсу медіа визначається в таких аспектах, як багатожанровість Інтернет-повідомлень, організація інформаційно-комунікативного процесу (регулярність виходу програм, масовість аудиторії, актуальність, насиченість подіями та яскравість відеоряду, творчий підхід до представлення інформації, неформальний, інтимізований характер спілкування, висока експресивність мовлення ведучого та, як наслідок, широке використання мовленнєвих стратегій розмовного стилю в аспекті граматичного і лексико-стилістичного оформлення). Наслідування характеристик ділового дискурсу простежується у спільності тематики (загальноекономічна та біржова), широкому використанні компенсаційних, організаційних і риторичних комунікативних стратегій ділового мовлення, подібності у характері взаємодії базової пари комуні кантів, а також у наявності спільних лінгвістичних особливостей в аспектах лексичного складу, синтаксису і стилістичного оформлення. 3. За результатами дослідження встановлено, що самобутність та оригінальність дискурсу ІІПвДТ підтверджується його унікальністю у таких аспектах: одночасна професійна й особистісна орієнтованість; інтегральний характер арсеналу комунікативних стратегій; специфічність статусно-рольових характеристик комунікантів; особиста зацікавленість комунікантів в успішності інформаційно-комунікативного процесу; контроль за якістю інформації, за її релевантністю; створення оптимальних умов для успішності процесу отримання й обробки інформації реципієнтом; особливість лінгвістичного оформлення, що визначається поєднанням мовленнєвих стратегій офіційно-ділового й розмовного стилів. 4. З урахуванням розбіжностей у Інтернет-повідомленнях було здійснено їх диференціацію за формою представлення матеріалу (гіпертекстові та мультимедійні), за особливостями формування і змістовно-структурними характеристиками (професійні й аматорські), за цільовою установкою (інформаційно-подійні ІІПвДТ, інформаційно-аналітичні ІІПвДТ та Інтернет-повідомлення рекламного характеру). Професійні ІІПвДТ інформаційного характеру були піддані класифікаційному аналізу з урахуванням основних положень існуючої класифікації телевізійних жанрів і жанрів періодичної преси (інформаційно-подійні ІІПвДТ: інформаційний випуск новин, репортаж; інформаційно-аналітичні ІІПвДТ: аналітичний огляд, інтерв’ю та бесіда). 5. За результатами експертного та експериментального аналізу текстів англо- й україномовних Інтернет-повідомлень було виявлено такі закономірності лінгвістичного оформлення дискурсу ІІПвДТ, що віддзеркалюють його специфіку: на лексичному рівні: високий вміст термінологічної лексики, широке використання загальноекономічної та біржової лексики, наявність слів широкої семантики, поширеність лексичних одиниць, що передають модальні та емоційні значення; уживання лексичних інтенсифікаторів; на граматичному рівні: висока частотність уживання особового, темпорального й просторового дейксису, поширеність вищого та найвищого ступенів порівняння прикметників, дієслівних форм, що позначають дію як незавершений процес, кількісне переважання неособових форм дієслова над особовими, форм пасивного стану над формами активного стану; дієслівних форм теперішнього і майбутнього часу над формами минулого часу – результатом чого є створення ефекту залученості адресата до комунікативного процесу; широке використання клішованих синтаксичних конструкцій; уживання складних речень зі зв'язками сурядності й підрядності; високий ступінь наявності конструкцій вторинної предикації з дієприкметником; на стилістичному рівні: поєднання стратегій розмовного та офіційно-ділового стилю в аспекті поширеності стилістичних засобів та стереотипних конструкцій та зворотів, відхилення від норм літературно-художнього й публіцистичного стилів, насиченість мовлення ознаками розмовного стилю та використання різнорівневих мовних засобів вираження експресії; на просодичному рівні: відповідність ключових фоностилістичних особливостей мовлення ведучого в ІІПвДТ п'ятьом основним положенням інтонаційного стилю інформаційного огляду в засобах масової комунікації (широке використання просодичних параметрів для маркування найбільш вагомої текстової інформації, варіювання тембру залежно від емоційного характеру інформації, додаткове інформаційне навантаження паузації, акцентуації, ритмічного малюнку і темпових характеристик мовлення); наявність розходжень у мелодичному оформленні перед’ядерного та ядерного сегмента у фразах, різних за комунікативною і прагматичною спрямованістю; подібність інтонаційних контурів у фразах, що характеризуються спільністю комунікативної та прагматичної спрямованості; маркованість просодичних характеристик, їх кореляція з іншими виражальними лінгвістичними засобами у фразах, що визначаються забарвленістю емоційно-модальними конотаціями. 6. Статистичний аналіз експериментальних даних підтвердив висунену гіпотезу про обумовленість просодичних особливостей дискурсу ІІПвДТ поширеністю емоційно-модально забарвлених фраз та інтенсивністю переданих ними конотацій. В аспекті визначення механізму кореляції акустичних параметрів мовлення ведучого з переданими емоційно-модальними конотаціями в дискурсі ІІПвДТ були відзначені такі закономірності: 1) найбільшою мірою релевантними акустичними характеристиками, які диференціюють емоційно-модально забарвлені фрази у мовленні ведучих ІІПвДТ від емоційно-нейтральних, є усереднені значення рівня та діапазону ЧОТ; 2) менш вираженими, але статистично значущими при диференціації емоційно-модально забарвлених та емоційно-нейтральних фраз у мовленні ведучого ІІПвДТ є темпоральні характеристики: середньоскладова тривалість і тривалість міжсинтагмених пауз; 3) розбіжності динамічних характеристик емоційно-модально забарвлених та емоційно-нейтральних фраз хоча й спостерігаються, проте статистична значущість цих розбіжностей не досягає критичного значення, що не дає підстав для визнання середнього показника інтенсивності у фразі як дистинктивної ознаки для протиставлення емоційно-модальних і емоційно-нейтральних фраз у мовленні ведучого ІІПвДТ. Роль динамічного параметра просодії стає важливою лише при виділенні слів, що мають логічний чи емфатичний наголос у емфатичному мовленні. Вищезазначені висновки можуть бути цілком слушними і відповідно до диференціації жанрових різновидів ІІПвДТ, що характеризуються високою частотністю вживання емоційно-модальних фраз і більшою інтенсивністю суб'єктивно-модальних значень у мовленні ведучого (репортаж, інтерв'ю та бесіда, ІІПвДТ рекламного характеру) у порівнянні з такими видами ІІПвДТ, в яких частота вживання емоційно-модально забарвлених фраз і ступінь інтенсивності суб'єктивно-модальних значень є суттєво нижчим (інформаційний випуск новин, аналітичний огляд). 7. За результатами дослідження було зроблено висновок щодо обумовленості успішності організації інформаційно-комунікативного процесу у дискурсі ІІПвДТ правильністю обраної ведучим комунікативної стратегії, що забезпечує адекватне відтворення комунікативної інтенції та емоційно-модального навантаження шляхом комплексного використання різнорівневих лінгвістичних засобів вираження експресії. Перспектива наукових досліджень дискурсу ІІПвДТ полягає у визначенні передумов адекватного використання засобів вираження мовної експресії з урахуванням позамовних чинників комунікативної ситуації. |