У дисертації наведено теоретичне узагальнення і вирішення наукового завдання променевої діагностики артеріовенозних мальформацій і аневризм головного мозку та оцінки ефективності їх ендоваскулярної емболізації. Вивчено: поширеність даної патології, розподіл за віком, статтю та типом перебігу, частота ускладнень, діагностична цінність променевих методів дослідження, розроблено та впроваджено оптимальний комплексний метод променевої діагностики АВМ і АА з оцінкою ефективності їх ендоваскулярної емболізації. 1. Розроблений нами діагностичний алгоритм обстеження хворих з АВМ і АА головного мозку полягає в наступному: Після ретельного неврологічного обстеження, при підозрі на ГПМК по геморагічному типу, обов’язкове проведення КТ обстеження. Як метод відбору хворих - ТКДГ. Основний метод діагностики - АГ для детальної візуалізації АВМ і АА, вивчення ангіоархітектоніки головного мозку з можливістю безпосереднього переходу до рентгеноендоваскулярного втручання та інтраопераційного контролю АВМ чи АА і судин головного мозку. Для післяопераційної уточненої візуалізації судинних аномалій і стану судин головного мозку - АГ. Оцінка стану церебральної гемодинаміки та післяопераційний моніторинг радикальності емболізації АВМ і АА - ТКДГ. 2. Особливостями ангіоархітектоніки судин головного мозку є трифуркація передньої і задньої мозкових артерій, ембріональні гілки, гіпоплазія і S - подібний згин артерій, множинні АА, поєднання АВМ і АА, двокамерність, неправильна форма та частковий тромбоз АА. 3. Основними критеріями для вибору рентгеноендоваскулярного методу хірургічного лікування та прогнозу його результатів є локалізація, структура та розмір АВМ чи АА, оцінка шийки АА, гемодинамічний тип будови АВМ. 4. АВМ спостерігається у пацієнтів, середній вік яких становить 33,5 роки, а АА – 44,6 років (на 10 років більше). Найнижчий середній вік (22 роки) - виявлено у групі з відсутнім анамнезом, а найвищий (48,6 р.) – у групі хворих з больовим анамнезом. Больовий синдром у хворих з АВМ має місце у 18,7% випадків, у хворих з АА - у 11,4 %; судомний синдром у хворих з АВМ виникає у 31,2 % випадків, а у хворих з АА значно менше - 1,6%; АВМ і АА не мають клінічних проявів відповідно у 3,1 % та 1,6 % хворих. Найбільш грізним ускладненням АВМ та АА є раптовий внутрішньочерепний крововилив, що був виявлений у 46,8 % хворих з АВМ та у 85% - з АА. Найбільшу схильність до розриву мають аневризми ПМА – 94,7 %. 5. Встановлено існування прямого кореляційного зв’язку між розмірами АВМ і ЛШК та радикальністю емболізації і ступенем зниження показників ЛШК до і після ендоваскулярної емболізації, що підтверджує придатність ТКДГ для оцінки ефективності ендоваскулярної емболізації. Гігантські АВМ (>7 см) допплерографічно характеризуються турбулентністю току крові і є особливо складними для лікування. 6. Точність ТКДГ для діагностики АВМ становить 89,8 %, а для АА – 88,6 %. Точність АГ для діагностики АВМ становить 97,8 %, а для АА – 98,9 %. Діагностична ефективність поєднаного застосування АГ і ТКДГ становить 100 %. 7. В результаті проведених рентгеноендоваскулярних втручань тотальної емболізації АА вдалось досягти у 13 (81,25 %) хворих, субтотальної – у 3 (18,75 %) хворих. Тотальна емболізація АВМ виконана у 9 (36 %) хворих, субтотальна та часткова - у 16 (64 %) хворих. У 17 хворих з АВМ вдалося здійснити перевід із шунтуючих у мальформації без вираженого венозного дренажу. Летальних випадків та інтраопераційних геморагічних ускладнень не було. |